Огризко Володимир Станіславович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Володимир Станіславович Огризко
Володимир Станіславович Огризко

Час на посаді:
18 грудня 2007 — 3 березня 2009
Президент  Віктор Ющенко
ПопередникАрсеній Яценюк
Наступникв. о. Володимир Хандогій

В. о. міністра закордонних справ України
Час на посаді:
31 січня 2007 — 21 березня 2007
ПрезидентВіктор Ющенко
ПопередникБорис Тарасюк (в. о.)
НаступникАрсеній Яценюк

Перший заступник міністра закордонних справ України
Час на посаді:
18 лютого 2005 — 19 грудня 2007
ПрезидентВіктор Ющенко
ПопередникВолодимир Єльченко
НаступникВолодимир Хандогій (в. о.)

Народився1 квітня 1956(1956-04-01) (62 роки)
Київ, Українська РСР, СРСР
ГромадянствоСРСР СРСРУкраїна Україна
Національністьукраїнець
ОсвітаКиївський національний університет імені Тараса Шевченка
Професіядипломат
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Хрест Івана Мазепи
Кавалер ордена Честі (Грузія)
Почесна грамота Кабінету Міністрів України

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Володи́мир Станісла́вович Огри́зко (* 1 квітня 1956, Київ, Українська РСР, СРСР) — український дипломат, міністр закордонних справ України з грудня 2007 до березня 2009. Надзвичайний і повноважний посол України (1996).

Освіта[ред. | ред. код]

1978 — закінчив Київський державний університет ім. Шевченка, спеціаліст з міжнародних відносин, референт-перекладач з німецької мови. Кандидат історичних наук, володіє німецькою та англійською мовами.

Дипломатична кар'єра[ред. | ред. код]

  • У Міністерстві закордонних справ України з 1978:
  • 19781980 — аташе Відділу преси МЗС УРСР.
  • 19801981 — 3-й секретар Відділу преси МЗС УРСР.
  • 19811983 — служба в Збройних Силах СРСР.
  • 19831985 — 3-й секретар Відділу преси МЗС УРСР.
  • 19851988 — 2-й секретар Відділу преси МЗС УРСР.
  • 19881991 — 1-й секретар Відділу головного радника МЗС УРСР.
  • Червень-липень 1991 р. — радник Відділу головного радника МЗС України.
  • Липень 1991 — березень 1992 p. — радник Відділу політичного аналізу і координування МЗС України.
  • 19921993 — радник Посольства України у ФРН.
  • 19931994 — радник Посольства України в Австрії.
  • 19941996 — радник Посольства України у ФРН.
  • 19961999 — керівник Управління зовнішньої політики, керівник Головного управління з питань зовнішньополітичної діяльності Адміністрації Президента України.
  • 19992004 — Надзвичайний і Повноважний Посол України в Австрії та Постійний представник України при міжнародних організаціях у Відні.
  • 20042005 — Посол з особливих доручень Управління євроатлантичної співпраці МЗС України.
  • 2005 — грудень 2007 — 1-й заступник міністра закордонних справ України.
  • 18 грудня 2007 р. — 3 березня 2009 р. — міністр закордонних справ України.

Політична кар'єра[ред. | ред. код]

Перша номінація на міністра[ред. | ред. код]

1 грудня 2006 Верховна Рада відправила у відставку міністра закордонних справ Бориса Тарасюка. Президент Ющенко не прийняв цього рішення, і продовжував вважати Бориса Тарасюка міністром, таким чином увійшовши в конфронтацію з парламентом і урядом. Тарасюк не допускався на засідання уряду, і зрештою 30 січня 2007 подав у відставку. 31 січня президент Ющенко подав у Верховну Раду на затвердження міністром закордонних справ кандидатуру Володимира Огризка, який на той момент був першим заступником і фактично виконував функції міністра. Але парламент не затвердив пропозиції президента.

21 березня 2007 р. Верховна Рада призначила міністром Арсенія Яценюка, кандидатура якого була внесена після двократної відмови затвердити Огризка.

Міністр закордонних справ[ред. | ред. код]

3 18 грудня 2007Міністр закордонних справ України в уряді Юлії Тимошенко, призначений згідно з конституцією за поданням президента Віктора Ющенка. На посаді, зокрема, займався питаннями правової регламентації перебування Чорноморського флоту Росії в Україні і переведенням питань організації його виводу в практичну площину[1]. Активно підтримував Грузію під час збройного конфлікту з Росією у 2008, чим теж викликав незадоволення в Москві. Міністр закордонних справ України Володимир Огризко і його заступник Костянтин Єлісєєв нагороджені грузинським Орденом Честі за підтримку Грузії у війні з Росією.[2]

У лютому 2009 українська преса повідомляла[3], що керівники дипломатичних представництв України при Європейському союзі, в країнах ЄС, США, Росії, Балканських країнах і Молдові отримали доручення терміново проінформувати офіційних осіб країн перебування на максимально високому рівні про «недобросовісні й неадекватні ситуації» дії прем'єр-міністра України Юлії Тимошенко.

17 лютого 2009 р. на сайті МЗС України з'явилася інформація про те, що в міністерство запросили посла Російської Федерації в Україні Віктора Черномирдіна. Під час зустрічі Огризко висловив Черномирдіну протест стосовно «недружніх і вкрай недипломатичних оцінок, коментарів і висловів на адресу України та її керівництва».

3 березня 2009 р. Верховна Рада України 250 голосами «за» проголосувала за відставку Володимира Огризка з посади міністра закордонних справ України. Зокрема, за його відставку проголосували 174 народні депутати від фракції Партії регіонів, 49 — від БЮТ, 27 — від КПУ.

Після відставки[ред. | ред. код]

17 березня 2009 Ющенко призначив Огризка першим заступником секретаря Ради національної безпеки і оборони України (указ президента України № 163/2009), куди він раніше входив за посадою як міністр закордонних справ. За два дні до інавгурації Віктора Януковича, 23 лютого 2010, Огризко подав у відставку з поста заступника голови РНБО[4]. Наступного дня Ющенко прийняв відставку[5].

У вересні 2010 Огризко вступив до партії «Наша Україна»[6]. У липні 2012 він склав повноваження члена президії та заступника голови політради партії і припинив своє членство в ній[7].

Заява до ЄС та США під час Євромайдану[ред. | ред. код]

Під час кривавих подій у Києві 18 лютого 2014 Володимир Огризко звернувся з відкритим «Зверненням до лідерів Європи та США, які ще в змозі діяти».

В ній він звинуватив уряди Західних країн у проведенні пасивної політики бездіяльності та «невтручання» щодо України під час злочинів режиму Януковича проти власного народу. Він також нагадав про красномовне історичне «мовчання» під час Голодомору 1932–1933, Другої світової війни та про «умовляння» політичного керівництва України з боку західних держав кінця 1980-х «залишатися» у складі СРСР.

Володимир (у вишитій сорочці) на Форумі видавців у Львові (2012)

Він також застеріг лідерів Заходу проти передачу України під протекторат Москви. В такому випадку події в Україні можуть вилитися в більш жорстоку та криваву війну, ніж війна в колишній Югославії.

Володимир Огризко апелював до совісті й моральних зобов'язань перед українським народом урядів Європи та США.[8][9]

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ДТ. Володимир Огризко: «Підготовку до виведення ЧФ Росії треба починати вже сьогодні»
  2. УП: Огризку дали орден за російсько-грузинську війну
  3. Огризко доручив послам трубити про «брехню» Тимошенко
  4. Ульянченко подала в отставку с должности главы СП. УНИАН. 23 февраля 2010. Процитовано 2012-07-05. 
  5. Ющенко принял отставку главы своего секретариата и пресс-секретаря. РИА Новости. 24 февраля 2010. Процитовано 2012-07-05. 
  6. Григорий Омельченко и Владимир Огрызко вступили в партию Ющенко. Газета.ua. 24 сентября 2010. Процитовано 2012-07-05. 
  7. Огрызко ушел из «Нашей Украины». УНИАН. 5 июля 2012. Процитовано 2012-07-05. 
  8. Українська правда: Appeal to those EU and US leaders who still can act (англ.)
  9. Обращение к тем лидерам ЕС и США, которые все еще могут действовать!(рос.)
  10. Указ Президента України № 578/2006 від 26 червня 2006 року «Про відзначення державними нагородами України з нагоди 10-ї річниці Конституції України»
  11. Указ Президента України № 227/2010 від 23 лютого 2010 року «Про відзначення державними нагородами»
  12. Постанова КМУ від 18 грудня 2002 р. № 1932
  13. Постанова ЦВК від 13.06.2006 № 125

Інтерв'ю, публікації[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Попередник: Посол України в Австрії
1999 - 2004
Наступник:
Макаревич Микола Петрович Полурез Юрій Володимирович
Попередник
в.о. Тарасюк Борис Іванович
Lesser Coat of Arms of Ukraine.svg в.о. Міністра закордонних справ України
31 січня 2007 — 21 березня 2007
Lesser Coat of Arms of Ukraine.svg Наступник
Яценюк Арсеній Петрович
Попередник
Яценюк Арсеній Петрович
Lesser Coat of Arms of Ukraine.svg 8-й Міністр закордонних справ України
18 грудня 2007 — 3 березня 2009
Lesser Coat of Arms of Ukraine.svg Наступник
в.о. Хандогій Володимир Дмитрович