Огорожа під напругою

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Огорожа під напругою

Огорожа під напругою — огороджувальна споруда під напругою, з матеріалу, що добре проводить напругу[1]. Може застосовуватися в різних цілях, наприклад: огородження загонів скота, охорона об'єктів, охорона закладів позбавлення волі, застосовуватися як фортифікація на полі бою. Розрізняють огорожі з больовою і смертельною напругою. Огорожа під напругою вперше була описана 1832 році американською письменницею Фанні Троллоп, довгий час ідея існувала лише в теорії (в силу важкості застосування) і періодично з'являлась в науково-публіцистичних творах. Окремі спроби практичного застосування закінчувалися невдачею. І тільки на початку 20 століття в силу технічного прогресу почалось практичне використання таких огорож. Найбільше використання огорожі отримали для огородження пасовищ скота, охорони місць позбавлення волі та важливих військових об'єктів. В бойових діях така огорожа не набула поширення[2]. Бойові огорожі під напругою обмежено використовувалися в Першій і Другій світовій війні але через уразливість електричних систем в бойових умовах і небезпечність для власних військ це не дозволило розповсюдити їх застосування. Натомість такі огорожі отримали широке розповсюдження в сільському господарстві і заповідниках.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]