Огюстен Бетанкур

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Огюстен Бетанкур
Agustin Béthencourt i Molina
ісп. Agustín José Pedro del Carmen Domingo de Candelaria de Betancourt y Molina
Augustin de Betancourt in Russian attire, 1810s.jpg
Огюстен Бетанкур
Ім'я при народженні ісп. Agustín José Pedro del Carmen Domingo de Candelaria de Betancourt y Molina
Псевдо кат. Agustin Béthencourt i Molina
ісп. Agustín de Betancourt y Molina
рос. Августин Августинович Бетанкур
Народився 1 лютого 1758(1758-02-01)
Пуерто-де-ла-Крус, Канарські острови, Іспанія
Помер 14 (26) липня 1824(1824-07-26) (66 років)
Санкт-Петербург, Російська імперія
Поховання Смоленський лютеранський цвинтар[d]
Громадянство
(підданство)
Flag of Spain (1785–1873, 1875–1931).svg Іспанія
Національність каталонець
Місце проживання Іспанія, Франція, Російська імперія
Діяльність інженер, архітектор, педагог
Відомий завдяки лдин з засновників політехнічної освіти в Європі
організатор будівництва і транспорту в Російській імперії.
Alma mater Національна школа мостів та доріг
Володіє мовами іспанська[1]
Членство Баварська академія наук і Royal Economic Society of Friends of the Country of Tenerife[d]
Magnum opus Moscow Manege[d]
Військове звання генерал-майор (Російська імперія)
Конфесія католик
Брати, сестри  • Maria de Betancourt y Molina[d]
Нагороди
орден Святого Володимира II ступеня Орден Святого Олександра Невського

Огюсте́н Бетанку́р (кат. Agustin Béthencourt i Molina, ісп. Agustín de Betancourt y Molina, рос. Августин Августинович Бетанкур, *1 лютого 1758, Пуерто-де-ла-Крус, Канарські острови — †14 (26) липня 1824, Санкт-Петербург, Російська імперія) — іспанський і російський інженер французько-каталонського походження, архітектор і вчений, один з фундаторів політехнічної освіти в Європі, організатор розбудови транспортної системи в Російській імперії.

Біографія[ред. | ред. код]

Огюстен Бетанкур народився 1 лютого 1758 року в містечку Пуерто-де-ла-Крус на острові Тенерифе (Канарські острови, Іспанія) у дворянській франко-каталонській родині.

Освіту О.Бетанкур здобув у Парижі, після чого був відправлений іспанським урядом у відрядження у найкультурніші західно-європейські країни для дослідження передових інженерних ідей, систем судноплавства, будівництва каналів, парових машин тощо. По поверненні до Іспанії Огюстен Бетанкур починає застосовувати свої знання і досвід на практиці.

У 1798 році він опікувався прокладанням оптичного телеграфу між Мадридом і Кадісом і організацією в Іспанії корпусу інженерів шляхів сполучення. У 1800 році Бетанкура призначили генерал-інспектором цього корпусу у членом фінансової ради, а у 1803 році — інтендантом армії і головним директором пошти.

За посередництва російського посла в Мадриді І.Муравйова-Апостола Огюстен Бетанкур переїхав на службу до Росйської імперії у Санкт-Петербург.

Тут інженер знайшов великий простір для діяльності, як у теорії інженерних розробок і досліджень, так і на практиці будування. Він отримав чин генерал-майора і працював головою комітету міського будівництва у Санкт-Петербурзі (з 1816 року), головним директором шляхів сполучення Російської імперії (з 1819 і до 1822 року, коли він упав у немилість до російського уряду). Ще 1809 року Бетанкур заснував і беззмінно очолював до кінця життя Петербурзький Інститут корпуса інженерів шляхів сполучення. До самої смерті О.Бетанкур працював на будівництві.

Видатний інженер, будівничий, теоретик і практик, помер 14 липня 1824 року в Санкт-Петербурзі, де був похований на лютеранському (тоді) Смоленському кладовищі.

Діяльність О.Бетанкура[ред. | ред. код]

Величезним є внесок О.Бетанкура в галузі містобудування, інженерії та шляхів сполучення в Російській імперії.

У 181113 інженер побудував перший у Санкт-Петербурзі міст через Малу Невку, що з'єднав острови Кам'яний і Аптекарський (згодом подібні мости були спроєктовані і зведені у Варшаві, Тулі та Петергофі).

Також Бетанкур спроєктував першу сучасну дорогу між двома російськими столицями, перебудував і реорганізував Тульський збройний завод, побудував гарматний двір у Казані, запровадив розроблене здебільшого ним самим устаткування на Олександрівській мануфактурі.

Після Наполеонівської французької окупації 1812 року монетарна система Російської система була зруйнована — саме О.Бетанкур побудував будівлю сучасного Держзнаку Росії і запустив до ладу більшість спроектованих ним же машин у ньому (остаточно представлений у 1818 році).

З креслень Ісаакієвського собору в Петербурзі, 1838

У галузі містобудування та архітектури визначними досягненнями О.Бетанкура є: влаштування у Москві екзерциргауза (критий плац для проведення військових оглядів), тепер — це площа Манеж (1817), багато будівель та інженерних споруд у Нижньому Новгороді (в т.ч. і розробка забудови лівого берега Оки, яку було здійснено в XIX ст.), Казані тощо. О.Бетанкур брав участь в інженерних кресленнях і загальному управлінні робіт (за наказом російського царя Олександра І під час будівництва Ісаакієвського собору в Петербурзі.

Разом з з Чарльзом Бердом (англ. Charles Baird) Бетанкур розробив і втілив у життя будівництво першого російського пароплава «Єлизавета» (1815).

О.Бетанкур і Україна[ред. | ред. код]

1820 року Огюстен Бетанкур здійснив дослідницьку подорож до Криму й Південної України. В ході її і потому вчений розробив цілісну систему транспортних зв'язків для економічного об'єднання регіонів України, особливо для розвитку річкового судноплавства.

Задля забезпечення виходу українських товарів на міжнародні ринки О.Бетанкур ініціював побудову від Керчі до Одеси портів, мостів та інших інженерних споруд приморської зони.

Освітні ідеї Огюстена Бетанкура вплинули також на організацію технічного навчання в Україні.

Джерела і посилання[ред. | ред. код]

  1. ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.