Огоновський Любомир

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Любомир Петрович Огоновський
LubOhon.jpg
Народився 25 червня 1891(1891-06-25)
с. Нижнів, Тлумацький район, Івано-Франківська область
Помер 6 листопада 1955(1955-11-06) (64 роки)
Філадельфія, Flag of the United States.svg США
Країна ЗУНР ЗУНР
Приналежність Flag of Ukraine.svg УГА
Dyvizia Galychyna.svg дивізія «Галичина»
Рід військ Жандармерія УГА
Звання 09 УГА Сотник.svg Сотник УГА
Командування комендант жандармерії 3-го корпусу УГА

Любомир (Людомир) Огоновський (25 червня 1891, с. Нижнів, Тлумацький район, Івано-Франківська область — 6 листопада 1955, м. Філадельфія, США) — військовий діяч, один із організаторів Листопадового чину 1 листопада 1918 у Львові, сотник УГА. Небіж прем'єра ЗУНР Костя Левицького[1], академіка Польської академії знань Омеляна Огоновського.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився 25 червня 1891 року в містечку Нижневі (тепер Тлумацького району, Івано-Франківської області). Син вчителя Петра Огоновського[2] та Марії з дому Левицької гербу Рогаля[3]. Закінчив ґімназію у Львові, згодом університет. Родина Огоновських проживала якийсь час перед утворенням ЗУНР на 1-му поверcі будівлі страхового товариства «Дністер» у Львові.[1]

Під час Першої світової війни служив в 58-у Станіславівському полку піхоти армії Австро-Угорщини, мав звання четаря і воював на різних фронтах. Наприкінці війни був направлений на службу у військовій поліції Львова, у зв'язку з пораненням.

В 1918 році один із організаторів Центрального Військового Комітету, опрацьовував план повстання у Львові. Троє військовиків у величезній таємниці готували переворот, починаючи від 19 жовтня 1918 року — це Петро Бубела, Любомир Огоновський і Дмитро Паліїв[4].

За спогадами дружини Л. Огоновського, був ініціатором створення комітету :

Любомир (Огоновський) мав з поручником Бубелою перші таємні сходини в свойому помешканні, присягли на хрест таємницю-секрет. Нараджувалися, кого з певних українських старшин втаємничити в ці справи.[5]

Під час Листопадового чину командував роззброєнням військової поліції Львова. В Українській Галицькій Армії був комендантом жандармерії 3-го корпусу.

Від серпня 1941 року комендант української допоміжної поліції у м. Львові, пізніше комісар 5-го комісаріату. Як і вся львівська поліція, включений до дивізії «Галичина». У березні 1945 року тяжко поранений під Віднем.

Помер 6 листопада 1955 року в Філадельфії, США.

Родина[ред.ред. код]

Син Петра Огоновського, небіж Олександра, Омеляна, Іларія Огоновських та Костя Левицького.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Михайло Гуцуляк. Перший листопад 1918 року на Західних землях України… С. 27
  2. Михайло Гуцуляк. Перший листопад 1918 року на Західних землях України… С. 267
  3. Володимир з роду Огоновських
  4. Борис Козловський. Хто ж насправді був героєм Листопадового чину?
  5. Михайло Гуцуляк. Перший листопад 1918 року на Західних землях України… С. 27

Література[ред.ред. код]

  • Михайло Косів. Воскресають лиш там, де є могили.— «Дзвін», № 6, 1990.
  • Михайло Гуцуляк. Перший листопад 1918 на Західних землях України.— Київ, «Либідь», 1993.— 408 с.: іл. ISBN 5-325-00302-X
  • Українська Галицька Армія. Матеріали до історії, том І — Вінніпег, 1958.— С. 661.

Посилання[ред.ред. код]