Оборонна церква в урочищі Монастирок

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
церква
Церква Преображення Господнього
Monastyrok.JPG
Країна Україна Україна
Розташування поблизу с. Жизномир та Бучача, Тернопільська область
Будівництво XV століттяXVI століття
Статус Пам'ятка архітектури національного значення
Церква Преображення Господнього is located in Земля
Церква Преображення Господнього
Церква Преображення Господнього

Координати: 49°03′48″ пн. ш. 25°22′35″ сх. д. / 49.06333° пн. ш. 25.37639° сх. д. / 49.06333; 25.37639

Церква Преображення Господнього в урочищі Монастирóк — оборонна культова споруда, збудована приблизно в XVXVI столітті, пам'ятка архітектури національного значення. Належить до триконхового типу церков. Залишки храму знаходяться в лісі за 2 км на південь від Бучача (Тернопільська область), на горі, що височіє над річкою Стрипою. Тут збереглися залишки давнього монастиря, від чого й сама місцевість дістала назву урочища «Монастирок».

Планування церкви[ред.ред. код]

Жизномир.JPG

Неправильна конфігурація решток огорожі, яка правила за укріплення, свідчить, що на території монастиря були й інші будівлі. Брама містилася в північно-західному куті монастирського двору.

Церква належить до типу триконхових оборонних храмів з високою вежею-дзвіницею. Мурована, стіни завтовшки 1,7-1,8 м. У наву, що має розміри близько 5,5×9 м, розкриваються майже рівноширока з нею східна апсида та південна і північна (частково зруйнована) екседри значно менших розмірів. У південній екседрі є високе кругле вікно, апсида вікон не має. З південного боку нави лише два віконні прорізи заввишки до 3 м, з напівциркульними перемичками. Північна стіна нави, що орієнтована в бік монастирської брами, — без вікон. Очевидно, це пояснюється оборонними потребами. Перекриття над навою, апсидою й екседрами не збереглися.

Основну оборонну функцію виконувала вежа, що вивищувалася над навою приблизно на 6 м. Загальна висота її становила близько 15 м (без даху). У західній стіні вежі був вхід до храму; над ним розміщувалися два бойові яруси, в яких було по одній стрільниці в кожному з боків вежі. Яруси сполучалися між собою середстінними сходами. Оскільки стрільниці зроблено на значній висоті й конструктивно вони призначені лише для обстрілу далеких підходів до храму, можна припустити існування над другим ярусом стрільниць третього бойового ярусу у вигляді консольної дерев'яної галереї для оборони прилеглої території. Ця істотна деталь доповнює реконструкцію споруди, запропоновану в «Нарисах історії архітектури Української РСР» (1957).

План церкви дуже схожий на план церкви святого Миколая у Бучачі.

Історія[ред.ред. код]

Б. М. Стенчинський. Монастир у 1847 році.

Історія храму невідома, поширене в наукових джерелах датування його XVI сторіччям не аргументоване. Аналіз архітектурно-конструктивних особливостей споруди та її архаїчна типологія дають підстави припускати, що в XV сторіччі храм уже існував. Безперечно, історію цієї унікальної пам'ятки спроможні з'ясувати лише ґрунтовні дослідження, однак їх, очевидно, досі не виконано.

З історичних подій, що мали дотичність до монастиря на горі Федір[джерело?], Александер Чоловський-Сас зазначає лише турецький напад 1672 року, коли храм було спалено. На думку Григорія Логвина, саме тоді зруйновано склепіння над навою й апсидою.

Монастир збудований у 16001606 роках за матеріальної підтримки в основному дочки молдавського господаря Єремії Могили Марії Могилянки (послала гроші, ще не будучи дружиною Стефана Потоцького[1]) та її чоловіка Стефана Потоцького, який надав ґрунт (тобто земельну ділянку), город, ліс[1]).

Майбутнє[ред.ред. код]

Дослідження церкви та монастиря, розробка проекту їх відновлення були темою дипломної роботи студентки НУ «Львівська політехніка» Людмили Тур (керівники д-р Микола Бевз, Б. Михайлюк).[2]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Боднарук І. Бучач сто років тому // Бучач і Бучаччина… — С. 68.
  2. Микола Бевз. Оборонна твердиня над Стрипою… — С. 28—29.

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]