Образотворче мистецтво Японії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Образотворче мистецтво Японії - сукупність усіх технік та напрямків малювання та скульптури в японській культурі. Одним з найпопулярніших видів є гравюра на дереві. Набула популярності з кінця ХХ ст.. На початку розвитку вона була монохромною, та згодом вона з'явилася і кольоровою. Зазвичай на дошках художники зображали сцени театру Кабукі, портрети відомих людей чи пейзажі.

Скульптура[ред. | ред. код]

Перші згадки скульптури в Японії датуються III-V ст.. Виготовлялися вони з дерева, глини та бронзи. Головним персонажем для представлення був Будда.

В зв'язку з появою нових тенденцій у японській культурі, був виділений окремий жанр скульптури, який називається нецке. Скульптури цього виду виготовляються з дерева чи слонової кістки та покриваються лаком. Майстри нецке повинні бути справжніми професіоналами, оскільки це точна та акуратна робота.

Представники[ред. | ред. код]

Важливим, проте рідкісним жанром в японській культурі є «бідзінга». Основною темою цього напрямку є зображення жіночої краси. Відомим представником цієї течії є К. Утамаро. Він умів вдало зобразити національний образ японської красуні. Найвідоміша картина митця "Огія Касен".

Яскравим представником мистецтва Японії був також К. Хокусай. Картина-гравюра «Фудзі у Канагава. Хвиля» є однією з найращих робіт автора.

Вдало зображав природу на гравюрі А.Хіросіге. У своїй найвідомішій картині «53 станції Токайдо», на якій зображає чарівність японської провінції. Також автору належить відома серія гравюр «100 видів Едо».

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]