Овідіополь

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
смт Овідіополь
Ovidyopol gerb.png
Герб Овідіополя
Церква Миколи Угодника
Церква Миколи Угодника
Овідіополь
Розташування міста Овідіополь
Країна Україна Україна
Область Одеська область
Район/міськрада Овідіопольський район
Рада Овідіопольська селищна рада
Код КОАТУУ: 5123755100
Основні дані
Статус з 1970 року
Площа 12.52 км²
Населення 11741 (01.01.2011)[1]
Густота 937.8 осіб/км²
Поштовий індекс 67800—805
Телефонний код +380 4851
Географічні координати 46°14′51″ пн. ш. 30°26′33″ сх. д. / 46.24750° пн. ш. 30.44250° сх. д. / 46.24750; 30.44250Координати: 46°14′51″ пн. ш. 30°26′33″ сх. д. / 46.24750° пн. ш. 30.44250° сх. д. / 46.24750; 30.44250
Висота над рівнем моря 16 м
Водойма Дністровський лиман; р. Скуртянка
Відстань
Найближча залізнична станція: Овідіополь
До обл. центру:
 - фізична: 38 км
 - залізницею: 55 км
 - автошляхами: 40 км
Селищна влада
Адреса 67801, смт. Овідіополь, вул. Суворова, 2
Карта
Овідіополь is located in Україна
Овідіополь
Овідіополь
Овідіополь is located in Одеська область
Овідіополь
Овідіополь

Commons-logo.svg Овідіополь у Вікісховищі

Ові́діополь — селище міського типу, адміністративний центр Овідіопольського району Одеської області.

Етимологія назви[ред.ред. код]

Російська Імператриця Катерина ІІ своїм указом 1795 р. перейменувала місто Аджидер в Овідіополь на честь римського поета Публія Овідія Назона. Тоді вважали, що саме в цій місцевості він перебував у засланні. Оскільки Овідій, на відміну від поетів старшого покоління Вергілія і Горація, не підтримував заходів римського імператора Августа (63 р. до н. е.-14 р. н. е.) і його поезія не була рупором для проповідування ідеології нового режиму, вірогідно тому він і був відправлений у заслання.

Географія[ред.ред. код]

Розташування[ред.ред. код]

Розташоване на східному березі Дністровського лиману. Одним з основних географічних переваг, а звідси й перевагою виробничо-економічного характеру регіону є насичена транспортна інфраструктура.

Клімат[ред.ред. код]

Клімат — помірно-континентальний з недостатнім зволоженням, короткою зимою та довгим спекотним літом. Узимку переважає нестала похмура погода з частими, але не довгими похолоданнями. Сніговий покрив нестійкий. Тривалість зими в середньому — 72 дні. Літо довге, спекотне, часто посушливе. Пересічна температура січня — 2°С, липня +22,2°С. Середня річна кількість опадів 387 мм. У ґрунтовому покриві переважають чорноземи південні малогумусні і слабогумусовані. На території сучасного Овідіополя люди жили з давніх часів. Тут виявлено залишки стародавніх поселень: два з них існували в скіфські часи (IV-ІІІ ст. до н. е.), два в сарматські часи (ІІ—ІІІ ст. н. е.), а на двох останніх знайдено рештки черняхівської культури (ІІІ-V ст. н. е.). За античного часу існувало грецьке поселення.

Історичні відомості[ред.ред. код]

Населений пункт виник близько 1750-х рр. Вперше згаданий у документах в 1756 р. Мав назви Хаджидер, Хаджи-Дере, Аджидер. Був стаціонарним аулом одного з буджацьких родів, що мешкали в Бессарабії і випасали отари овець на лівому березі р. Дністер. В роки російсько-турецької війни 1768–1774 поселення зруйноване 11.07.1770 запорізькими козаками. На 1784 татарське містечко і порт, де мешкали також вірмени і молдовани. По закінченні російсько-турецької війни 1787–1791 біля колишнього поселення Хаджидер було закладено невелику земляну фортецю і адміралтейство. Місце під майбутню фортецю обирав бригадир Б.Б.Леццано, направлений відповідно рескрипту Катерини ІІ від 22.03.1792 р. до Дністровського лиману на 30 човнах з полком гренадерів. Будував фортецю інженер-капітан Є.Х.Ферстер під керівництвом і за проектом інженер-полковника Ф. П. де-Волана. Аджидерська, разом з Середньою (Тираспольською) і Хаджибейською фортецями стала форпостом на новому кордоні з Османською імперією, а також проміжним складом вантажів, що надходили Дністром до Одеси (Хаджибею). 27 січня 1795 р., за указом російської імп. Катерини ІІ, колишнє татарське поселення Аджидер було перейменоване в Овідіополь на честь давньоримського поета Публія Овідія Назона.

Днем народження Овідіополя вважається 15 червня 1793 р., з моменту закладення фортеці.

Влада[ред.ред. код]

Голова Овідіопольскої селищної ради — Гоменюк Валентина Михайлівна. Перебуває на цій посаді вже 22 роки.

Демографія[ред.ред. код]

У 1795 р. тут жило 266 чоловік. Це були здебільшого міщани і купці, переважна більшість займалися землеробством, скотарством, рибальством. У 1857 р. тут проживало 3463 чоловік.1859 року у заштатному місті Одеського повіту Херсонської губернії мешкало 4234 особи (2232 осіб чоловічої статі та 2002 — жіночої), налічувалось 610 дворових господарств, існувала православна церква, єврейська молитовна школа, приходське училище, поштова станція, завод[2]. У 1897 р. — 4074 особи. У 1967 р. тут мешкало 7000 осіб. У 1980 р. тут проживало 9, 9 тисяч жителів. У 2001 р. — 11 958 чоловік.


Економіка[ред.ред. код]

Промисловість[ред.ред. код]

У 2003 р. почав працювати цілодобово Овідіопольський консервний завод, потужність якого — 8 мільйонів банок на рік, а також — тепличний комплекс. З кожним роком зростає продуктивність, збільшується кількість робочих місць, яких на сьогодні 180. Основне виробництво заводу — томатна паста. З 2005 р. завод почав експорт своєї продукції в Європу, Америку, Росію. Його керівництво робить вагомий внесок у розвиток селища. Овідіопольський винзавод, побудований в 1925–1927 рр . У період існування СРСР винзавод був сировинною базою для великих виробників вина. Тут розливають традиційно відомі марки вин: «Каберне», «Мерло», «Ізабелла», «Кагор». Ексклюзивними винами є напівсолодкі вина: «Овідіополь біле» і «Овідіополь червоне», сухе вино «Червона Рута», розроблені і запатентовані виноробами Овідіопольського винзаводу. Розливається також ряд десертних вин: «Ізабелла», «Лідія», «Сонце в бокалі», «Мускат Таврійський», а також сувенірна продукція: «Кагор», «Каберне», «Мускат Таврійський». Овідіопольські винороби дотримуються старих технологій — розливають «живі» вина, тобто не використовують ароматизатори, консерванти, стабілізатори, а також пастеризацію.

Заробітна плата[ред.ред. код]

На 01. 01.2003 рік середньомісячна платня становить 401, 82 грн. на одного штатного працівника. Щоправда, диференціація між середньою платнею працівників соціальної та виробничої сфери (205–281 грн.) і сфери послуг (895, 5 грн.), досить-таки відчутна.

Туризм[ред.ред. код]

Сьогодні Овідіополь став центром нового єдиного туристичного комплексу. Оскільки це місто — стародавні ворота на шляху «із варяг у греки», то запропонована Овідіопольською райадміністрацією ідея відродження античного стилю у вигляді міста є спуск на воду, в День міста 15 червня, легендарної галери «Персей» та відтворення стилізованої давньогрецької пристані.

Уже 3,5 тис. років тому стародавні елліни стали гостями для наших предків, залишивши на згадку про себе найпростіші технології будівництва невеликих, але стійких галер-однодеревок. Секрет греків полягав у будівництві судна без єдиного цвяха, імовірно, з одного стовбура дерева. Сьогодні прогулянку по морях і океанах у подібних галерах можна віднести до екстремальних якщо не видів спорту, то розваг. У травні 2002 р. ентузіасти Центру дослідження історії мореплавства почали реконструювали чергове давньогрецьке судно — галеру «Персей».

Команда ентузіастів-однодумців, на чолі з І. К. Мельником, зберегла всю технологію будівництва древніх суден. Використовуючи 100-200-літні стовбури дуба і канадського тополя діаметром 1,2 м (дерева більшого діаметра знаходяться під охороною держави), відтворили точну копію «Персея».

Подібна акція стала можливою завдяки особистій підтримці голови Овідіопольської райадміністрації В. В. Левчука і фірм Овідіопольського району. У проекті передбачається відкриття в Овідіополі Центру древніх копій. Тому не дивно, що порт приписки «Персея» — Овідіополь. А в своє перше плавання галера відправилася в м. Тіру (Білгород-Дністровський). Офіційно галера спущена на воду 15 червня 2002 р. — в день міста Овідіополя.

Транспорт[ред.ред. код]

Залізниця[ред.ред. код]

Станція Овідіополь — спеціалізується на вантажних перевезеннях.

На пасажирський поїзд до Одеси, Ізмаїла або Києва можна сісти за декілька кілометрів від Овідіополя на станції Барабой.

Автобус[ред.ред. код]

Через селище проходить автомобільний шлях Одеса-Рені.

Архітектура[ред.ред. код]

Пам'ятники та скульптури[ред.ред. код]

  • В Овідіополі є пам'ятник Овідію, скульптора Миколи Миколайовича Степанова (берег Дністровського лиману).
  • Пам'ятник земляку Герою Радянського Союзу П. М. Вертелецькому (вул. Леніна, 24)
  • Пам'ятник земляку Радянського Союзу П. М. Вертелецькому (вул. Лесi Українки, 104)
  • Братська могила 80 воїнів, загиблих при звільненні селища у квітні 1944 р. (вул. Леніна)

Будівлі[ред.ред. код]

  • Історико-меморіальний будинок, (Овідіопольська ЗОШ № 2; вул. Л.Українки, 111) в якому з 1930 по 1934 рік вчився Герой Радянського союзу Петро Михайлович Вертелецький (меморіальна дошка 1974 р.).
  • Церква Св. Миколая Чудотворця в Овідіополі (вул. Портова, 4) збудована в 1823 р. Відомо, що ще в турецькі часи тут існував соборний православний храм Миколи Чудотворця. Після заснування Овідіополя і споруди гавані, була побудована нова Миколаївська церква поряд з портом, але незабаром вона згоріла. Нинішній храм Св. Миколая Чудотворця в стилі класицизму споруджений на тому ж місці. При ньому діяло православне товариство порятунку на водах. В останні роки проведена реставрація.

Спорт[ред.ред. код]

Не останнє місце в житті займає і спорт. Приїжджав сюди чемпіон світу з шахів Анатолій Карпов. Він же і відкривав районний шахово-шашковий клуб. Волейболістки з Овідіополя свого часу були чемпіонками області. Саме в Овідіополі починала спортивний шлях Тетяна Макарець — олімпійська чемпіонка з гандболу. Неодноразово в Овідіополі проводився турнір з гандболу на приз Тетяни Макарець. Завжди на провідних ролях у першості області була і футбольна дружина селища. Нині овідіопольська команда виступає в другій лізі чемпіонату України з футболу.

Овідіопольська ДЮСШ № 1 (директор О.Т. Усінов) культивує 10 видів спорту: баскетбол, важка атлетика, волейбол, дзюдо, гандбол, кульову стрільбу, карате, самбо, таїландський бокс, художня гімнастика.Щороку Овідіопольська ДЮСШ №1   займає І місце з огляду-конкурсу на найкращу організацію навчально-тренувальної, спортивної та виховної роботи Овідіопольської ДЮСШ №1 за навчальний рік, як у загальному заліку так і з видів спорту. Кожен рік спортсмени школи займають почесні місця на чемпіонатах світу та Європи з єдиноборств  в різних вікових та вагових категоріях, а саме :чемпіонат Європи з самбо  2013 р.(м. Лімасол Кіпр) – І м; чемпіонат Європи з самбо 2013 р.(м. Рига Латвія)– ІІ м; всеукраїнський турнір з дзюдо серед молоді на призи ЗМСУ, призера Олімпійських ігор в Сіднеї Р.О. Машуренко (м. Луцьк  2014 р.) – І м; чемпіонат світу з карате (м. Бергамо Італія 2013 р.) І місць – 6, ІІ місць – 5, ІІІ місць – 3; чемпіонат світу  з годзю-рю карате (м.Трієст, Італія 2015 р.) - І місць-2, ІІ місць- 4; чемпіонат світу з самбо (м. Рига, Латвія 2015 р.)- ІІ місце. Тільки за 2015 рік спортсмени відділень виконали  нормативи на присвоєння спортивного звання та розрядів: 2 - «Майстра спорту України міжнародного класу», 3 – «Майстра спорту України»,  10 – «Кандидатів у майстри спорту України» з видів спорту; 8 спортсменів входять до складу національної збірної команди України з культивованих видів спорту. 

Овідіопольська ДЮСШ № 2 (директор Ю. М. Трамбач) є центром розвитку футболу. Збірні команди звідси виступають у першості України серед дитячо-юнацьких команд першості Одеської області, де теж здобувають призові місця.

Примножує славу Овідіополя футбольний клуб «Дністер». Неабиякий внесок у його розвиток до професійного рівня зробив В. І. Дуков. Команда є постійним учасником першості Одеської області і не раз ставала її чемпіоном.

8 вересня 2004 р. відкрився Палац спорту ім. Дукова. В урочистостях узяв участь Прем'єр-міністр України В. Ф. Янукович, голова Одеської обласної державної адміністрації С. Р. Гриневецький, олімпійські чемпіони Тетяна Макарець-Кочергіна, Микола Мінчев, Юрій Білоног, Ігор Разорьонов.

Освіта та наука[ред.ред. код]

Перша початкова школа відкрилась в Овідіополі у 1802 р. У ній навчались 153 учні, працювали два вчителі. У 1888 р. відкрилась друга, церковнопарафіяльна школа, а наступного року ще одна початкова школа на 63 учні, яких навчав один учитель. Згодом, у 1899 р., відкрилась початкова школа для дівчат. Тут навчалось 62 учениці. Нарешті, в 1907 р. в Овідіополі відкрили чотирикласне училище, де викладало 5 учителів і навчалось 68 учнів. Незважаючи на таку досить розгалужену мережу навчальних закладів, стан з освітою залишався незадовільним, бо більшість учнів не закінчувала школи.

У 1934 р. була створена Овідіопольська машинно-тракторна станція. МТС готувала висококваліфікованих механізаторів. У 1940 р. ці курси закінчило близько 30 чоловік.

1 вересня 1944 р. відкриті три початкові й одна середня школи, а в 1947–1948 навчальному році для дітей з віддалених сіл при середній школі відкрили інтернат — гуртожиток на 40 чоловік. З 1955–1956 навчального року в Овідіополі почала працювати школа робітничої і сільської молоді. У 1962 р. тут нараховувалось шість загальноосвітніх шкіл.

На 1980 р. тут Сільське професійне технічне училище, п'ять загальноосвітніх шкіл і музична школа.

В Овідіополі працює комп'ютерна компанія «АІСТ», яка активно займається меценатством. Тут вже давно безкоштовно проходять початковий комп'ютерний курс підготовки, дівчата і хлопці різного віку загальноосвітньої школи № 2. Вчителі мають можливість завантажити необхідну інформацію, щоб урізноманітнити викладання матеріалу на уроках.

Цікаві та маловідомі факти і події[ред.ред. код]

В Овідіополі побували відомі письменники та поети. Серед них можна назвати Валентина Катаєва. Та ще століттям раніше, в 1843 р. в Овідіополь приїжджав відомий польський прозаїк Ю. І. Крашевський, який залишив запис про Овідіополь в книзі спогадів про подорож.

Знамениті уродженці[ред.ред. код]

  • Вертелецький Петро Михайлович — Герой Радянського Союзу, командир кулеметного розрахунку 1-й кулеметної роти 140-го гвардійського стрілецького полку.
  • Л. С. Кушик — механізатор, Герой Соціалістичної Праці.
  • О. Т. Вовченко, М. П. Лазаренко — колгоспниці, Герої Соціалістичної Праці.
  • Лариса Недін — Заслужена артистка України, Член Національної спілки театральних діячів України та Творчої спілки «Асоціація діячів естрадного мистецтва України».
  • Гінкулов Яків Данилович — молдавський педагог, філолог, діяч просвітницького руху Бессарабії.
  • Макарець Тетяна Іванівна (дівоче прізвище — Кочергіна) — українська гандболістка, дворазова олімпійська чемпіонка в складі збірної СРСР з гандболу.
  • Колісниченко Євген Анатолійович — старший матрос Державної прикордонної служби України, учасник російсько-української війни 2014 року.
  • Григорій Котовський — перший голова Овідіопольського військового комісаріату.
  • В Овідіополі побували відомі письменники та поети: Валентин Катаєв, а пізніше Євген Дудар. Часто приїжджає до Овідіополя і сучасний одеський поет Станіслав Стриженюк.

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2011 року, Київ-2011 (doc)
  2. рос. дореф. XLVII. Херсонская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по сведеніям 1859 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ комитетомъ Министерства Внутреннихъ делъ. СанктПетербургъ. Въ типографіи Карла Вульфа. 1868. LXXX + 191 стор.

Джерела та література[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  1. Все биографии
  2. Национальная педагогическая энциклопедия
  3. Інформація про Церкву Миколи Чудотворця — Путеводитель по Украине
  4. [1]
  5. Чисто Одесский сайт
  6. Овідіопольське управління водного господарства
  7. Интернет-портал Овидиопольского района
  8. Овідіопольська районна державна адміністрація
  9. Українські пісні
  10. Туристическая Планета
  11. Українці у світі
  12. Всемирная история в лицах
  13. Герои страны
  14. Независимая газета 'Юг'