Обдурений наречений

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Обдурений наречений
італ. Lo sposo deluso, ossia La rivalità di tre donne per un solo amante
Mozart drawing Doris Stock 1789.jpg
Композитор Вольфганг Амадей Моцарт
Мова лібрето італійська
Жанр Комічна опера (італ. opera buffa)
Інформація у Вікіданих

«Обдурений наречений, або Суперництво трьох жінок через одного коханого», KV 430/420а, (італ. «Lo sposo deluso, ossia La rivalità di tre donne per un solo amante») — комічна опера (італ. opera buffa) у двох актах В. А. Моцарта на лібрето невідомого італійського поета. Опера не була закінчена і ніколи не виконувалася; існує лише короткий (двадцятихвилинний) фрагмент I акта.

Історія створення[ред. | ред. код]

Влітку 1783 р. Моцарт отримує від якогось італійського поета (імовірно, це був абат Лоренцо да Понте[1]) лібрето, що являло собою переробку лібрето поставленої в 1780 р. в Римі опери Доменіко Чімарози «Двоє суперників». Моцарт погоджується скласти оперу для італійської трупи у Відні. Причини, що завадили композиторові, точно не відомі, але існує припущення, що виникли труднощі з адаптацією лібрето для віденської сцени, а також початок роботи над оперою «Весілля Фігаро».

Сюжет[ред. | ред. код]

Дія відбувається на віллі на березі моря неподалік Ліворно.

Благородна римлянка Евдженія закохана в Дона Асдрубале. Але, повіривши в те, що її коханий загинув на війні, погодилася стати дружиною багатого Бокконіо Паппареллі. Несподівано Дон Асдрубале повертається в Ліворно. Метільда і Беттіна, суперниці Евдженії, намагаються очорнити її в очах коханого. Але все вирішується щасливо: Паппареллі повинен відмовитися від нареченої, і Евдженія стає дружиною Дона Асдрубале, Беттіна ж виходить заміж за Пулькеріо, а Метільда — за Джервазіо.

Дійові особи[ред. | ред. код]

Бокконіо Паппареллі, дурень-багач,

наречений Євдженії

бас
Евдженія, юна дворянка з Риму, наречена Паппареллі,

але закохана в Дона Асдрубале

сопрано
Дон Асдрубале, тосканський офіцер тенор
Беттіна, юна племінниця Паппареллі,

також закохана в Дона Асдрубале

сопрано
Пулькеріо, один Паппареллі, жінконенависник тенор
Джервазіо, опікун Евдженії, закоханий у Метільду бас
Метильда, співачка і танцівниця, подруга Беттіни,

також закохана в Дона Асдрубале

сопрано

Існуючі фрагменти[ред. | ред. код]

  • Увертюра
  • Квартет Ah, ah che ridere! (Пулькерио, Паппареллі, Беттіна, Дон Асдрубале)
  • Арія Nacqui all’aria trionfale (Евдженія)
  • Арія Dove mai trovar quel ciglio? (Пулькеріо)
  • Терцет Che accidenti! (Паппареллі, Дон Асдрубале, Евдженія)

Спроби реконструкції[ред. | ред. код]

  • У 1867 р. Віктор Вайлдер представив у Парижі спектакль «Паризькі фантазії», де були зібрані номери з опер «Обдурений наречений» і «Каїрський гусак», а також складені Моцартом вставні номери для опери Франческо Б'янки «Викрадена селянка» (KV 479 і 480)[2].
  • У 1951 р. Ганс Ерісман, об'єднавши номери з опер «Обдурений наречений» і «Каїрський гусак» з дванадцятьма вставними аріями і ансамблями Моцарта, поставив у Цюриху оперу «Повернення Дона Педро» з текстами Оскара Вельтерліна і Вернера Галессера.[3]
  • У 2005 р. композитор Ганс Юккерт і лібретист Анна Бергамо з'єднали дві незакінчені опери Моцарта («Обдурений наречений» і «Каїрський гуска») і доповнили відсутній матеріал, використовуючи ескізи Моцарта, склавши, таким чином, дві одноактні опери, вперше виконані в Москві в 2006 р.[4]

Дискографія[ред. | ред. код]

  • 1975 — Лондонський симфонічний оркестр, дир. Колін Дейвіс — Роберт Тир, Кліффорд Грант, Ілеана Котрубас, Ентоні Рольф Джонсон, Фелісіті Палмер
  • 1995 — Оркестр Камерної опери Антверпена, дир. Ганс Ротман —Герман Бекерт, Іоан Міку, Леоні Шен, Бергхардт Лоонен, Гретьє Антоні
  • 2006 — Оркестр Зальцбурзька Камерата, дир. Міхаель Гофштеттер — Маріса Мартінс, Малін Гартеліус, Джозеф Вагнер, Мільєнко Турк, Джеремі Овенден

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Вольфганг Амадей Моцарт, «Письма», Москва: Аграф, 2000, стр.296
  2. http://www.mozartdob.org/DOB-PAGE2/EXPOSE/Expose-DOB(E1852006)-Peters.pdf[недоступне посилання з квітень 2019] стр.3
  3. Там же.
  4. Welcome to Due opere buffe. Архів оригіналу за 11 жовтень 2009. Процитовано 29 серпень 2017.