Огидне (заповідне урочище)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Заповідне урочище місцевого значення «Огидне»
 
Категорія МСОПVI (Територія контрольованого природовикористання)
49°33′28″ пн. ш. 39°02′38″ сх. д. / 49.55777778002777723° пн. ш. 39.04388889002777319° сх. д. / 49.55777778002777723; 39.04388889002777319Координати: 49°33′28″ пн. ш. 39°02′38″ сх. д. / 49.55777778002777723° пн. ш. 39.04388889002777319° сх. д. / 49.55777778002777723; 39.04388889002777319
Розташування: Новопсковський район, Луганська область, Україна Україна
Найближче місто: Новопсков
Площа: 71,0 га
Заснований: 28 червня 1984
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Заповідне урочище місцевого значення «Огидне». Карта розташування: Луганська область
Заповідне урочище місцевого значення «Огидне»
Заповідне урочище місцевого значення «Огидне»

Оги́дне — один з об'єктів природно-заповідного фонду Луганської області, заповідне урочище місцевого значення.

Розташування[ред. | ред. код]

Заповідне урочище розташоване за 4 км від селища міського типу Новопсков, неподалік від села Осинове, в межах Новопсковського лісництва державного підприємства «Старобільське лісомисливське господарство». Координати: 49° 33' 28" північної широти, 39° 02' 38" східної довготи[1].

Історія[ред. | ред. код]

Заповідне урочище місцевого значення «Огидне» оголошено рішенням виконкому Ворошиловградської обласної ради народних депутатів № 247 від 28 червня 1984 р.

Загальна характеристика[ред. | ред. код]

Загальна площа заповідного урочища — 71,0 га. Лісові насадження закладені в 19581962 рр.. на місці вікового лісу, вирубленого наприкінці XVIII століття.

Заповідне урочище є еталоном протиерозійних лісових насаджень з вдалим для даної ґрунтово-кліматичної зони поєднанням деревних і чагарникових порід.

Рослинний світ[ред. | ред. код]

В заповідному урочищі домінують насадження дуба звичайного і акації білої. В підліску зустрічаються клен гостролистий, ясени високий і зелений, берест, в'яз. Із чагарників зростають скумпія, жимолость татарська, бирючина звичайна.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Портал «Природа України». Луганська область. Заповідні урочища. Архів оригіналу за 14 жовтень 2013. Процитовано 29 вересень 2013. 

Джерела[ред. | ред. код]