Обідіна Вікторія Вікторівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вікторія Обідіна
Обідіна Вікторія Вікторівна
 Солдат
Загальна інформація
Народження 18 грудня 1994(1994-12-18) (29 років)
Волноваський район, Донецька область, Україна
Громадянство Україна Україна
Національність українка
Військова служба
Роки служби з 2021 року
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Рід військ  Медична служба
Війни / битви Російсько-українська війна
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Обідіна.

Вікторія Вікторівна Обідіна — солдат медичної служби Збройних Сил України, учасниця російсько-української війни, що відзначилася у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році.

Життєпис[ред. | ред. код]

Вікторія Обідіна народилася 18 грудня 1994 року в селі Волноваського району Донецької області[1]. Після закінчення загальноосвітньої школи та медичного коледжу в почала працювати медичною сестрою у Донецьку. З початком війни на сході України навесні 2014 року, коли там оголосили так звану "ДНР", виїхала у Маріуполь[2]. Працювала в травматологічному відділенні Маріупольської міської лікарні № 9[3]. Після виходу з декретної відпустки у червні 2021 року підписала контракт із ЗСУ, працювала на посаді фельдшера в поліклініці[1].

З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну вона мала змогу виїхати, однак залишилася в Маріуполі Донецької області. За наказом командира військовий медик 10 березня 2022 року приїхала на «Азовсталь». Вона разом з лікарями працювала в окремому бункері, де знаходилися тільки поранені військові, що перебували в тяжкому стані та середнього ступеня тяжкості. Неподалік заводу, у підвалі 9-поверхового будинку переховувалася її 4-річна донька — Аліса, що жила в цей час з нянею та родичами. Після 20 березня Вікторія Обідіна (позивний «Рибка») завдяки допомозі військового забрала дівчинку до цього бункера на території «Азовсталі». 17 квітня 2022 року її донька стала учасницею короткого відео, знятого у бункері, яке, утім, стало резонансним. На кадрах маленька Аліса зверталася, щоб її евакуювали. За кадром йшлося про те, що мама дівчинки — військова медикиня і вони разом перебувають у бункері заводу[1][4][5].

Намагалася виїхати із донькою під час евакуації із заводу разом із цивільними під час так званого «зеленого коридору», що проходила 5-7 травня за сприяння Міжнародного Комітету Червоного Хреста та Міністерства реінтеграції тимчасово окупованих територій України. Після виходу з бункера їх разом з іншими відвезли до Безіменного, де був так званий фільтраційний табір. Так те відео, окрім розголосу, ще й зіграло злий жарт. Тому окупанти 7 травня 2022 року, на День матері, в рамках так званих фільтраційних заходів у селищі Мангуші, розлучили Вікторію Обідіну з її донькою Алісою. Військова медик залишилася у фільтраційному таборі на території «днр». А 4-річна дівчинка сама їхала в автобусі до Запоріжжя разом з Вікторією, якій Обідіна дала довіреність. Це врятувало Алісу від направлення окупантами до дитячого будинку. У Запоріжжі Аліса декілька днів жила в заступниці голови Запорізької обласної державної адміністрації Злати Некрасової. Потім дядько Вікторії відвіз дівчину до безпечного регіону на заході України й передав бабусі Світлані. Аліса передана їй під опіку як дитина, яка в умовах воєнного стану залишилася без піклування батьків. Мати Вікторії вивезла онуку до Польщі, де проживає зі своїм другим чоловіком[1][2][4][5][6].

Саму Вікторію Обідіну з побоями допитали у таборі й посадили в камеру, а 9 травня відвезли до Донецька у відділ боротьби з організованою злочинністю. Тут її змусили дати інтерв'ю російським ЗМІ. Через деякий час опинилася в ізоляторі тимчасового тримання у Донецьку, де перебувала в камерах по троє, або по четверо, в жахливих умовах. З 1 липня перебувала у в'язниці в Оленівці. Там разом з іншими полоненими щодня працювала, зокрема, ходила на периметр, де полола траву. Жила разом з іншими жінками в дисциплінарному ізоляторі (ДІЗО) в двомісній камері разом з десятьма полоненими. 14 жовтня 2022 року її та ще трьох дівчат машиною «Урал» відвезли до Таганрогу в місцеве СІЗО. Там наглядачками були жінки. А звільнили разом із 107-ма заручницями 17 жовтня 2022 року. Рано вранці, вантажним літаком, де вони сиділи «ялинкою», зі зв'язаними руками, очима, до Джанкою в Криму. Знову на «Уралах» повезли у бік Запоріжжя. Вивантажили біля розбитого мосту в районі села Кам'янське. Перейшовши його разом з іншими опинилася на підконтрольній Україні території. Після звільнення перебувала у Дніпрі, де проходила реабілітацію та відновлювала втрачені у полоні документи[1][3][4][7][8][9][10].

Родина[ред. | ред. код]

Донька Аліса (нар 4 жовтня 2017)[1][4].

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Орден «За мужність» III ступеня (2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[11].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д е Микитюк, Вікторія (31 жовтня 2022). «Замість вікон — залізний щит, повітря ледь просочувалось. Воду пили із ставка, а вона ще й цвіла…»: звільнена з полону бойова медичка про пережите і розлуку з донькою. Факти (укр.). Процитовано 12 листопада 2022.
  2. ↑ а б Ковалевська, Євгенія (5 листопада 2022). "Хочу подякувати за донечку, але телефон не відповідає". Історія мами і доньки, яких розлучили після Азовсталі. https://www.bbc.com (укр.). Процитовано 12 листопада 2022.
  3. ↑ а б Виктория Обидина. https://docly.pro (рос.). Процитовано 12 листопада 2022.
  4. ↑ а б в г Кудря, Ольга (25 жовтня 2022). Медсестра Обідіна: Я пишаюся, що була в найгарячішій точці світу – в бункері Азовсталі. Укрінформ (укр.). Процитовано 8 листопада 2022.
  5. ↑ а б Жукова, Людмила (9 травня 2022). На Азовстали оккупанты разлучили 4-летнюю Алису с мамой: женщина осталась в "ДНР". РБК-Україна (рос.). Процитовано 12 листопада 2022.
  6. ↑ Лугова, Юлія (11 травня 2022). Знайшлася «рідна кров»: історія розлученої з мамою 4-річної Аліси з Маріуполя отримала продовження. Факти (укр.). Процитовано 12 листопада 2022.
  7. ↑ Осадча, Яна (17 жовтня 2022). В Україну з полону повернулася медикиня, яку росіяни розлучили з 4-річною дочкою. Українська правда. Життя (укр.). Процитовано 12 листопада 2022.
  8. ↑ З полону звільнили військову лікарку з «Азовсталі», яку росіяни під час евакуації розлучили з дитиною. Украінформ (укр.). 17 жовтня 2022. Процитовано 12 листопада 2022.
  9. ↑ Барсукова, Олена (22 жовтня 2022). Медикиня "Азовсталі" Вікторія Обідіна виклала перший допис після звільнення з полону. Українська правда. Життя (укр.). Процитовано 12 листопада 2022.
  10. ↑ Медикиня Вікторія з "Азовсталі" не може зустрітися з донькою Алісою: шукає очима п'ятирічних дівчаток на вулиці. РБК-Україна (укр.). 27 жовтня 2022. Процитовано 12 листопада 2022.
  11. ↑ Державними нагородами відзначено 165 воїнів, 13 – посмертно. СПИСОК. Новинарня (укр.). 19 травня 2022. Процитовано 12 листопада 2022.

Джерела[ред. | ред. код]

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Обідіна Вікторія Вікторівна
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Обідіна_Вікторія_Вікторівна&oldid=40774623