Огренич Микола Леонідович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Микола Огренич
Основна інформація
Повне ім'я Микола Леонідович Огренич
Дата народження 8 грудня 1937(1937-12-08)
Місце народження Янівка, Одеська область, Українська РСР, СРСР
Дата смерті 12 квітня 2000(2000-04-12) (62 роки)
Місце смерті Одеса, Україна
Поховання Другий християнський цвинтар
Громадянство  УРСР
Україна Україна
Національність українець
Професії оперний співак, викладач університету
Освіта Одеське музичне училище
Одеську державну консерваторію
Співацький голос тенор
Інструменти вокал[d]
Заклад Одеський театр опери та балету, Одеська державна музична академія імені А. В. Нежданової, Одеський академічний театр музичної комедії імені М. Водяного і Ла Скала
Нагороди
народний артист УРСР
орден «За заслуги» III ступеня
CMNS: Файли у Вікісховищі

Мико́ла Леоні́дович Огре́нич (нар. 8 грудня 1937 — пом. 12 квітня 2000) — український оперний співак (тенор), соліст Одеського театру опери і балету, професор, ректор Одеської консерваторії[1], Член-кореспондент Академії мистецтв України (1997, Заслужений артист УРСР (1971), Народний артист УРСР (1975)[2][3], почесний громадянин міста Одеси (1998)[4]. Дипломант Всесоюзного конкурсу вокалістів імені М. Глінки (1965), лавреат міжнародного конкурсу вокалістів у Вервьєр (7-а премія, 1969), лавреат міжнародного конкурсу імені П.Чайковського (1-а премія, 1970)[5].

Життєпис[ред. | ред. код]

Микола Огренич 8 грудня 1937 року в с. Іванівка Одеської області, у багатодітній сільській родині.

У 1964 році закінчив Одеське музичне училище. З 1967 по 1969 рік Микола Огренич стажувався у Міланському театрі «Ла Скала».

1968 року закінчив Одеську державну консерваторію за фахом «сольний спів», клас професорки Ольги Благовидової.

У 1970 році здобув першу премію на Всесоюзному конкурсі імені М. І. Глинки.[6]

8 грудня 1998 року Миколі Огреничу присвоєно звання почесний громадянин міста Одеси.

Ролі[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Одеська державна музична академія імені А. В. Нежданової
  2. Відомості Верховної Ради УРСР. Том 34. — К. Рада, 1975. — с. 566
  3. Сокол, Александр. Выдающийся певец, ректор Одесской консерватории Николай Огренич. www.musica-ukrainica.odessa.ua. Архів оригіналу за 2 травня 2019. Процитовано 3 травня 2018. (рос.)
  4. Огренич Микола Леонідович [Архівовано 2019-08-21 у Wayback Machine.] Офіційний сайт міста Одеса
  5. Огренич Микола Леонідович [Архівовано 2019-08-21 у Wayback Machine.] Одеський Національний Академічний театр Опери та Балету
  6. Іван ПОНОМАРЕНКО: «Поки є голос — буду співати». Газета «День», № 15, четвер, 25 січня 2001 (укр.)

Література[ред. | ред. код]

  • Історія вокального мистецтва / О. Д. Шуляр: [монографія]: Ч.ІІ. — Івано-Франківськ, «Плай» 2012. — С.252

Посилання[ред. | ред. код]