Обіццо I д'Есте

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Обіццо I д'Есте
Народився 1110
Есте, Провінція Падуя, Венето, Італія
Помер 25 грудня 1193
Феррара, Феррарське герцогство
Діяльність правитель
Титул маркграф
Рід Естенський дім
Батько Фулько I д'Есте
Мати NN[d][1]
Діти Аццо V д'Есте
Герб Дому д‘Есте

Обіццо I д’Есте (італ. Obizzo I d’Este; Есте, 1110 — Феррара, 25 грудня 1193) — італійський військово-політичний діяч доби Середньовіччя, голова Дому Есте у 1137-1193 роках, маркіз Мілану та Генуї у 1184-1193 роках, лідер партії гвельфів Феррари з 1186.

У 1163 році допоміг імператору Фрідріху Барбароссі у боротьбі з Вероною, Падуєю та Віченцею. Втім, вже у 1167 році приєднався до Ломбардської ліги, спрямованої проти імператора.

У 1177 році прибув у Венецію для того, щоб бути присутнім під час підписання угоди між Ломбардською лігою та імператором. Його почт складав 180 осіб, що свідчило про значний політичний вплив.

У 1182 році був призначений подестою Падуї, а у 1184 отримав від імператора титул маркіза Мілану та Генуї. Обіццо був першим представником Дому Есте, що згадується в історичних джерелах з титулом «маркіз»[2].


У 1186 році Обіццо фактично очолив партію гвельфів у Феррарі, що суттєво вплинуло на подальшу долю Дому Есте, який з того часу почав відігравати все більш суттєву роль на Півночі Італії.

Родина[ред. | ред. код]

Син Фулько I д’Есте. Після смерті братів та племінників об’єднав під своєю владою всі спадкові землі Дому Есте.

Одружився у 1124 році з Софією да Лендінара. Мав шістьох дітей:

  • Гарсенда
  • Фроя
  • Аделаїда
  • Аццо V д‘Есте, син-спадкоємець
  • Томмазіна
  • Боніфаціо (?-1228), «людина зброї»

Помер Обіццо І на Різдво 1193 року. Після його смерті Дім Есте очолив не його син Аццо V д‘Есте (помер того ж року, що й батько), а онук - Аццо VI д‘Есте.

Родовід[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Pas L. v. Genealogics.org — 2003.
  2. Biblioteca italiana: o sia giornale di letteratura, scienze et arti, Volume 71. books.google.it. с. 19. Процитовано 10 ottobre 2015.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Antolini C., Il dominio Estense in Ferrara. Ferrara, 1896 (італ.)
  • Carlo Antolini (1896). Premiata Tipografia Sociale (ред.). Il dominio estense in Ferrara:L'acquisto. {{cite web}}: Пропущений або порожній |url= (довідка); Проігноровано невідомий параметр |cid= (можливо, |ref=?) (довідка); Проігноровано невідомий параметр |città= (можливо, |location=?) (довідка)
  • Claudio Maria Goldoni (2011). Edizioni Artestampa (ред.). Atlante estense - Mille anni nella storia d'Europa - Gli Estensi a Ferrara, Modena, Reggio, Garfagnana e Massa Carrara. ISBN 978-88-6462-005-3. {{cite web}}: Пропущений або порожній |url= (довідка); Проігноровано невідомий параметр |cid= (можливо, |ref=?) (довідка); Проігноровано невідомий параметр |città= (можливо, |location=?) (довідка)

Посиання[ред. | ред. код]