Обговорення користувача:Yasnodark/Чернетк

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку



Звідки походить назва Україна країна, у якій ми живемо, "народилася" трохи більше ніж 20 років тому. Але назва Україна має вже досить поважний вік. Назву почали використовувати в останній чверті XII століття.У різні часи українці називали себе по-різному, неоднаково іменували їх і сусіди. За сивої давнини, коли східнослов’янські племена ще не утворили сталої спільноти, наші предки, вочевидь, могли називати себе полянами, древлянами, тиверцами - як завгодно, але не українцями[1]. Скандинавське слово Русь за підтримки князів та їхніх варязьких дружинників стало символом об’єднання розрізнених доти східнослов’янських племен. Завдяки духовенству воно закріпилося як назва київських, переяславських, черні івських, сіверських і заліських земель. Тоді ж з’явилося слово русини як самоназва українців. Воно до сьогодні побутує на Закарпатті. Назву Україна вперше було зафіксовано в Іпатіївському списку "Повісті минулих літ" 1187 р. Відтоді це слово часто трапляється і в інших літописах у складі назв Київська україна, Чернігівська україна, Сіверська(Новгород-Сіверська) україна тощо. Від часів Визвольної війни українського народу проти шляхетської Польщі під проводом Богдана Хмельницького (1648 - 1654 рр.) з назвою Україна асоціювали цілу країну. Згодом це найменування поширилося й на інші східноукраїнські землі ( зокрема на Слобожанщину, яка певний час мала офіційну назву Слободская Украина).

  • == Три основні версії ==
  1. назва Україна пов’язують зі словами край.
  2. слово Україна походить від іменників край, країна в значенні «рідна, своя земля».
  3. назва Україна походить від дієслова украяти (відрізати)

Друга версія найбільш вірогідна, за словами етнографів.

Прапор і герб нашої країни[ред. код]

Український прапор являє собою стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього й жовтого кольорів, а ширина прапора свіввідноситься з його довжиною як 2:3. .Синій символізує чисте, мирне, безхмарне небо, а жовтий - хлібні лани, працю й добробут. Сучасне українське синьо-жовте кольорове поєднання - одне з найдавніших серед національних прапорів. Походить воно від герба Гальцько-Волинського князівства, на якому було зображено золотого лева на синьому тлі.. Цей герб з’явився в другій половині XIII ст. Поступово поєднання синього та жовтого кольорів зробилося традиційним для українців: рід Богунів узяв за герб блакитний щит із золотою підковою та золотим кавалерським хрестом, гербом Київщини був золотий тризуб на блакитному полі, а Галичини - золотий лев нв блакитному полі. Хоч у Запорозьких козаків основою барвою військових стягів була червона, вони також використовували корогви жовтого, синього, зеленого та інших кольорів. Але від середини XVII ст., після приєднання Гетьманщини до Російської держави, поширилися блакитні (сині)полотнища із золотими чи жовтими зображеннями хрестів та інших знаків. Синій та жовтий зробилися національними кольорами українського народу вв новітні часи - протягом XIX - XX ст[2]. Посли київського князя Ігоря (912 - 945 рр.) під час укладання договору з візантійцями мали свої печатки з тризубами. Київський князь Володимир Святославович ( 980 - 1015 рр.) карбував тризуб на монетах. Тризуб символізував поділ Всесвіту на небесний, земний і підземний (потойбічний) світи, поєднання начал божественного, батьківського й материнського або ж трьох природних стихій - повітря, води й землі. Перший герб з’явився в Україні в результаті діяльності Другої Малоросійської колегії. 1765 р. її президент граф П.Румянцев запропонував замінити стару печатку з козаком (гербом Війська Запорозького) новим знаком і подав два «абриси на апробацію: один із щитотримачами- малоросіянами з бунчуком, а другий - під короною імператорською з покровом, щити ж під короною княжою».

Посилання[ред. код]

Луцький театр вогню "Аладдін" - це коло творчих людей, яких об'єднує вогняна стихія та сфера діяльності вогняного шоу. "Аладдіни" ("театр вогню "Аладдін") розпочали свою діяльність у далекому 2012 році, вивчаючи ази фаєр шоу, багато тренуючись та вдосконалюючись.

За період свого існування театр вогню "Аладдін" провів багато вогняно-піротехнічних шоу на великих міських святах, фотопленерах, весіллях та інших святах. В "Аладдінів" є свій унікальний та специфічний підхід до організації вогняних виступ та їх проведення, напрацьований багатьма роками та досвідом. На сьогоднішній день учасники театру вогню "Аладдін" успішно розвиваються, багато вкладають фізичних та моральних сил, щоб підняти вогняне шоу на Західній Україні на якісно новий рівень.

Сфера вогняного шоу є досить цікавою та захоплюючою, спробувавши хоча б один раз відчути вогонь в руках, можна захопитися на все життя!

http://www.fantastika3000.ru То не переклад, а транслітерація та правопис в фудаментальній енциклопедії фантастики 1995 за редакцією Гакова, що читав лекції з фантастики у США та знайомий з багатьма фантастами особисто. Якщо про Бекстера, то так і звучить. Переклад Штросса - україномовний з Ш. Німецьке St як Шт. Хоча англосакси часто читають Ст.--Yasnodark (обговорення) 16:13, 14 лютого 2017 (UTC)[відповісти]


«Гордівниця Злата» — це роман-казка,написаний Тамарою Крюковою, що складається з семи самостійних частин, повістей: “Гордівниця”(1997), “Закляття гномів”(1997) та “Кубок чарівника”(1999),"В'язень зеркала"(1999)","Зоряний лицар"(2001)","Чарівниця острова гроз"(2003)","Чорний альбатрос"(2005)".

Сюжет[ред. код]

Підступна доля веде дочку бакалійника красуню Злату шляхом надзвичайних пригод та небачених випробувань. Єдиний необережний вчинок — і навіть могутня фея Доля не в змозі врятувати свою хрещеницю від підступів старої чаклунки. Златі доведеться поневірятися з мандрівними артистами, пройти через підземелля гномів та їх магічну печеру, забути минуле й світ людей — аби знову знайти свого коханого й стати прекрасною та усім милою королевою. Усім — крім непокірної Чорної герцогині. чи зможе юна красуня захистити себе та своїх близьких від від чорних чарів? Адже для цього їй доведеться осягнути таємниці Всесвіту та зуміти змінити себе.

Частини роману[ред. код]

«Гордівниця»[3][ред. код]

«Гордівниця»— перша історія про чарівні пригоди Злати. Починається історія з народження особливої дитини, яка з’явилася на світ у мить приходу двадцять дев’ятого лютого. Багато сил, зокрема, серед них і феї, чекають на цю подію, бо таке дитя матиме надзвичайну силу і долю. Хоча у цьому вбачається певна умовність, бо як вирішується проблема з часовими поясами, залишається не дуже зрозумілим. Але останнє віднесемо на сумлінні логіки казки. Отже, цього року дитина таки народилася, і саме вона стає головною героїнею циклу. Знов-таки за казковим принципом феї обдаровують новонароджене дитя своїми дарами, але найбільше доля дитини залежатиме від фей її землі, які стають хрещеними, – наразі це Доля і Злидня. Тут теж прослідковується звичний мотив доброї і злої феї, бажання останньої з яких виконує роль ложки дьогтю у діжці меду. Феї обдарували юну Злату добрим серцем, талантами і гарним характером, а згодом вона стане вродливою золотоволосою красунею, якій немає рівних, перетвориться з гидкого каченяти на прекрасного лебедя. От тільки Злидня своїм останнім словом втрутилась у добрі побажання і разом із красою Злата стане Гордівницею, а ще зла фея перерізала нитку життя матері своєї похресниці, й залишилася Злата напівсиротою. Далі події розвиваються передбачуване, хоча цікаво: Злата росте, її всі люблять, але дорослішання і розуміння власної непривабливості отруює серденько дівчини, вона готова ризикнути заради краси і свідомо випиває останній ковток чарівного еліксиру. Звісно, закляття спрацьовує, і вдача дівчини змінюється повністю – вона стає гордовитою, жорстокою, злою, а її краса холодною, хоч і привабливою. Кохання, певно, могло б розтопити її серце, але перевдягненого принца, в якого з першого погляду закохується дівчина, чекало таке саме осміяння, як і попередніх кавалерів Гордівниці. Спогад про юнака, якого головна героїня тривалий час вважає мандрівним музикою, зігріває її серце і підтримує у нелегкому шляху. За свій вчинок Злата отримує цілу низку важких випробувань і спокуту. Гордовитість спокутується тільки приниженням і самоприниженням, але, оскільки, це фентезі, то цей мотив підкреслюється чарівництвом – з кожним днем Злата зменшується спочатку до розмірів ліліпутки, тоді – ляльки і врешті – пороху під людськими ногами. Злата змушена мандрувати з цирком, де у ній бачать тільки джерело збагачення; вона ледь не загубилася в горах і потрапила до лабетів велетня, що вважає її худобою; тривалий час дівчина жила серед гномів, які називали її своєю королевою, але вимагали, щоб вона носила обруч забуття, бо людям не місце у гном’ячому поселенні; замість мавпи допомагала мандрівному шарманщику, а згодом брала участь у крадіжках; була живою лялькою у вередливого дівчиська тощо. Гордівниця довго не затримується на одному місці, вона зустрічається не лише з гномами, а й із дріадами, одного разу її супутником і вчителем стає юродивий. Кожна така зустріч важлива для саморозуміння головної героїні, хоча постійно вона наступає на одні й ті самі граблі – у найвідповідальніший момент нею керують не розум і серце, а дурна гордість і нахабство. І за кожен такий проступок вона знову і знову розплачується.

Хоча найбільшою помилкою Злати є недовіра до гномів, коли вона, обманута чаклункою з Лисячої Нори, йде до діамантової штольні, куди заходити людям заборонено. Цей мотив стає основою для другої частини.

Злата зустрічає свого принца, але тут їх чекає нова біда, бо Злидня відбирає у дівчини вроду, щоб показати, що почуття принца несправжні. Доля не залишається в стороні. Знову Златі потрібно боротися за щастя і за чистоту свого серця.

«Закляття гномів»[ред. код]

У захоплюючій казці «Закляття гномів» красуня Злата потрапляє в астральний світ у пошуках відповідей на чарівні загадки. Ця подорож Злати повністю казкова.І настане мить, коли оживуть далекі сузір’я. Гончі Пси, Стрілець, Терези, прекрасні зірки Вега та Альтаїр - всі вони зберігають таємниці. Дівчина побувала у замку, збудованому вітрами для Мрії, ледь не залишилася між бранцями солодких мрій; опинилася у гаремі чарівника Шейха і серед племені амазонок.Ступивши на зоряну дорогу, красуня Злата пізнає багато таємниць Всесвіту: хто збудував Надхмарний замок і про що так сумно співає Еолова арфа.Злата емоційно дуже сильно виростає і стає дорослою жінкою. Але ніхто не дасть їй відповіді на головне запитання: як, перепливши річку забуття Лету, знову повернутися до світу живих.Через безліч пригод прекрасну героїню веде одне бажання — знову зустрітися з коханим принцом, якого вона колись несправедливо образила.

«Кубок чарівника»[ред. код]

Після усіх поневірянь Злата живе у шлюбі щасливо, цей образ відходить на другий план, а головним героєм стає син золотоволосої красуні. Але у той день, коли народжується спадкоємець престолу, зла Віщунка з Лисячої нори знаходить ще один спосіб зашкодити королеві. Відьма стає головним антагоністом у попередній книзі і залишається там до самого кінця циклу. Проте, тепер вона мститься не лише Златі, але її сину, друзям принца, одним словом, усім небайдужим для нього людям.

Відьма використовує заздрість і ненависть герцогині Агнеси, щоб отримати її душу. Агнеса погоджується пройти ритуал, перероджується у немовля, і цього хлопчика усі в палаці починають вважати братом-близнюком спадкоємця престолу. На ранок усі впевнені, що королева народила двох дітей. Агнеса ж починає жити новим життям, цілком забуваючи своє минуле. Двоє братів, тим паче близнюків, це є проблема для трону, який може дістатися тільки одному. Відьма знову вимагає у Злати душу, пропонуючи позбавити у майбутньому нелегкого вибору, але, звісно, жінка відмовляється. За десять років має вирішатися доля принців.

Гліб і Гордій тільки зовні схожі, та вони абсолютно різні за вдачею. М’який, добрий, шляхетний Гліб і злий, підступний, жорстокий Гордій. Вони настільки різні, що після знайомства з принцами їх уже не сплутати.

Частина «Кубок чарівника» присвячена дитинству принців. За десять років читачеві показується не так вже й багато подій, але кожна з них якнайкраще характеризує героїв. Особливо зворушлива і сумна лінія з вороною Крагою, про яку потай піклувався Гліб. Ворона була його єдиним справжнім другом, але коли Гордій дізнався про її існування, птаха була приречена. Без усіляких вагань Гордій убиває ворону, але так обставляє цю справу, що не тільки не отримує покарання, а ще й примудряється звести наклеп на Гліба. Через те, що Гордій дуже хитрий, доброму Глібу дістається від батька досить часто. Гордія люблять більше за те, що йому краще вдається і верхова їзда, і полювання, та й багато чого іншого. А коли відкривається таємниця, що один із братів може бути підкидьком, багато хто переконаний, що це саме Гліб. Злата дуже переживає за своїх синів, і доля зводить її з добрим чарівником, який дає їй кубок. Ця зачарована річ має показати, хто з хлопчиків є справжнім спадкоємцем, а хто підкидьком. Втручання іншого чарівника може зруйнувати плани відьми, тому вона не сидить склавши руки.

Віщунка намагається обдурити обох хлопчиків, і це дуже важливо, оскільки поведінка і мотиви відьми змальовані так добре, що можуть гарно навчити юного читача уникати подібних людей і в реальності. Відьма грає на тонких струнах людських душ, спокушаючи, обманюючи, маніпулюючи... Іноді виникає відчуття, що із таким хитрим і підступним злом майже неможливо впоратися.

«– Не вибачай образ. За кожне зло відплати три рази! Помстися!» (С.124) або «– Для початку дам тобі пораду: нікому не вір. Кожен готовий зрадити. Усі думають тільки про свою вигоду» (С.125) – ось життєва філософія відьми. І дорослий читач чудово розуміє, наскільки важко не піддатися цим порадам і не занапастити себе, слідуючи переконанням зла. Руками Гордія Віщунка принижує Гліба, штовхає хлопчика на необдумані, хибні вчинки. Вона спокушає Гордія магією і владою, навчає хлопчика своїй філософії. А з іншого боку прикидається щирим другом, єдиною небайдужою людиною, яка допомагає справжньому спадкоємцю, коли того виганяють з палацу. Її найзаповітніша мрія – посіяти чорні зерна злості і ненависті у душі Гліба, тим самим занапастивши його.

На кону життя одного з хлопчиків, бо Гордію відкривається, що він підкидьок, а Гліб щиро вважає, що вода з кубка для нього буде навмисно отруєна. Водночас Гліб переконаний, що для несправжнього принца так само зачарований кубок стане причиною передчасної смерті. І цю отруту Гордій прийме з рук того, кого сам тривалий час вважав братом, тоді Глібу вже ніколи не спокутувати цей гріх убивства. Бажання залишитися серед живих і сумніви щодо ціни, яку за це потрібно буде заплатити, борються у серці юного принца, і лише в останню мить він робить по-справжньому правильний вибір – не дає Гордію напитися з кубка.

Ситуація вирішується, але відьма отримує таки одну душу – душу герцогині Агнеси, яка у покарання стає в’язнем чарівного дзеркала. Чи шкода Агнесу? В перші миті ні, але потім замислюєшся. Ця частина позначена тонкою психологію і великим спектром емоцій. І чим далі, тим більше зростатиме емоційний рівень тексту, і це дуже добре.

Перемогти зло можна тільки добром, але цьому потрібно вчитися усе життя, знову і знову обираючи добро, коли хочеться відплатити злом, – ось головна думка цієї книги, і вона червоною ниткою проходить через увесь текст.

Примітки[ред. код]

  1. ↑ http://www.uamodna.com/articles/ukrayina-krayina-chy-okrayina/
  2. ↑ http://pidruchniki.com/1382040444716/istoriya/viniknennya_nazvi_ukrayina
  3. ↑ bookchest. Тамара Крюкова «Гордівниця. Закляття гномів». Книжкова Скриня. Процитовано 24 жовтня 2016.



Кайфана
Файл:Kayfana logo.jpg
Основна інформація
Жанр Рок, Поп-рок, Блюз, електроніка
Роки 1995 — теперішній час
Країна Україна Україна
Місто Кривий Ріг
Мова російська, українська
Склад Андрій Пристинський (Felix Khan)
Ірина Патрамай (Kalі Abelyar)
Сторінка на kroogi.com(рос.)]

Музичний проект/гурт «Кайфана». Заснований у місті Запоріжжя у 1995 році.

Історія[ред. код]

Засновники гурту — В'ячеслав (гітара, музика) та Ірина (вокал, флейта, вірші)Патрамай.
Назва гурту виникла завдяки подрузі вокалістки, Поліні з міста Санкт-Петербург, яка написала фантастичну оповідь про космічне місто Кайфана.
У різні роки та при різних обставинах гурт запрошував сесійних музикантів. Але в незмінному складі були тільки композитор В'ячеслав і авторка текстів, співачка та флейтистка Ірина.

Наприкінці 90-х гурт брав участь у фестивалях «Зорепад»[джерело?] та «Червона Рута»[джерело?], і грав у запорізьких рок-клубах.
У 2001 році гурт призупинив своє існування через те, що Ірина та В'ячеслав розлучилися.

У 2006 році криворізький музикант Андрій Пристинський (тоді ще - Андрій Хан) записав на домашній студії свій перший альбом та повіз його у місто Запоріжжя показати друзям. Зустрівши Ірину, Андрій закохався в її чарівний голос та запропонував зробити щось незвичайне та ліричне разом. Назву сумісного проекту довго шукати не довелось — на склі в кімнаті у Ірини помадою було написано — «Кайфана»
Тоді ж влітку 2006 року відносини Андрія та Ірини перейшли в кохання і Андрій переїзджає з Кривого Рогу у Запоріжжя.
Музика "Кайфана" зразка 2006 - 2007 року стає суцільно електронною, а сам проект - студійним. Перші спроби нового ракурсу творчості були не дуже вдалими, аж поки Андрій не створив пісню "Куда он летел" ,яку виконала Ірина.
Андрій намагався залучити своїх друзі до запису нового матеріалу (йому не вистачало живих інструментів у міксі), але ті не поспішали погоджуватись. Записавши кілька пісень Макса Лукашука під гітару, він береться самостійно їх аранжувати та включити (отримавши згоду автора) до першого Запорізького альбому. Альбом має назву "Шкатулка" і датується 2008 роком.
Три пісні в альбомі виконує Макс, три Андрій та одну Ірина. То була спроба впритул наблизити звук синтезаторів до звучання живих інструментів. Не зупиняючись у творчому пошуку, Андрій розпочав багато нових тем, але вони й досі залишилися у проектах.

У 2011 за складних сімейних обставин Ірина та Андрій продають нерухомість у Запоріжжі та сім'єю переїзджають у місто Кривий Ріг.
У 2013 - 2014 роках, революційні зміни в нашій країні не залишають байдужими Ірину та Андрія. Використовуючи старі напрацювання і нові пісні, "Кайфана" випускає якісно новий альбом "Містифікації".Дві пісні в альбомі виконала Ірина, дві Андрій і ще в альбом увійшла композиція "Настроение", написана Андрієм.
Бажання висловити своє ставлення до подій в країні спонукають Андрія до створення аматорського відео до своєї пісні "Пуля в лоб", яка увійшла в цей альбом.
В кінці 2015 року "Кайфана" випускає альбом "Один час". Планувалося, що тривалість звучання альбому буде відповідати назві, проте в альбом увійшли всього 4 пісні.

Учасники[ред. код]

Дискографія[ред. код]


Категорія:Українські музичні гурти




Roman Bratuk (RB)
Братик Роман
Основна інформація
Дата народження 04 березня 1992
Місце народження Івано-Франківськ, Україна
Роки активності 2014 - до сьогодні
Громадянство Україна Україна
Професія Репер
Автор пісень
Співпраця Union Records
ACTIVE REC.
Chydila vs. Roman Bratuk(RB)_(official)Frankivsk

Roman Bratuk (RB) (оригінал імені — Роман Братик) — Українець! Український реп виконавець. Записано декілька треків з Chydila та ЩуКа. На даний час вважається хорошим виконавцем у стилі Український реп в Івано-Франківську, Мікрорайон Брати :-).

Життєпис[ред. код]

Братик Роман Романович (Народився 04 березня 1992 в місті Івано-Франківськ, Україна) — Івано-Франківський реп-виконавець. Нік (RB). В родині був не один — має брата Назара 17 червня 1989. Закінчив СШ№22 м. Івано-Франківськ. Навчався в ВПУ №13 за спеціальністю механік.

В 2014 році, спільно зі своїм Друзями почали займатися репом для Себе. Згодом було записано декілька треків. Виконує композиції українською мовою. Тематика пісень - різноманітна: від стану власної душі до певної теми (пісня про "09 регіон")
Наприкінці 2014 року познайомився із студією звукозапиту Union Records, і згодом в січні 2015 року записав перший трек "НЕ ТАК". Також співпрацював з ACTIVE REC. у 2016 році.
 Роман є активнив учасник авто клубу 09-th Region Autoclub. Ivano-Frankivsk
Офіційна группа Chydila vs. Roman Bratuk(RB)_(official)Frankivsk

Треки[ред. код]

Композиція Спільно з: Дата виходу Студія
Думки в слух Chydila, ЩуКа 2015 (Union Records)
Всі такі п*здат* Chydila 2015 (Union Records)

Треки[ред. код]

Композиція Дата виходу Студія
Не так 2015 (Union Records)
Мама 2015 (Union Records)
Моя дорога 2015 (Union Records)
Прості слова 2015 (Union Records)
09 Region 2015 (Union Records)
Ти Скажеш Це Не Правда? 2016 (ACTIVE REC.)
Буду пам'ятати 2016 (Union Records)
Останній танець 2016 (ACTIVE REC.)

Посилання[ред. код]

Примітки[ред. код]


Категорія:Україномовні репери

Віктор Добко
Зображення
Зображення
На концерті Heavy New Year 2015, Україна, Львів
Основна інформація
Дата народження 24 листопада 1996(1996-11-24) (27 років)
Місце народження Львів
Громадянство Україна Україна
Професія поет, композитор, вокаліст, ритм-гітарист, сопілкар, волинщик
Жанр павер-метал
фолк-метал
ембієнт
Псевдоніми Вегард Ейвінд
Колективи Рай Із Твоїх Снів
Vegard Eywind
Лейбл Sendust Records
Вегард Ейвінд VK

Віктор Добко, більш відомий під сценічним ім'ям Вегард Ейвінд (народився 24 листопада 1996 року в місті Львів, Україна) - поет, композитор, вокаліст, ритм-гітарист, сопілкар та волинщик львівського метал-гурту Рай Із Твоїх Снів, а також засновник та композитор ембієнт-проекту Vegard Eywind.

Дискографія[ред. код]

Із "Рай Із Твоїх Снів"[ред. код]

  • Демо (2014)
  • Назавжди (сингл) (2015)
  • Сильніше Пітьми (ЕР) (2016)

Посилання[ред. код]


Вистава "Кін IV"[ред. код]

Показ:[ред. код]

Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка

Анотація:[ред. код]

У рецензії на цю виставу під заголовком "Актор грає актора" критик Катерина Лавриненко-Омельчинська зазначила: "Кін IV" у режисурі Анатолія Хостікоєва про те, що актор теж людина, що він нерв кожної вистави, що у нього є гідність і честь, що розкриваючись перед глядачами, він стає абсолютно беззахисним і вразливим, а його постійне самоспалення якщо не виправдовує, то пояснює відхилення від ханжеської моралі." Дійсно, ця вистава у вищій мірі сповідальна. Драма про історичну особу - геніального англійського актора Кіна стає виразником таланту самих виконавців, їхнього емоційного захоплення життям, професією, а також особистісного відчуття щастя і болю...

Актори:[ред. код]

Художній керівник вистави – нар. арт. СРСР, лауреат Національної премії України імені Тарас Шевченка та Державної премії СРСР Сергій Данченко Режисер-постановник, музичне оформлення – нар. арт. України, лауреат Національної премії України імені Тарас Шевченка Анатолій Хостiкоєв Сценографія та костюми – засл. діяч мистецтв Ураїни Андрій Александрович-Дочевський Модельєр-конструктор – Тетяна Соловйова Балетмейстер – нар. арт. України Борис Каменькович Фехтування у постановці – нар. арт. України Володимир Абазопуло У виставі використано музику – вокально-інструментального ансамблю Beatles Звукорежисер – Олександр Пліса Художник по свiтлу – Ігор Ваховський

У ролях:[ред. код]

Едмунд Кін -Народний артист України Хостікоєв Анатолій; Анна Дембі -Заслужена артистка України Олексенко-Жирко Тетяна;Заслужена артистка України Баша-Довженко Ксенія; Принц Уельський -Народний артист України Богданович Олексій; Граф Кефельд -Заслужений артист України Паламаренко Олексій; Єлена-Заслужена артистка України Кубюк Любов; Ема Госуілл -Народна артистка України Дорошенко Ірина;Народна артистка України Лазова Поліна; Лорд Мюіл -Народний артист України Дудник Валерій; Констебель-Заслужений артист України Зозуля Володимир;Заслужений артист України Чумаченко Анатолiй; Лікар-Народний артист України Мазур Василь;Народний артист України Шах Євген; Хазяїн ресторану -Заслужений артист України Задніпровський Назар; Циліндр-Народний артист України Гнатюк Анатолiй;Заслужений артист України Задніпровський Назар; Капелюшок- Красовська-Дерій Лариса; Липчук Леся; Соломон -Народний артист України Петухов Олексій; Чарльз Кін – Анна-Марія Жирко Констебель – Вадим Полiкарпов Кепка – Володимир Нiколаєнко

У виставі беруть участь арт.и оркестру під керівництвом - засл. арт. України Володимира Гданського та арт.и балету театру

Веде виставу засл. працівник культури України Віра Алименко


Марія Лема
Зображення
Зображення
Основна інформація
Дата народження 25 серпня 1993(1993-08-25) (30 років)
Місце народження Львів
Громадянство Україна Україна
Професія співачка
Жанр павер-метал
фолк-метал
Псевдоніми Лада
Колективи Рай Із Твоїх Снів
Лейбл Sendust Records
Лада VK

Марія Лема, більш відома під сценічним іменем Лада (народилась 25 серпня 1993 року в місті Львів, Україна) - вокалістка львівського метал-гурту Рай Із Твоїх Снів.

Дискографія[ред. код]

Із "Рай Із Твоїх Снів"[ред. код]

  • Сильніше Пітьми (ЕР) (2016)

Посилання[ред. код]









Ірина Михайлівна Бенатова
Народився 19 січня 1951(1951-01-19)
Магадан, РРФСР
Помер 28 червня 1982(1982-06-28) (31 рік)
Вербовичі, Наровлянський район, БРСР
Місце проживання Львів, Київ
Країна  УРСР
Alma mater Львівський університет
Галузь філологія, славістика
Науковий керівник Н. Х. Копистянська

Бенатова (Матієнко) Ірина Михайлівна (19.01.1951 — 28.06.1982) — українська радянська філолог-славіст, авторка посмертно виданої у 2015 році монографії «Баллада в болгарской литературе 20-30-х годов ХХ столетия», вагомий внесок якої у цей напрямок визнано закордонними фахівцями[1].

Біографія[ред. код]

З 1970 по 1977 студентка кафедри слов'янських мов філологічного факультету Львівського державного університету ім. І. Я. Франка.

У 1973—1974 рр. проходила навчання на філологічному факультеті Варшавського університету (Республіка Польща).

У 1977—1980 рр. аспірантка ЛДУ ім. І Я. Франка (науковий керівник проф. Н. Х. Копистянська).

З 1981 р по 1982 р викладач кафедри російської мови підготовчого факультету для іноземних студентів Київського інституту інженерів цивільної авіації (КІІЦА).

Загинула в авіакатастрофі 28.06.1982 р., повертаючись з Ленінграду, де пройшла попередній захист кандидатської дисертації. Похована на Байковому кладовищі (м Київ, Україна).

Тематика наукових досліджень — болгарська балада 20-30-х років ХХ сторіччя. Вперше, з точки зору поетики жанру, прослідкувала ліризацію, її фактори, обумовленість взаємодії реалістичних та романтичних тенденцій у вказаний період розвитку болгарської літератури.

Публікації[ред. код]

1. Бенатова И. М. Баллада в болгарской литературе 20-30-х годов ХХ столетия (монографія). — Львов, 2015. ISBN 978-617-607-764-0.

2. Бенатова І. М. Лірична балада Н. Й. Вапцарова //«Проблеми слов'янознавства», випуск 23, Львів, 1981.

3. Бенатова І. М. Героїчне і трагічне в тематиці болгарських балад 20-х років (на прикладі вересневої поезії)//«Проблеми слов'янознавства», випуск 25, Львів, 1982.

4. Бенатова И. М. К вопросу о взаимодействии жанров (балладные элементы в поэме Г.Милева «Септември»)// «Вісник Київського університету»: Літературознавство. Мовознавство, випуск 24, Київ, 1982.

5. Бенатова И. Мотивът на ботевата балада «Хаджи Димитър», отразен в творчеството на Теодор Траянов, Гео Милев и Николай Хрелков// «Литературна мисл», кн.1, София, 1982.

6. Бенатова І. М. Жанрові особливості болгарської балади 20-30-х років ХХ століття //«Радянське літературознавство», № 9, Київ, 1983.

Примітки[ред. код]

  1. ↑ Радев И. 2014. О БОЛГАРСКОЙ ПОЭЗИИ — С ДОКАЗАННЫМ ПРОФЕССИОНАЛИЗМОМ И ПОНИМАНИЕМ

Джерела[ред. код]


Це незавершена стаття про мовознавця чи мовознавицю.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Володимир Вернадський Це незавершена стаття про українського науковця чи науковицю.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Категорія:Українські славісти Категорія:Померли 1982














Мико́ла Васи́льович Го́голь (рос. Николай Васильевич Гоголь; прізвище при народженні Яно́вський, з 1821 року — Го́голь-Яно́вський; 20 березня (1 квітня) 1809(18090401) року, Сорочинці, Полтавська губернія — 21 лютого (4 березня) 1852 року, Москва) — український та російський прозаїк, драматург, поет, критик, публіцист[1][2][3][4][5][6][7][8][9][10][11][12][13][14][15][16][17][18][19][20][21][22][23][24][25] [26][27][28][29][30][31] [32][33] [34] [35]. Його вважають класиком світової літератури[36][37][38][39][40] [41].
, Через те, що його твори виходили російською мовою та завдяки російській пропаганді у світі та просторах колишнього СРСР, склалося враження про Гоголя як саме російського письменника[42][43][44]. За визначенням французького публіциста Ежена Вогюе[fr], що помер ще до розвалу Російської імперії, з гоголевської «Шинелі» вийшла вся російська література.



Гоголь для мене - це видатний український письменник, який писав російською мовою і став класиком російської літератури.- Іван Малкович

Гоголь безумовно належить і до спадщини української, і до спадщини російської. Чи можемо ми називати його великим національним нашим талантом? Безумовно, можемо. І не тільки тому, що він народився тут, і не тільки тому, що він написав свої перші твори - українські повісті про свою Полтавщину, - а й тому що він завжди зберігав певне національне бачення. Він Петербург бачив очима південця. Це не викорінюється якимось поверховими культурними впливами. Він безумовно наш, він безумовно і російський. — Мирослав Попович.

Я пропоную вийти за межі традиційної літературознавчої дискусійної лінії про українського чи російського письменника Гоголя та подивитися на його як українську так і російську складову творчої спадщини. Про це я пишу у своїй книзі “Український романтик Микола Гоголь”, яка буде презентована до Дня народження Гоголя. Якщо підсумувати оцінки творчості Миколи Гоголя літературними критиками, то дійсно думки розділилися, і історично за його життя та впродовж ХХ століття Гоголь вважався як українським, так і російським письменником. Одним з ідеологів твердження українськості Гоголя є Микола Дашкевич, який в ХІХ столітті назвав його “великим українським письменником” та поставив в одному ряду Гоголя, Квітку, Стороженка, Левицького. — Микола Томенко.

Я вважаю Гоголя і російським, і українським письменником, і не бачу у цьому ніякого конфлікту. Народився в Україні, вихідний імпульс український, а потім російська і європейська шліфовка. Не можна ділити Гоголя. Це було б зовсім неправильно. Думаю, сам Гоголь хотів відносити себе до російської культури скоріше, особливо наприкінці життя. Але те, що він був українець (і вплив місця народження, і первісне виховання) - безумовно. — Артемій Троїцький.


Навіть поміщики з “Мертвих душ”, є українськими поміщиками, з українським характером. - Євген Маланюк

Шевченко, Куліш, а пізніше Драгоманов послідовно вважали його українським письменником, що писав російською мовою] .

The way Gogol behaved and made his nationality known to others would require a separate article, and only a couple of facts will be mentioned. In 1846, when he was in Karlsbad, Gogol wrote down in the guest book, “Nicolas de Gogol, Ukrainien, etabli a Moscou” (“Nikolay Gogol, Ukrainian, living in Moscow”). He was known as Ukrainian to the French literati.

Prosper Merimee (1803–1870, French writer of romantic stories and novels, such as Carmen, on which Bizet’s opera is based — tr.) who knew Gogol personally (Gogol was fluent in French) and was aware of a controversial attitude to him, wrote: “I was told that he was accused of displaying provincial patriotism. Being a Little Russian, he, as some people say, shows much affection for his Little Russia — to the detriment of faithfulness to the rest of the Empire.” Facts like these are little known, since the Russian literary critics and historians did not want to reveal them.

Of a great significance were Gogol’s meetings with Adam Mickiewicz (1798–1855, Polish romantic poet and patriot whose most famous work is the epic Master Thaddeus) in Paris, where Mickiewicz lived as a political emigrant. A. Danilevsky, a friend of Gogol’s who was with him on that trip to Paris, reminisced: “Gogol stayed in Paris for so long only because he could be seeing Mickiewicz who lived in Paris then, but not yet in the capacity of a professor of College de France, and one other Polish poet, Zaleski. Gogol did not know Polish and they talked either in Russian or more often in Little Russian (Ukrainian).”

One of the entries in the diary of A. Smirnova-Rosset, the lady-in-waiting, written at about the same time, reads: “I want to see this stubborn Khokhol (Ukrainian) no matter what, I want to talk to him about Ukraine, about all those things that are so dear to me. I asked Pletnyov to tell him that I am a Khokhlachka too!” A later entry says: “At last Cricket and Bull Calf, my two little Arzamas animals, have brought Gogol-Yanovsky to my place!” These two “little animals” were Pushkin and Zhukovsky. Without whose help and protection Gogol would have hardly made his way to the literary Olympus, and he would hardly be able to get his writings through the censorship. But it did not mean that Gogol abandon his old friends.] — Gogol, a Guest on Christmas by Yevhen Sverstyuk .


[Nikolai Vassilievitx Gogol- Escriptor ucraïnès en llengua russa]

[Mykola Gogol (20.03.1809, Velyki Sorochyntsi — 20.02.1852, Moscow) is a unique Ukrainian writer who wrote in Russian]

[Ukraine is a little short on national heroes, and I must admit that I’ve occasionally thought of it as a place that is most famous for being abandoned by its cultural figures; Gogol, Mikhail Bulgakov, even national poet Taras Shevchenko left it for Russia (Shevchenko only returning in a pine box); while it’s a little remarked fact that Joseph Conrad was born and brought up in Ukraine before he ran away to sea, changed his surname and and adopted English language and citizenship.]

[systematický súhrn básne "Mŕtve duše" NVGogol by sa malo začať s tým, že táto práca je dobre známy ukrajinský spisovateľ NVGogol, ktorý sám autor nazýva báseň.]

[Mikołaj Gogol - ukraiński pisarz, który pisał w języku rosyjskim Dzieciństwo i okres dojrzewania spędził na terenie dzisiejszej Ukrainy.]

[Aleksey Vertinsky, an actor at Kiev's academic youth theatre, told the Ukrainian press he was disgusted at Russian attempts to "adopt" Gogol. "They can get lost," he said. "If I announce this morning that I'm a blue trolleybus, does it mean I should drive off to the depot?" he added, in an absurdist afterthought that might have appealed to the writer himself.]


[Mikołaj Gogol - ukraiński pisarz, który pisał w języku rosyjskim Dzieciństwo i okres dojrzewania spędził na terenie dzisiejszej Ukrainy.]


[Тільки той народ, який вшановує своїх героїв, може стати великим - К. Рокосовський

М. Гоголь став першим українським письменником, визнаним авторитетом і класиком російської літератури. Ніхто до і після Миколи Гоголя російською мовою так широко, психологічно переконливо, яскраво і захоплююче не висвітлював українське життя, знайомлячи з ним сотні мільйонів читачів. Твори Гоголя є важливим джерелом української етнографії для вивчення життя і побуту українців у першій половині XIX століття]

[Whatever the reasons behind his decision to write in Russian, through his writing and correspondence with his friends, it is clear that Hohol was proud to be Ukrainian. He raised Ukrainian consciousness among his contemporaries and in the world. In that sense, his contribution to the rebirth of Ukrainian consciousness is on a similar level to that of Kotliarevsky, Shevchenko, Lesia Ukrainka and Ivan Franko. Though he wrote in Russian, he communicated to the world his concept of Ukraine, its people and their history.

Now that Ukraine has reclaimed its country, it is time to reclaim one of its most original and talented writers, a player on the world stage, a giant in world literature - Mykola Hohol.]

[питання мовного вибору, яке постало перед Гоголем на початку його діяльності, варто формулювати в дещо іншій площині, ніж це переважно робилося. Вибір між російською і українською мовами означав для письменника вибір між повнотою й частковістю творчої реалізації в слові. Гоголеву "зраду" породила історична окраденість української культури, її пригнічений стан, що позбавляв письменника можливості ширшого розкриття його мистецького дару слова. І сама надзвичайність, унікальність цього дару змусила його звернутись до тієї мови, котра внаслідок вищого на той час рівня літературної опрацьованості давала йому необхідну для творчого самовияву повноту мовного матеріалу з уже сформованою стильовою диференціацією] - Лариса Масенко

[Украјинско порекло Николаја Гогоља и руско порекло његовог уметничког опуса- та специфика класика литературе је вечито питање. Гогољ- као украјински или руски писац? Такво су питање постављали његови савременици а такво се питање поставља и данас.

Популарни украјински писац Љубко Дереш признаје: „За мене је Гогољ украјински писац“. опширније: https://rs.sputniknews.com/serbian.ruvr.ru/2014_04_03/Rusko-ukrajinski-Gogolj-2751/] 

:* [16]

[Украјинско порекло Николаја Гогоља и руско порекло његовог уметничког опуса- та специфика класика литературе је вечито питање. Гогољ- као украјински или руски писац? Такво су питање постављали његови савременици а такво се питање поставља и данас.

Популарни украјински писац Љубко Дереш признаје: „За мене је Гогољ украјински писац“. опширније: https://rs.sputniknews.com/serbian.ruvr.ru/2014_04_03/Rusko-ukrajinski-Gogolj-2751/]

[Au 19ème siècle, Nicolas Gogol (1809-1852) écrivit de même en ukrainien et en russe et devint célèbre avant tout en Russie. Né à Veliki Sorotchintsi près de la ville de Poltava, ami de Pourchkine, sous sa plume virent le jour des oeuvres comme "le Réviseur" ou "Les âmes mortes". ]

[Михаил АНТОНОВ: НИКОЛАЙ ГОГОЛЬ - ГЕНИАЛЬНЫЙ УКРАИНСКИЙ РУССКОЯЗЫЧНЫЙ ПИСАТЕЛЬ]

[Nikolaï Gogol Auteur d'origine ukrainienne, Gogol met l'humour au service de la critique de la société russe impériale.]

[Nikolaj Vasiljevitsj Gogol (russisk Николай Васильевич Гоголь, ukrainsk Микола Васильович Гоголь - Mykola Vasiljovytsj Hohol, født i Poltava, død i Moskva) var en ukrainsk-russisk forfatter og dramatiker.]

[This presentation focuses on the performative nature of Nikolai Gogol’s discourse and cultural identity. The division of the writer’s oeuvre into Ukrainian period (Mykola Hohol) and Russian period (Nikolai Gogol) has reduced his ambivalence to the stereotypical self-representation as the colonial other.]

[Nikolái Gógol (Soróchintsi, Ucrania, 1809 - Moscú, 1852). Escritor ucraniano en lengua rusa.]

[Украјинско порекло Николаја Гогоља и руско порекло његовог уметничког опуса- та специфика класика литературе је вечито питање. Гогољ- као украјински или руски писац? Такво су питање постављали његови савременици а такво се питање поставља и данас.

Популарни украјински писац Љубко Дереш признаје: „За мене је Гогољ украјински писац“.]

["Gogol de verdad nació en Ucrania, quería a Ucrania, recogía las canciones populares ucranianas, pero Gogol es un gran escritor ruso porque al escritor no lo determina su lugar de nacimiento, si no la lengua en la que escribe y piensa", asegura a elmundo.es Igor Zolotusski, insigne gogolista y autor de la biografía de Nikolai Gogol más veces editada en Rusia. "Por eso aquí no puede haber dos opiniones", zanja la cuestión Zolotusski, que califica la polémica ruso-ucraniana sobre Gogol de 'problema falso' o de 'pura política' creado por el poder naranja en Ucrania.]


[Гоголь всіма фібрами своєї української душі лине з Петербургу до Києва, щоб зайняти кафедру у новоствореному університеті і викладати там історію, передусім України. Наприкінці 1833 року він писав своєму другу, ректору університету і видатному українському історику Михайлові Максимовичу: «Туда, туда! в Киев! в древний, в прекрасный Киев! Он наш, он не их, неправда? Там, или вокруг него, деялись дела старины нашей». Так міг написати тільки справжній патріот України! Хоча в той час російський міністр освіти Сергій Уваров та його оточення підтримували розвиток української і білоруської літератур, як засіб протидії впливу польської культури на землях колишньої Речі Посполитої, але вони чудово розуміли всю небезпеку того, щоб геній Миколи Гоголя працював на українську культуру. І Сергій Уваров не відпускає письменника до Києва. А Гоголь в той же час пише славнозвісну повість «Тарас Бульба», на першу редакцію якої не треба дивитися, на наш погляд, як на антипольській твір. ]


[Чи Гоголь був українським письменником? Це тяжко доказати, але ми, українці, можемо поставити друге питання: Чи Гоголь був українським пропаґатором (діячем) серед росіян. серед українців, що говорили російською мовою? Тут і уже легко нам відповісти: його твори про Україну захоплюва­ли та будуть захоплювати не тільки українців, але також і чужинців. Тому, що Гоголь — це світо­ва величина письменника, ми не сміємо з легкої руки робити з нього дарунку чужому наро­дові, мовляв, він не українсь­кий письменник! Бо ж припус­тимо, що він не український письменник, то чи ж він не вар­то цього, щоб ми його не згадали хоча б за його діяльність серед чужин­ців у нашу користь?]

[Dobromila Lebrová: Nikolaj Vasiljevič Gogol - ukrajinsko-ruský spisovatel a dramatik]

[The great writer himself had trouble answering the much-disputed question about his identity. “I don’t know whether my soul is Ukrainian or Russian. All I know is that I would never give preference to someone from Little Russia or to someone from Russia,” he wrote in 1844, with Little Russia being a term assigned to the Zaporozhian Host after its annexation by Muscovy.

Gogol’s universe was larger than Ukraine and Russia. Over time, his worldview grew increasingly globalist, mystical and esoteric. Eventually he suffered from an apparent bout of severe depression that some literary scholars have characterized as insanity, and he died at the age of 41. But centuries later, for many, his works remain the best source to learn about the two countries’ past and to understand their present.]

[Gogol est-il russe ou ukrainien ?Rien ne va plus entre la Russie et l'Ukraine. Pugilat puéril ? Un brun absurde surtout. C'est comme si Autriche et République tchèque se disputaient Kafka ou Rilke. Pour Vladimir Yavorivsky, plus clairvoyant que beaucoup, «diviser Gogol, c'est comme essayer de diviser l'air, l'éternité ou le ciel. Il a été à la fois un grand écrivain russe et un grand écrivain ukrainien.» Et de le comparer à un arbre, dont «le feuillage est en Russie, mais les racines en Ukraine». -Baptiste Touverey]

[Dobromila Lebrová: Nikolaj Vasiljevič Gogol - ukrajinsko-ruský spisovatel a dramatik]

id=VaTeswMYqTEC&pg=PA93&lpg=PA93&dq=%C3%89crivain+ukrainien+gogol&source=bl&ots=xqQr0qzNCk&sig=BUI_Ejnmkdh8WBnEW9-LSzBV2nc&hl=ru&sa=X&ved=0ahUKEwi-3ZCE28HRAhUnLZoKHdEsBGg4FBDoAQhBMAY#v=onepage&q=%C3%89crivain%20ukrainien%20gogol&f=false - Y A-T-IL DES HOMMES NORMAUX? Par D A. STOCKER]

[Écrivain ukrainien Nikolas Gogol]

[Nikolai (Mykola) Gogol was a Ukrainian-born writer who wrote in Russian, because the Ukrainian language was banned in Russian Empire.]


[Gogol was a Ukrainian writer from the early 19th century.]

[Den ukrainske forfatteren Nikolaj Gogol hadde akkurat utgitt sitt hovedverk, «Døde sjeler».] - обережно там зображено і ворога.

[Banque d'images - VEVEY, Suisse - Septembre 01 Monument à l'écrivain ukrainien Nikolaï Gogol 1809 -1852, a dévoilé le 12 Août 2009, réalisée par le sculpteur Anatolii Valiev à Vevey en Suisse le 01 Septembre, 2012]


[Gógol, Nikolai - Escriptor, dramaturg i poeta ucraïnès en llengua russa, Nikolai V. Gógol (Soròtxyntsi, 1809 - Moscou, 1852) es va traslladar de molt jove a Sant Petersburg i va tastar fracassos sonats en els terrenys més diversos fins a assolir l?èxit i la celebritat en vida amb una literatura inclassificable, de la qual s?ha dit que feia de bisagra entre el romanticisme i el realisme, però també que anticipava bona part dels moviments literaris del segle XX.]

[Mikołaj Gogol - wybitny rosyjski i ukraiński pisarz.Rosja, Francja, Niemcy, Rzym - miejsca, gdzie stworzył arcydzieła, ale kraje te były tylko "stacje", głównym punktem wyjścia była mała wioska Wielkiej Sorochintsy, który stworzył tak wspaniały geniusz i nadal utrzymuje ducha jego pracy.].

[Russisk-ukrainsk forfatterstrid . Rusland og Ukraine strides ikke kun om gas men også om forfattere. Lige nu har Gogol/Hohol erstattet gassen

Den store russ. nå nej, ukrai... nå nej russisk-ukrainske forfatter Nikolai Gogol, nå nej, Mykola Hohol fylder i dag 200 år. Det har givet anledning til gevaldige hovedbrud i både Rusland og Ukraine, der for tiden ligger i en langstrakt kold krig om gas og meget andet. Lærde hoveder i Moskva og Kiev skændes gravalvorligt om, hvorvidt Gogol kan betegnes som en russisk eller en ukrainsk forfatter.].

[Nikolaj Gogol (1809-1852) er en ukrainsk-russisk forfatter og dramatiker. Han betraktes som den første representant for den russiske realisme, men var ikke desto mindre dypt forankret i romantikkens idéverden og hans forfatterskap bærer et sterkt preg av det surrealistiske og groteske.].

[Nikołaj Gogol - wybitny rosyjski i ukraiński pisarz. Rosja, Francja, Niemcy, Rzym - Miejsca, w którychstworzył arcydzieła, ale te kraje były tylko "stacje", głównym punktem wyjścia była mała wioska Wielkiej Sorochintsy, który stworzył taki wspaniały geniusz i nadal zachowuje ducha jego pracy.].

[Справедливости ради отмечу, что предлагаются и варианты компромиссного характера, например, “и украинский, и русский писатель”, или “только ли украинский?”, или, наконец, формула “украинский писатель, писавший на русском языке”, применяемая, помимо Гоголя, также к В. Нарежному, О. Сомову, А. Погорельскому и другим представителям так называемой украинской школы в русской литературе XIX века[26]. Формула активно расширяет сферу своего охвата и своих претензий, преобразуясь уже в научный проект “Истории украинской русскоязычной литературы” (иногда: “русскоязычной литературы Украины”, хотя, замечу, это два совершенно разных ракурса в подходе к проблеме, что можно расценить как свидетельство изначальной неясности замысла, его методологической зыбкости.

Сторонники этой и других подобного рода концепций считают “ошибочным” традиционное мнение, что “решающим фактором принадлежности произведения к той либо иной национальной литературе является язык”[28], поскольку национальные особенности, черты национального характера, образ мышления народа вполне могут быть выражены языком другого народа. Что ж, действительно, иноязычный писатель может - в известных пределах - выразить “национально окрашенный взгляд на мир” другого, тем более - этнически своего народа, может “принадлежать” к его духовной культуре; тут нет повода для спора. Творчество Гоголя - ярчайшее тому доказательство.]

[Хоча Гоголь був українцем, у час, коли Україна була часткою російської імперії, а російську мову було прийнято як мову «освіченого» літературного спілкування, він мусив писати російською, щоб мати успіх у літературі.Тож у цій публікації буде показано докладніше, як саме джерелом натхнення для творів Гоголя, написаних російською мовою, були літературна традиція, історія і звичаї України.- Олекса Семенченко, 2000 року захистив докторську дисертацію (Ph.D.) з англомовних перекладів Гоголя в університеті англійського міста Лідза]

[L'any 1835, l'escriptor Ucraïnès Nikolai Gogol, mestre de mestres de la literatura russa, publicava el recull Mirgorod, dins el qual apareixia un relat excepcional anomenat VIY, que va anticipar els fonaments del terror fantàstic que estava per venir.]

https://tools.wmflabs.org/langviews/

Треки[ред. код]

(UTC)

Ловіть посилання. — [[Користувач:Шиманський Василь

Віра Семененко[ред. код]

@Yasnodark: хто це така, ще й без по батькові в коді? В пошуку наче науковець Семененко Віра Пантелеївна [42], [43], [44].--[[Користувач:Сергій Липко

[[Користувач:Сергій Липко Так - це саме вона, космогеолог та найвідоміший в Україні спеціаліст з метеоритики.--Yasnodark (обговорення) 13:38, 3 січня 2017 (UTC)[відповісти]

Антон Філіпчук[ред. код]

Скромність[ред. код]

@Yasnodark: щось замало додалисте. Давайте ще. — [[Користувач:Шиманський Василь

О Боже, це ж був сарказм. — [[Користувач:Шиманський Василь
  • @Yasnodark: Будь ласка, не додавайте до цього списку надто вузьких статей, а також намагайтеся додавати статті за більш різноманітними темами. Я прибрав низку статей, які очевидно не є аж настільки необхідними, щоб їх бачили всі:
    • Альбер Фалько / fr:Albert Falco — 838 переглядів на місяць у французькій Вікіпедії, 1437 переглядів на місяць в усіх вікі, вузька тема (жодної згадки у Вікіпедії), майже нема інформації українською
    • Волтер Манк / en:Walter Munk — 1400 переглядів на місяць в англійській та 2250 в усіх вікі, жодного україномовного джерела, дві згадки у Вікіпедії
    • Волтер Тівіс / es:Walter Tevis — 152 перегляди на місяць в іспанській та 4200 в усіх вікі, жодного україномовного джерела, дві згадки у Вікіпедії
    • Фрізбі-гольф / Диск-гольф / en:Disc golf — у нас цей спорт згадується в статті Літаючий диск, яка аж ніяк не є популярною, наразі на цей спорт нема посилань
    • Прогульник Ріддлі / en:Riddley Walker — 3700 переглядів на місяць в англійській Вікіпедії, жодної інтервікі, у нас нема навіть статті про автора
    • Річард Джефріс / en:Richard Jefferies — маловідомий навіть для англійської Вікіпедії (середня/низька значимість) 1750 переглядів на місяць в англійській та 1900 в усіх вікі, жодної згадки у Вікіпедії
  • Також дві загалом можуть бути в цьому списку, але я їх прибрав через перенасичення списку певними темами: Контакт (роман)en та Сліпота (роман)en — було аж 7 статей про літературні твори, залишив чотири («Біси», «Овід», «Оповідь служниці», «Селестіна»). Натомість додав кілька статей різної тематики зі списку Вікіпедія:Статті російської Вікіпедії без українських інтервікі-посилань, зокрема, дві статті з географії (у Вікіпедії значна кількість статей з географії, а на весь список не було жодної) — [[Користувач:NickK
Значимість статей визначається не є їх відвідуваністю та інтервікі: зрозуміло, що якась моделька (чи якийсь персонаж з мультфільму) буде мати більшу відвідуваність за видатного вченого (порівняйте Вороний Юрій Юрійович, що першим у світі зробив пересадку нирки, та так би мовити зірку сумнівної репутації Кім Кардашян, мабуть зарубіжні ваші колеги-аналоги керуються такими самими сумнівними принципами): Волтер Манк - всесвітньо відомий океанолог, що має нагороди навіть від короля. Не менш авторитетним є у наукових колах і Альбер Фалько, Прогульник Ріддлі - названий найавторитетнішими критиками жанру літературним шедевром, має дві престижні премії, 5 номінацій та 15 перевидань лише самою англійською мовою за 35 років. Фрізбі-гольф / Диск-гольф / en:Disc golf — вид спорту, що є різновидом нового олімпійського виду спорту та набуває дедалі більшої популярності у світі, стаття маэ купу інтервікі. Річард Джефріс - видатний натураліст та письменник, а формулювання "відомий у вікіпедії - дуже нерозумне". Волтер Тівіс / es:Walter Tevis - достатньо відомий письменник, хоча і значно недооцінений. Контакт (роман)en - всесвітньо відомий та екранізований роман видатного вченого та Сліпота (роман)en - відомий роман нобелівського лауреата. Ви пропонуєте стрибати слідом за росіянами, сліпо повторюючи їх шлях (Вікіпедія:Статті російської Вікіпедії без українських інтервікі-посилань) та таким чином ніколи їх не наздогнати за відвідуваністю, треба подекуди звертати вбік, щоб мати змогу випередити їх хоча б колись і в чомусь. Саме тому, такий важливий переклад статей, подібних до Альбер Фалько, Річард Джефріс чи Прогульник Ріддлі, що не мають російських аналогів. Люди повинні бачити у нас щось таке чого нема у ровікі, саме цікаві історичні статті та статті української тематики, відсутні у ровікі, привернули мене до укрвікі вперше, коли вона була розвинена недостатньо. — Це написав, але не підписав користувач Yasnodark (обговорення • внесок).
Справа в тому, що цей шаблон для необхідних статей. Не для гарних статей, а саме для необхідних. Як на мене, умовою необхідності може бути щось із такого:
  1. Тема статті детально описана в україномовних джерелах, але її ще нема у Вікіпедії, і в такому разі необхідно написати цю статтю, щоб читач отримав потрібну інформацію. Жодна з вилучених статей не відповідає цьому — з усіх цих тем україномовних джерел майже або взагалі нема.
  2. На тему статті є багато згадок або посилань з інших статей Вікіпедії. У такому разі маємо свого роду тематичну дірку, яку справді необхідно закрити. Жодна стаття не відповідала цій вимозі — там одне, два чи взагалі жодного посилання.
  3. Це потенційно популярна тема: або це щось широко відоме (наприклад, я додав таку статтю Семикутник), або це щось дуже популярне в інших розділах, через що ми можемо припустити, що читач шукатиме це у нас. Знову ж, по всіх вилучених статтях такого не було — там було максимум кілька тисяч переглядів, і жодна з цих тем не відома за межами галузі (Шандор Тарич теж непопулярний, але він хоча б має якусь унікальність і був єдиним у списку спортсменом).
  4. Це стаття зі списку Топ-1000 або Топ-10000 статей, тобто визнана як необхідна для всіх проектів. З вилучених статей жодна не входить до цих списків.
Я не кажу, що це незначимі теми, ці теми цілком значимі. Але для просто значимих тем є, наприклад, Вікіпедія:Запити на статті. Ваші ж додавання мали два дуже суттєві недоліки: по-перше, ці статті не є справді необхідними, по-друге, було сильне викривлення шаблону в бік ваших інтересів: з 30 статей 9 були про літературу, 5 про кіно (ці дві теми популярні у Вікіпедії, але не аж настільки) та 3 про океанографію (непропорційно багато для такої надвузької теми). Крім того, будь ласка, не прибирайте уточнення: якщо людина бачить у шаблоні «Каліпсо», вона подумає, що нам потрібна стаття Каліпсо, а не стаття Каліпсо (корабель) — таке вводить в оману, бо ці теми цікаві людям із зовсім різних галузей. Дякую — [[Користувач:NickK
Нічого не вводить. Уточнення людина побачить, коли натисне червоне посилання. Ці статті є саме необхідними. Бо кількість статей з цих тем є вкрай недостатня. Зокрема дуже мало статей про зарубіжних вчених, зокрема океанологів. Необхідність статті про Альбера Фалько в контексті нещодавного виходу фільму про Кусто в український прокат та взагалі багаторічну рейтингову популярність подорожей Жак-Іва Кусто та його команди. Стаття про фрізбі-гольф вкрай необхідна у зв`язку із залученням фрізбі до ігр олімпіад. Людям хоча б треба знати про перспективний вид спорту, бо слідом за фрізбі та гольфом, є великі шанси отримання статусу і фрізбі-гольфу. Так само й інше. Необхідне і популярне - то різні речі. Про надпопулярне напишуть і без нагадувань. А от статті про необхідне та складне треба пропонувати для створення. --Yasnodark (обговорення) 13:41, 13 лютого 2017 (UTC)[відповісти]
Людина побачить уточнення, коли натисне на посилання. Якщо людина цікавиться кораблями, то вона просто так не натисне на посилання «Каліпсо», бо подумає, що це міфологія. А людина, яка цікавиться міфологією, натисне, побачить корабель і піде далі. В підсумку це не піде на користь нікому з них
Якщо Фалько такий потрібний, чому на цю статтю нема жодного посилання та жодного джерела українською? Якщо такий важливий фрізбі-гольф, чому українською про нього ніхто не пише (гугл видає одну статтю з побіжною згадкою, в статті Літаючий диск тема вже розкрита детальніше)? Ці теми не видаються необхідними — NickK ([[Обговорення користувача:NickK

Вітаю [[Користувач:Yukh68, прошу висловитись за бажання, чи так само важливі популярність та реальна значимість персони чи об'єкту та щодо іншого.--Yasnodark (обговорення) 15:42, 12 лютого 2017 (UTC)[відповісти]

Моя думка з цього приводу змішана, заснована на моєму баченні мети Вікіпедії:
(1) вона має слугувати "службою першої допомоги", 999 у світі інформації, тобто дати людині відповідь, хто такий незнайоме їй прізвище чи що таке незнайоме їй поняття, а далі посиланнями направити на додаткову інформацію. Для цього потрібні і загальні, і більш вузькі, маловідвідувані статті.
(2) Вікі має поширювати знання, у т.ч. додавати бажання отримати нові знання. Для цього вона повинна бути цікавою загалу, і одночасно за рахунок зацікавлення змушувати "клікати" на посилання всередині статей на інші статті вікі. Наприклад, могло б бути Кім Кардашян => Брюс Дженнер => Трансгендерність => Толерантність.
(3) Вікі повинна задовольняти інтереси багатьох, а тому має бути збалансованою. Кожен, звичайно, має свої інтереси і про них пише (хтось про біологію, хтось про військові кораблі...). Але завдання адміністраторів слідкувати за врівноваженим наповненням. Найбільш простий і популярний спосіб - ті самі тематичні тижні.
Окремо щодо відвідуваності статей. Є статті постійно відвідувані; є ті, де є виражені піки і падіння, наприклад про нові фільми чи селебріті, актуальні події тощо; і є маловідвідувані, про більш вузькі теми. У вікі повинні бути всі. Якщо статті, що Вам не подобаються, мають високу відвідуваність в іншій мові, і Ви протестуєте проти їх появи в українській, замисліться - кожен такий випадок є не лише відвідуванням статті, а й відвідуванням Вікіпедії (!), що тільки є плюсом. З іншого боку, популярні в інших вікі статті зовсім не обов'язково будуть такими в укрвікі.
А пара слів щодо обговорюваного шаблону: мені було б цікаво ним користуватися, якби в ньому була ротація, наприклад кожен тиждень. Бо раніше як не зайду, а висять ті самі статті.
--[[Користувач:Sthelen.aqua
@Sthelen.aqua: Перепрошую, але вам поставили дещо маніпулятивне запитання. Тут темою обговорення не є популярні статті з інших вікі, а непопулярні статті з інших вікі. Тобто йдеться про те, чи є для української вікі необхідною стаття про французького океанографа, яка не є популярною у французькій Вікіпедії, або стаття про англійського письменника, якому англійська Вікіпедія поставила низьку важливість. А щодо ротації шаблону згоден — можливо, маєте бажання взятися за це? — NickK (обг.) 03:00, 13 лютого 2017 (UTC)[відповісти]
Якщо англійський письменник чи французький океанограф в Україні важливий чи популярний (так буває), то чому б і ні. Крім того, я вище писала про право кожного писати, про що він хоче (в межах правил). Про необхідність - ІМХО, трохи дивне запитання. Хіба у нас обмежений простір для статей? Хіба ми ділимо якусь їх обмежену кількість? Людина написанням статей залучається до руху, "лупає якусь скелю" - це добре.
Про шаблон - у мене технічних знань (і часу) не вистачить. Потрібен бот. --Sthelen.aqua (обговорення) 12:51, 13 лютого 2017 (UTC)[відповісти]
Щодо того, що кожен може писати, про що хоче, то тут нема питань. Мова про цей шаблон, який бачать на сторінці нових редагувань: на мою думку, він має бути орієнтованим на широкий загал, а не містити дуже специфічні статті з вузьких тем. Так, якщо вузька тема широко висвітлена українською, то така стаття також може ввійти до числа необхідних. Тут же питанням є включення статей на теми, які не є ні популярними, ні відомими в Україні, ні добре описаними українською, але які цікаві користувачеві Yasnodark і які він хоче бачити в цьому шаблоні — [[Користувач:NickK

Такі ознаки взагалі не слід порівнювати, це як порівнювати залежність швидкості вітру та розмір письмового столу, для того, щоб устояти на ньому від цього вітру. Також, популярність може варіювати, так само як і значимість (більш повільно), вимірювати їх в відвідуваннях як мінімум не правильно, це в деякій мірі корелююча величина, але вона не репрезентує значимість. — [[Користувач:Alex Khimich

Alex Khimich}} Дякую за коментар, але ваша відповідь лише опосередковано стосується теми. Я вище пояснив, що низька кількість переглядів була лише однією з причин, на кшталт «ні того нема, ні того нема, якби хоча б кількість переглядів висока була — але і того теж нема». Чи згодні ви зі згаданим вище підходом? — [[Користувач:NickK
не шукаю популярних тем. Пишу про те у чому бачу необхідність-потребу-неминучі запити. Віддаю перевагу українському. Винятками є світові стандарти - будуть затребувані й у нас. --[[Користувач:Леонід Панасюк
Я вважаю, що найбільшу цінність для Вікіпедії з погляду стратегії мають статті на зовсім непопулярні теми, але добре написані. Треба брати для перекладу вибрані статті з англійської Вікіпедії на непопулярні теми, і перекладати їх повністю, щоб потім вже не треба було дописувати. Я навіть пропонував, щоб Вікімедія потайки платила перекладачам за переклад таких статей. Інша справа, чи буде хтось це добровільно перекладати. Ну в будь-якому разі краще брати вибрані статті. Щоправда я й сам цього не дотримався коли дав посилання на "Іспаномовні та латиноамериканці США" (до речі, не впевнений, що це правильна назва). Справа в тому, що в перспективі на неї буде принаймні 10000 внутрішніх посилань з розділів "Демографія" статей про всі населені пункти США. І стаття "Білі американці", яка була там до того і яку я переклав, з того самого розряду. А якщо ви хочете підвищити відвідуваність української Вікіпедії, то треба надолужувати відставання в галузі спорту. У нас зазвичай в загальному перебільшують відстань від російської Вікіпедії, але в галузі спорту ми дійсно відстаємо катастрофічно. Футбол написаний більш-менш нормально і ще кілька видів спорту, завдяки окремим ентузіастам: боротьба, шахи, хокей, теніс, біатлон, але навіть і в них поступаємося. Це не діло, коли фізик-теоретик вимушений писати про тенісистів. В російській Вікіпедії також небагато людей, але є по кілька наполегливих на кожен вид спорту, досить для створення цього катастрофічного відставання. До речі, про баскетбол там дуже багато користувач з України написав. Сучасних людей цікавить саме спорт.--[[Користувач:Oleksandr Tahayev
Завелике узагальнення. Наприклад, серед моїх знайомих досить мало тих, кого спорт цікавить. Плюс, у будь-якому випа

дку, спорт - це світ новин, а Вікіпедія - не газета, всі ті статті не встигатимуть за новинами, будуть застарілі. Пишіть про спорт, але не кажіть, що це найважливіше. --[[Користувач:Sthelen.aqua13 лютого 2017 (UTC)

Наприклад, червоні посилання про Японію - самі футболісти, але по одному лінку. Чи про Китай - самий спорт. При тому, що про Далекий Схід у нас в цілому мало написано, багато тем не розкритих. --Sthelen.aqua (обговорення) 12:59, 13 лютого 2017 (UTC)[відповісти]
Я не кажу, що це найважливіша тема, але думаю, що якби ми хоча би трохи наблизились до російської в цій галузі, то нам би вдалося відвоювати якусь кількість читачів російської Вікіпедії з України, бо нині ми тут програємо майже начисто. Це би потягнуло за собою й інші теми. В першу чергу треба писати про спортсменів, кар'єра яких закінчилася. Тоді ці статті не треба буде оновлювати. Зі змаганнями простіше, бо вони зазвичай тривають один-два тижні, крім командних чемпіонатів країн. Я про себе можу сказати, що в дитинстві зачитувався якимись старими футбольними довідниками про давні чемпіонати. І мабуть таких людей багато, що читають не лише новини, але й цікавляться історією. В плані теперішніх змагань і спортсменів ми також програємо, але тут нічого не поробиш. В першу чергу треба написати про минуле.--[[Користувач:Oleksandr Tahayev
[[Користувач:Oleksandr Tahayev чи згодні ви з моєю назвою та аргументацією в історії?.--Yasnodark (обговорення) 13:49, 13 лютого 2017 (UTC)[відповісти]
В принципі нічого не маю проти.--[[Користувач:Oleksandr Tahayev

ї пропозиції (чотири пункти вище), будь ласка? Дякую — [[Користувач:NickKлютого 2017 (UTC)

Я би сам в першу чергу вибирав для перекладу вибрані статті, а далі вже дивився, чи хтось захоче їх перекладати.--[[Користувач:Oleksandr Tahayev
Oleksandr Tahayev Згоден з цим. Проблема в тому, що на практиці єдину вибрану статтю прибрано (і принагідно перейменовано латиносів) — [[Користувач:NickK
Я сам цю статтю "Целестина" знайшов, сам запропонував і сам прибрав після вилучення вами раніше доданих за цю статей, зокрема статті Сліпота, бо ви сказали, що літ-ри з (і принагідно зазначу, що перейменовано латиносів за згодою з номінатором цієї статті).--Yasnodark (обговорення) 14:49, 14 лютого 2017 (UTC)[відповісти]

{{пінг|Yasnodark І так практично постійно наповнюю цей шаблон (в історії гляньте), можу оновлювати його хоч щомісячно, хоч щотижнево (частіше, думаю, буде недоцільно) — просто ніде не бачив згадки про те, що його треба періодично «чистити», видаляти чужі запити вважав нечемним. 2) Статті з шаблону створюють, коли стаття викликає ефект «у нас що, немає цієї статті?» що в досвідчених, що в новоспечених користувачів — а це трапляється, коли тема відповідає певним критеріям (користувач NickK вище їх окреслив, згідно з ними я й наповнював шаблон, сам вище писав щось подібне). 3) У шаблоні мають бути «популярні» теми з різних галузей + «важливі» + «простенькі» (для новачків) — вузькоспеціалізована стаття висітиме у шаблоні, чекаючи на того, хто її створить, а якщо й створить — то так і висітиме з 5-10 переглядами в місяць (для чого тоді її в цей шаблон?). 4) Для користувача Yasnodark — Ви додаєте (я б сказав «просуваєте») статті у яких маєте зацікавлення (фантастика, література), перевантажуєте шаблон (і яку воно має користь?), видаляєте пропозиції інших корисувачів і загалом, як на мене, ведете себе не дуже виховано у цьому шаблоні. У мене жодних претензій до Вас особисто, але такі редагування мені не до вподоби. Якщо у користувачів, які є в цьому обговоренні, є така воля — можна домовитися про співпрацю. Воювати за «місце під сонцем» наміру не маю, просто вилучу шаблон зі списку спостереження — чей же велика черга, щоб сюди статтю додати. І невелика статистика, для роздумів (хто яку статтю додав можете здогадатись):

— Шиманський હાય! 20:25, 13 лютого 2017 (UTC)[відповісти]


  • [[Користувач:Шиманський Василь
Відвідуваність статті і важливість питання чи персони - це не те саме, проте

порівняв відвідуваність деяких пропонованих мною та вами створених статей з 2017-01-10 до 2017-02-10


Статистика цієї підбірки не така однозначна. Як ви описували. 

До речі, Румен Радев запропонував Exroader ..--Yasnodark (обговорення) 14:49, 13 лютого 2017 (UTC)[відповісти]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Обговорення_користувача:Yasnodark/Чернетк&oldid=38868240