Обрешітка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Обрешітка під черепицю

Обреші́тка — решітчаста конструкція чи суцільний настил, який встановлюється поверх кроквяних ніг і є основою покрівлі (також може розглядатися як її нижній елемент). Складається з лат і контрлат. Виконує функцію основи для кріплення покрівельного матеріалу, бере участь в посиленні просторової структури даху. Також «обрешіткою» може називатися вся основа покрівлі разом — кроквяна система з латами[1].

Види[ред. | ред. код]

Будова даху з суцільною обрешіткою

Різні види покрівельних матеріалів вимагають різні конструкції обрешітки. Вона може бути одношаровою і двошаровою, суцільною і розрідженою.

  • Одношарова обрешітка — настилається поперек кроков.
  • Двошарова обрешітка — може бути з перпендикулярними і діагонально розташованими шарами. Перший шар настилають поперек кроков, другий — паралельно їм.
  • Суцільна обрешітка — просвіт між елементами не перевищує 1 см. Підходить для покрівель з рулонних матеріалів, м'якої черепиці, металочерепиці, плоского шиферу.
  • Розріджена обрешітка — має крок між елементами в кілька сантиметрів. Підходить для покрівель з натуральної черепиці, хвилястого шиферу, бляхи.

Самцевий дах[ред. | ред. код]

Будова самцевого даху

У традиційній російській рубленій хаті дахи часто влаштовували рубленими («самцевими»)[2]: крокви в них були відсутні, а лати (рос. слеги) врубали в дедалі коротші догори колоди щипців. На лати вже настилали покрівельне покриття (тес, дранку, ґонт-леміш). Давнішою даховою конструкцією був дах «на курицях»: до гребеневої лати (рос. коньковая слега) і нижніх лат (слеги, решетины) кріпили поперечні стовбури дерев з кокорами унизу — куриці; на кокори укладали поздовжні бруси — потоки[3]. Дошки-тесини нижніми кінцями входили у пази потоків, верхніми — у пази гребеневої лати. Верхні крайки дахових дощок всіх типів покрівлі закривали на гребені видовбаною колодою — охлупнем (рос. охлупень)[4] чи шеломом, іноді з кінцем у вигляді кінської голови. Традиційним способом кріплення був безцвяховий: охлупень притискували до гребеневої лати спеціальними шпонками — сороками чи стамиками[5]. Торці лат, що виступали на щипцях, могли прикривати дошками — так званими причолинами (рос. причелины)[6], зазвичай вирізьбленими. Місце, де вони сходилися, закривали короткою вертикальною дошкою — полотенцем, також прикрашеною різьбленням.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Обрешітка // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Самцовая крыша. reznoidom.ru. Резной дом. Архів оригіналу за 13 травня 2016. Процитовано 14 січня 2018. 
  3. Кур // Толковый словарь живого великорусского языка / авт.-сост. В. И. Даль. — 2-е изд. — СПб. : Типография М. О. Вольфа, 1880—1882. (рос.)
  4. Охлупень // Большая советская энциклопедия / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — Тома 1–30. — М.: «Советская энциклопедия», 1969–1978. (рос.).
  5. Плотницкие термины. Архів оригіналу за 16 вересня 2018. Процитовано 15 серпня 2018. 
  6. Причелина // Большая советская энциклопедия / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — Тома 1–30. — М.: «Советская энциклопедия», 1969–1978. (рос.).

Джерела[ред. | ред. код]