Одержимість
Одержи́мість — низка особливих психічних станів людини, що характеризуються відчуттям підлеглості ворожій і незборимій, зазвичай ірраціональній, силі.
Одержимість може бути результатом психічної реакції людини або групи людей на певні впливи соціального середовища, розрізняють основні форми таких одержимостей:
- Біснуватість. Була широко поширена в середньовіччі, особливо серед жінок, які випробували «гріховні спокуси» і добровільно, а частіше під тортурами інквізиції, зізнавалися в злочинних зв'язках з сатаною,
- Зачаклованість або порча. Наводилась через заклинання, символічні дії, додавання в їжу або пиття «приворотного зілля», викликаючи у «жертв» (особливо схильних до навіювання) ненормальні психічні стани, хвороби тощо.[1]
Своєрідна форма одержимості, що отримала назву меречення, спостерігалась наприкінці XIX ст. у цілих груп населення в деяких місцевостях Сибіру, Якутії і Колими; вона виявлялася в потребі (що суперечила волі самого одержимого) стрибати, лаятися, передражнювати оточуючих. Меречіння має деякі спільні риси з шаманством. У 20 ст. аналогічні стани описані у мешканців Зондського архіпелагу, південноамериканських індійців та ін.[1]
В християнській теології[ред. • ред. код]
Одержимість є результатом вторгнення нематеріальних сил зла в повсякденне життя. Біси (демони, чорти) є нематеріальні суті, рухомі мотивацією безумовного зла. Їх походження відноситься до метаісторичної події, коли певна кількість ангелів (третина, по тлумаченням деяким святих отців) на чолі з первотварним ангелом Люцифером відпало від повноти доброти Творця. Допустом Промислу з цього часу зло входить в світ в якості активного початку, особистісно представленого деструктивними, і схильними до обману персоналіями. Їх метою є спокуса, викривлення духовного шляху людської особистості. Занепалі духи в Біблії іменуються духами нечистими (Мф. 10:1); духами злоби (Еф. 6:12); бісами і демонами (5 М. 32:17; Лк. 8:30); ангелами які згрішили (2 Петр. 2:4), не зберегли гідності (Юд. 6:1); спокусниками (1 Тим. 4:1)[2].
Ознаки біснуватості[ред. • ред. код]
- Агресивність, сварки і прокляття в адрес православної церкви і так далі.
- Судороги, епілептичні припадки.
- Ознаки психічних розладів, галюцинації, дивна поведінка і т. д.
- Одержимі говорять від лиця тих хто в них вселився.
- Занепокоєння, страх, лють при читанні молитов, християнських обрядів.
- Ненависть до води, особливо до святої.
- Виявлення дивних умінь: левітація, телекінез, телепортація.
- Вміння говорити на мовах які раніше були невідомі. (Ксеноголосія)
- Відсутність християнських чеснот: сорому, любові і т. д.
- Думки чи спроби самогубства.[3]
Примітки[ред. • ред. код]
- ↑ а б А. М. Халецкий. Одержимость // Большая советская энциклопедия: В 30 т. — М.: «Советская энциклопедия», 1969–1978. (рос.)
- ↑ С. А. Белорусов БЕСООДЕРЖИМОСТЬ Том IV // Православная энциклопедия. — М. : Церковно-научный центр «Православная энциклопедия», 2002. — С. 693-700. — 39000 прим. — ISBN 5-89572-009-9. (рос.)
- ↑ ИА Интерфакс. «В Ватикане орудует дьявол, говорит главный католический экзорцист». 11.03.2010
Джерела[ред. • ред. код]
- С. А. Белорусов БЕСООДЕРЖИМОСТЬ Том IV // Православная энциклопедия. — М. : Церковно-научный центр «Православная энциклопедия», 2002. — С. 693-700. — 39000 прим. — ISBN 5-89572-009-9. (рос.)
- А. М. Халецкий. Одержимость // Большая советская энциклопедия: В 30 т. — М.: «Советская энциклопедия», 1969–1978. (рос.)
- ИА Интерфакс. «В Ватикане орудует дьявол, говорит главный католический экзорцист». 11.03.2010
Див. також[ред. • ред. код]
 |
Це незавершена стаття про релігію. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
 |
Це незавершена стаття з психології. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
