Одержимість

Святий Миколай виганяє біса із колодязя. Клеймо ікони «Святий Микола Зарайский» із життям.

Одержи́мість — низка особливих психічних станів людини, що характеризуються відчуттям підлеглості ворожій і незборимій, зазвичай ірраціональній, силі.

Одержимість може бути результатом психічної реакції людини або групи людей на певні впливи соціального середовища, розрізняють основні форми таких одержимостей:

• Біснуватість. Була широко поширена в середньовіччі, особливо серед жінок, які випробували «гріховні спокуси» і добровільно, а частіше під тортурами інквізиції, зізнавалися в злочинних зв'язках з сатаною,
• Зачаклованість або порча. Наводилась через заклинання, символічні дії, додавання в їжу або пиття «приворотного зілля», викликаючи у «жертв» (особливо схильних до навіювання) ненормальні психічні стани, хвороби тощо.

Своєрідна форма одержимості, що отримала назву меречення, спостерігалась наприкінці XIX ст. у цілих груп населення в деяких місцевостях Сибіру, Якутії і Колими; вона виявлялася в потребі (що суперечила волі самого одержимого) стрибати, лаятися, передражнювати оточуючих. Меречіння має деякі спільні риси з шаманством. У 20 ст. аналогічні стани описані у мешканців Зондського архіпелагу, південноамериканських індійців та ін.

Одержимість — перебування в полоні якого-небудь почуття, ідеї, пристрасті, настрою і т. ін.

У Біблії

Біблія згадує про декількох людей одержимих демонами. Ось деякі біблійні тексти про це: Матвія 9:32-33; 12:22; 17:18; Марка 5:1-20; 7:26-30; Луки 4:33-36; 22:3; Дії 16:16-18. У деяких випадках, одержимість призводила до фізичних хвороб,таких як втрата дару мови, епілепсії, сліпоти і т. ін. В інших випадках одержимість демонами спонукала людину до поганих вчинків (ап. Юда – самогубство). У Діях 16:16-18 дух дав служниці здібність знати про речі, які виходили за межі її власного знання. Біснуватий із землі Гадаринської, одержимий багатьма демонами, володів надлюдською силою, ходив оголеним і жив серед могил. Злим духам було дозволено непокоїти царя Саула, який повстав проти Господа, що проявлялося у депресивному настрої і нав’язливому бажані вбити Давида (1 Самуїла 16:14-15; 18:10-11; 19:9-10).

Існує багато можливих симптомів одержимості демонами, наприклад фізичні розлади, які неможливо пояснити реальними фізіологічними проблемами; зміни особистості, такі як глибока депресія або нехарактерна агресія, надприродна сила, нехтування доброчесністю або «нормальною» соціальною поведінкою; а також, можливо, здібність володіти інформацією, яку людина не могла отримати звичним шляхом. Також пригнічений настрій та епілепсія можуть мати природні пояснення а не демонічні корені.

Існують також духовні ознаки прояву демонічного впливу. Вони можуть включати у себе небажання прощати (2 Коринтян 2:10-11), а також слідування і розповсюдження хибного вчення, особливо щодо Ісуса Христа та його викупної жертви (2 Коринтянам 11:3-4, 13-14; 1 Тимофію 4:1-5; 1 Івана 4:1-3).

З приводу втручання демонів у життя християн ілюстрацією того факту, що віруючий може перебувати під впливом диявола, є апостол Петро (Матвія 16:23). Декотрі вважають біснуватими християн, які перебувають під сильним демонічним впливом, але у Святому Письмі ніде не наводиться прикладів того, щоб віруючий був одержимим демоном. Більшість теологів погоджується, що християнин не може бути одержимим тому, що в ньому перебуває Святий Дух (2 Коринтянам 1:22; 5:5; 1 Коринтянам 6:19).

Теологи не кажуть як людина відкривається для одержимості. Апостол Юда відкрив своє серце для демона через власну пожадливість (Івана 12:6). Саме тому, якщо людина дозволяє якомусь звичайному гріху керувати своїм серцем, можливо, це стає запрошенням для демона. З місіонерського досвіду відомо, що одержимість також пов’язана зі служінням язичницьким ідолам і володінням окультними матеріалами. Святе Письмо неодноразово пов’язує служіння ідолам зі служінням демонам (Левит 17:7; Повторення Закону 32:17; Псалом 105:37; 1 Коринтян 10:20), тому, за християнським вченням, участь у цих релігіях та їх обрядах може призвести до одержимості демонами.

Християни вірять, що багато людей стають одержимими через гріх або слідування культам (як свідомо, так і ні). Такі культи як аморальність; залежність від наркотиків / алкоголю, яка змінює стан свідомості людини. У західній культурі є посилення активності східних релігійних вчень під маскою руху «нью ейдж». У Біблії пише, що сатана і його злі духи не можуть комусь що-небудь заподіяти, доки не отримають дозволу від Господа (Йова 1, 2). Сатана, вважаючи, що втілює свої власні наміри, насправді виконує благі Божі плани (навіть у випадку зі зрадництвом Юди).

В християнській теології

Одержимість є результатом вторгнення нематеріальних сил зла в повсякденне життя. Біси (демони, чорти) є нематеріальні суті, рухомі мотивацією безумовного зла. Їх походження відноситься до метаісторичної події, коли певна кількість ангелів (третина, по тлумаченням деяким святих отців) на чолі з первотварним ангелом Люцифером відпало від повноти доброти Творця. Допустом Промислу з цього часу зло входить в світ як активний початок, особистісно представлений деструктивними, і схильними до обману персоналіями. Їх метою є спокуса, викривлення духовного шляху людської особистості. Занепалі духи в Біблії іменуються духами нечистими (Мф. 10:1); духами злоби (Еф. 6:12); бісами і демонами (5 М. 32:17; Лк. 8:30); ангелами які згрішили (2 Петр. 2:4), не зберегли гідності (Юд. 6:1); спокусниками (1 Тим. 4:1).

Крім впливу демонів, людина також може знаходитись під впливом Святого Духа, який, на противагу одержимості бісами, має однозначно позитивні наслідки. В Біблії це переживання найчастіше відповідало хрещенню Святим Духом, чимало згадувань про яке міститься у Новому Заповіті, особливо в книзі Дії Апостолів

Ознаки біснуватості

• Агресивність, сварки і прокляття в адрес церкви і так далі.
• Судоми, епілептичні припадки.
• Ознаки психічних розладів, галюцинації, дивна поведінка і т. д.
• Одержимі говорять від лиця тих хто в них вселився.
• Занепокоєння, страх, лють при читанні молитов, християнських обрядів.
• Ненависть до святої води.
• Виявлення дивних умінь: левітація, телекінез, телепортація.
• Вміння говорити на мовах які раніше були невідомі. (Ксеноголосія)
• Відсутність чеснот: сорому, любові і т. д.
• Думки чи спроби самогубства.

Святі отці

Святий Іван Золотоустий казав: "Якби ти побачив, що горить будинок свого сусіда, то, скажи мені, хоча б цей сусід був найлютішим з усіх твоїх ворогів, чи не побіг би ти гасити пожежу, побоюючись, щоб вогонь, поширюючись далі, не дійшов і до твоїх дверей? Точно так же міркуй і про біснуватих: демонське володіння є жорстоким полум'ям і пожежею. Дивись, щоб демон, прокладаючи собі дорогу, не зайняв і твоєї душі, і коли помітиш його присутність, з великою старанністю удайся до Господа свого, а щоб демон, побачивши душу твою полум'яною і не сплячою, визнав твій розум недоступним для себе. Якщо він побачить тебе розсіяним і безтурботним, то скоро вселиться в тебе, як в порожнє житло; а якщо побачить тебе уважним, бадьорим і тим хто прагне до небес, то не наважиться навіть дивитися на тебе".

Наукові пояснення

Сучасна медицина розглядає одержимість, як окремий випадок психічного розладу і називається «какодемономанія» . Одержимим притаманні класичні симптоми істерії, маніакального синдрому, психозу, синдрому Туретта, епілепсії, шизофренії або роздвоєння особистості .

У той же час віра в надприродну суть одержимості вельми поширена. Так, опитування, проведене в США у 2001 році Інститутом Ґеллапа, показало, що 41% опитаних вірять у реальність одержимості дияволом, хоча з 1990 віра в це слабне. Переважно вважають можливою одержимість особи 39-50 років, частка жінок серед опитаних трохи переважає над чоловіками.

Видання

У 2012 році в Польщі з'явився перший у світі журнал Egzorcysta – про вигнання бісів із одержимих. Щомісяця журнал виходить накладом 15 тисяч примірників. Кожен має по 62 сторінки, коштує 10 злотих.

Джерела

• С. А. Белорусов БЕСООДЕРЖИМОСТЬ. Православная энциклопедия. — М. : Церковно-научный центр «Православная энциклопедия», 2002. — Т. IV. — С. 693-700. — ISBN 5-89572-009-9.(рос.)
• А. М. Халецкий. Одержимость // Большая советская энциклопедия: В 30 т. — М.: «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)

Посилання

• Одержимість // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 144-145.

Див. також

• Ксеноголосія