Огастес П'юджин

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Огастес П'юджин
Augustus Welby Northmore Pugin
Augustus Welby Northmore Pugin from NPG.jpg
Арх. Огастес П'юджин
Народження 1 березня 1812(1812-03-01)[1][2][3][4]
Блумсбері, Кемден, Великий Лондон, Англія, Сполучене Королівство Великої Британії та Ірландії
Смерть 14 вересня 1852(1852-09-14)[1][2][3][4] (40 років)
Рамсґейт, Thanet[d], Кент, Англія, Сполучене Королівство Великої Британії та Ірландії
Громадянство Велика Британія Велика Британія
Навчання Christ's Hospital School[d]
Праця в містах Лондон, Бірмінгем, в малих містах графства Стаффордшир, католицька церква Сент Джайлс, Чидл,
Архітектурний стиль неоготика
Найважливіші споруди Парламент, годинникова вежа Біг Бен, церква Сент Мери в містечку Брівуд, 14 споруд в графстві Стаффордшир, католицькі споруди в Ірландії і Австралії
Ідентифікатори і посилання
Structurae 1005843
database of the Musée d'Orsay 35671
CMNS: Огастес П'юджин на Вікісховищі

Огастес П'ю́джин (повне ім'я Огастес Вілбі Нортмор П'юджин; англ. Augustus Welby Northmore Pugin 1 березня, 1812 — 14 вересня 1852) — англійський архітектор першої половини 19 століття, представник стилю неоготика. Дизайнер, декоратор, сценограф.

Життєпис[ред.ред. код]

Батьки[ред.ред. код]

Його батько, Огюстен де П'юджин ( 1768 - 1832 ), був французьким протестантом, що емігрував у 1798 р. з Франції у Британію, наляканий насиллям і терором часів французької революції 1789 - 1793 рр. Ще у Франції той розпочав працювати у модному стилі імітації готичного стилю. В Британії батько отримав роботу в галузі декору і створення світлин до книг про готичну архітектуру. Влітку батько відкривав невелику школу малювання з вивченням пам'яток середньовічної архітектури Англії і Франції. Разом з учнями батьківської школи займався і його син - Огастес П'юджин, що народився у Лондоні. Район Лондону Блумсбері, де народився Огастес, був інтелектуальним центром столиці Британії.

Освіта і рання праця. Сценографія[ред.ред. код]

Окрім батьківської літньої школи, навчався в звичній школі. Рано опанував архітектурне креслення і малюнок. У 15 років його узяли в проектне бюро дизайнерської фірми Морель і Седдон. Важливою замовою на той час був комплект меблів для Віндзорського замку в готичному стилі. Огастес П'юджин підробляв і на стороні в інших фірмах. У 17 років молодий П'юджин розпочав власний невеликий бізнес по декору та постачанню меблів в малі міста королівства. Водночас розпочав працювати в театрі Ковент-Гарден декоратором в історичних виставах. Захоплення готичним мистецтвом ставало дедалі дужчим.

Значні події 1830-х[ред.ред. код]

У першій половині 1830-х рр. відбулися значні події в житті і свідомості митця. У 1831 році він збанкрутував і втратив свій бізнес. В 1831 році він вперше одружився. Клопоти з молодою дружиною і грошові трати обумовили невчасну плату за оренду. Як боржника, П'юджина запроторили у боргову тюрму. В 1832 році померла його перша дружина.

Захоплення готичним мистецтвом привело до переоцінки власних релігійних поглядів. Уява, що готичне мистецтво є відображенням найкращих рис саме католицизму, спонукає молодого П'юджина перейти з протестантизму у католицтво. Це відбулося у 1835 році. Зміна віросповідання значно погіршила стан митця в протестантському оточенні.

У 1833 році він працює над проектами побудови Школи короля Едварда в місті Бірмінгем, його співпрацівник - Чарльз Баррі.

В Стаффордширі[ред.ред. код]

католицька церква Сент Джайлс

Дванадцять років Огастес П'юджин працював в Стаффордширі, де програми до його творів складав Джон Талбот, 16-й граф Шрусбери. П'юджин за період 1836 - 1848 років створив чотирнадцять різних споруд, серед них -

  • лікарня Святого Івана
  • замок Алтон
  • церква Сент Мери в містечку Брівуд
  • відновлення замку Алтон Тауерс після пожежі
  • католицька церква Сент Джайлс, Чидл
  • монастир Святого Йосипа та інші.

Як католика його запросили працювати в католицьку родину Редмонд в Ірландії в графстві Вексфорд. Це був короткий період терплячого відношення до католиків Ірландії з боку англійців і навіть був дозвіл на будівництво релігійних споруд.

Перемога в конкурсі[ред.ред. код]

У 1834 році постраждав від пожежі будинок англійського парламенту. Урядом був проведений конкурс на проект нової споруди. Перемогу отримав проект, який представили Чарльз Баррі та Огастес П'юджин серед 84 інших. П'юджин створив чимало креслень для різних частин нової споруди, серед яких і дизайн годинникової вежі, що пізніше отримала жартівливу назву Біг Бен (Довгий Бен).

Готові частини нового англійського Парламенту викликали значне невдоволення архітектора - проектанта через невідповідність його архітектури оригінальним зразкам і конструкціям готики. Готичним в споруді був лише декор, що пізніше визнали і дослідники споруди.

Шлюби[ред.ред. код]

Сент Марі Грандж, власний будинок архітектора поблизу Солсбері.

Був тричі одружений. Перша дружина - Сара Энн Гарнетт, побралися у 1831, померла під час пологів у 1832.

Вдруге узяв шлюб у 1833 році з Луїзою Бартон. Родина мала шестеро дітей. Луїза Бартон померла у 1844 році.

Огастес П'юджин узяв шлюб втретє у 1848 році з Джейн Нил ( Knill ), яка народила йому ще двійку дітей.

У 1835 році придбав ділянку землі неподалік від Солсбері, де побудував власний будинок Сент Марі Грандж в чудернацькому стилі 15 століття.

П'юджин - дизайнер[ред.ред. код]

Важливою складовою творчості П'юджина був дизайн в історичній стилістиці. Він брався за створення проектів меблів, візерунків для текстилю, ювелірних прикрас. Серед його дизайнерських творів - власний надгробок в старовинному стилі з фігурою самого П'юджина на кришці гробівця в молитовній позі.

Архітектор мав неабиякий авторитет за життя. Частка креслень архітектора скопійована і використана для будівництва в різних країнах світу, і також у Австралії.

Депресія і Бедлам[ред.ред. код]

В останні роки життя хворів на депресію, що стало на заваді в роботі. Хворого архітектора перевезли у Лондонську лікарню для божевільних - Бедлам. Коли його психічний стан стабілізувався, дружині вдалося перевезти хворого додому. Помер раптово у 1852 році вдома.

Друковані твори[ред.ред. код]

  • «Контрасти»
  • «Правдиві принципи християнської архітектури», 1841
  • «Апологія відродження християнської архітектури в Англії», 1843

Твори П'юджина[ред.ред. код]

Вестмінстерський палац в співпраці з Чарльзом Баррі
  • лікарня Святого Івана
  • замок Алтон
  • відновлення замку Алтон Тауерс після пожежі
  • церква Сент Мери в містечку Аттоксетер
  • церква Сент Жиль (Сент Джайлс), Чидл
  • школа і пресбітерий
  • церква Сент Мери в містечку Брівуд
  • коледж Св. Петра
  • каплиця абатства Лорето
  • церква Михаїла Архангела
  • церква Сент Мери в Кілларні
  • годинникова веда Біг Бен
  • Вестмінстерський палац (новий Парламент в співпраці з Чарльзом Баррі)
  • Ноттінгемський собор
  • коледж Оскотта у Бирмингемі
  • проект Школи короля Едварда у Бирмингемі

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Michael Fisher, Alexandra Wedgwood, Pugin-Land: A W N Pugin, Lord Shrewsbury and the Gothic Revival in Staffordshire, Stafford Fisher, 2002.
  • Rachel Hasted, Scarisbrick Hall – A Guide, Social History at Lancashire County Museum Service, 1984.
  • Rosemary Hill, Augustus Welby Northmore Pugin: A Biographical Sketch, en A.W.N. Pugin: Master of Gothic Revival, Yale University Press, New Haven y Londres 1995.

Посилання[ред.ред. код]

  1. а б Encyclopædia Britannica
  2. а б data.bnf.fr: платформа відкритих даних — 2011.
  3. а б Benezit Dictionary of Artists — 2006. — ISBN 978-0-19-977378-7, 978-0-19-989991-3
  4. а б SNAC