Огієвський Василь Дмитрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Василь Дмитрович Огієвський
Народився 30 січня (11 лютого) 1861(1861-02-11)
Кролевець
Помер 1 червня 1921(1921-06-01) (60 років)
Київ
Поховання Державний історико-меморіальний Лук'янівський заповідник
Країна Російська імперія
Діяльність ботанік
Alma mater Петербурзький лісовий інститут
Галузь лісівництво
Заклад Київський політехнічний інститут імператора Олександра IId
Лісний інститутd
Діти Огієвський Володимир Васильович
Нагороди
Орден Святого Володимира IV ступеня орден Святої Анни II ступеня орден Святого Станіслава II ступеня орден Святої Анни III ступеня орден Святого Станіслава III ступеня

Василь Дмитрович Огієвський (30 січня (11 лютого) 1861(18610211), Кролевець — 1 червня 1921, Київ) — вчений-лісівник, один з основоположників лісової дослідної справи в Росії.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 30 січня (11 лютого) року 1861 в місті Кролевці (тепер Сумська область). У 1886 закінчив Петербурзький лісовий інститут. З 1912 року — професор цього ж інституту, з 1919 року — професор Київського політехнічного інституту.

В 1909 році організував у Петербурзі першу в Росії Контрольну і дослідну станцію лісового насіння.

Могила Василя Огієвського

Помер 1 червня 1921 року. Похований в Києві на Лук'янівському цвинтарі (ділянка № 33).

Родина[ред. | ред. код]

Наукова робота[ред. | ред. код]

Науково-дослідницькі роботи роботи Василь Огієвський проводив на організованих ним у європейській частині Росії опорних пунктах, серед яких основні були у Собицькому і Микільському лісництвах Чернігівської губернії і в Тульських засіках. Вивчав плодоношення сосни, її природне поновлення, випробовував різні способи й агротехніку сівби та садіння сосни й дуба. В Собицькому лісництві збереглися закладені Огієвським посадки сосни різного географічного походження. В лісовому господарстві застосовують розроблений ним гніздовий спосіб сівби дуба, так званий густий посів жолудів місцями.

У 14 кварталі Микільського лісництва збереглася будівля лісничівки, Пожарня казарма, де на початку ХХ століття працював вчений.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]