Облога Єрусалима (636–637)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Облога Єрусалима 636–637 років
Мусульманське завоювання Леванту
Умар

Умар приймає капітуляцію міста
Координати: 31°46′ пн. ш. 35°13′ сх. д. / 31.767° пн. ш. 35.217° сх. д. / 31.767; 35.217
Дата: листопад 636 — квітень 637
Місце: Єрусалим, Візантія
Результат: перемога халіфату
Територіальні зміни: Єрусалим приєднано до Халіфату
Сторони
Візантія Халіфат
Командувачі
Софроній Умар
Абу Убайда
Халід
Військові сили
невідомо бл. 20,000
Втрати
невідомо невідомо

Обло́га Єрусали́ма 636–637 років — облога візантійського Єрусалима військами Арабського халіфату протягом листопада 636 — квітня 637 року. Епізод мусульманського завоювання Леванту (634638), арабо-візантійських воєн і загального християно-мусульманського протистояння. Арабськими військами командували полководці Абу Убайда і Халід, які за наказом халіфа Умара здійснював завоювання візантійських земель в Палестині. Обороною Єрусалима керував єрусалимський патріарх Софроній. Подробиці облоги не задокументовані. Після 6 місяців облоги патріарх погодився здати Єрусалим і сплатити данину за умови укладання особистої угоди із халіфом. Умар здійснив подорож до Єрусалима і особисто прийняв капітуляцію патріарха. Візантія назвавжди втратила місто. Єрусалим лишався під контролем мусульман до Першого хрестового походу.

Перебіг[ред. | ред. код]

Після вирішальної перемоги на Візантійською імперією в битві при Ярмуці кількома місяцями раніше халіф Умар завойовує Єрусалим та за проханням Єрусалимського патріарха входить до міста пішки у білому паломницькому одязі. Після входу у місто війська Омара розчищають Храмову гору та закладають перший дім молитви на місці теперішньої мечеті аль-Акса[1].

Патріарх Софроній та Умар уклали Пакт Умара, який гарантував свободу віросповідання для немусульман.

За ісламського правління, вперше з римської епохи, євреям знову дозволили жити та сповідувати свою релігію в Єрусалимі[2]. Омар також призначив єврея комендантом міста та запросив сімдесят єврейських сімей та провідника єврейської громади з Тверії до Єрусалима [3]. В мусульманській історіографії немає одностайності, щодо дати падіння Єрусалима. Табарі зазначає, що місто пало 636 року, аль-Баладхурі — 638[4], Агха І Акрам — 636—637.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. S. S. Montefiore. Jerusalem. Die Biographie. cт. 264. Fischer. F. am Main. ISBN 978-3-596-17631-1.(нім.)
  2. Leslie J. Hoppe (2000). The Holy City: Jerusalem in the Theology of the Old Testament. Liturgical Press. ISBN 978-0-8146-5081-3. 
  3. S. S. Montefiore. Jerusalem. Die Biographie. cт. 265. Fischer. F. am Main. ISBN 978-3-596-17631-1.(нім.)
  4. Futuh II.XI or p. 139; p. 214 in Hitti translation

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Akram, A. The Sword of Allah: Khalid bin al-Waleed – His Life and Campaigns. Oxford, United Kingdom: Oxford University Press, 2004.
  • Benvenisti, M. City of Stone: The Hidden History of Jerusalem. Berkeley and Los Angeles, California: University of California Press, 1998.
  • Elad, A. Medieval Jerusalem and Islamic Worship: Holy Places, Ceremonies, Pilgrimage. Leiden, The Netherlands and New York, New York: Brill Publishers, 1999.
  • Gibbon, E. The History of the Decline and Fall of the Roman Empire, Volume 6. J. D. Morris Publishers, 1862.
  • Lewis, B. The Arabs in History. Oxford, United Kingdom: Oxford University Press, 2002.
  • Nicolle, D. Yarmuk 636 A.D.: The Muslim Conquest of Syria. Oxford, United Kingdom: Osprey Publishing Limited, 1994.
  • Runciman, S. A History of the Crusades - Volume 1: The First Crusade and the Foundation of the Kingdom of Jerusalem. Cambridge, United Kingdom: Cambridge University Press, 1987.
  • The History of Jerusalem: The Early Muslim Period (638-1099). ed. by J. Prawer, H. Ben-Shammai. NYU Press, 1996.

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Облога Єрусалима (636–637)