Одеська залізниця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Одеська залізниця
Повна назва: Регіональна філія «Одеська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця»
Одеська залізниця.png
Роки функціонування: 1865 - н. ч.
Країна: Україна Україна
Штаб-квартира: Одеса
Статус: діюча
Підпорядкування: ПАТ «Укрзалізниця»
Експлуатаційна довжина шляхів: 4 тис. км
Залізниці України (територіальний поділ).png
Ширина колії: 1520 мм, є вузькоколійні дільниці 750 мм
Телефон: (048) 727-42-42
odz.gov.ua
Rail transport in Ukraine

Регіона́льна фі́лія «Оде́ська залізни́ця» публі́чного акціоне́рного товари́ства «Украї́нська залізни́ця» — підприємство, регіональна філія у складі ПАТ «Укрзалізниця», що обслуговує Одеську, Миколаївську, Херсонську, Черкаську, Кіровоградську і Вінницьку області та окремі райони Київської та Полтавської областей.

Є важливою складовою єдиного транспортного конвеєра південного заходу України. На її долю припадає майже 20 % вантажообігу, більш 16 % пасажирообігу залізниць країни.

Головна особливість Одеської залізниці — її приморське і прикордонне положення. У регіоні Одеської залізниці розташовані великі морські та річкові порти. Таким чином, забезпечуються зовнішні транспортно-економічні зв'язки з більш ніж 70 країнами світу.

Структура[ред.ред. код]

Дирекції[ред.ред. код]

До складу залізниці входить 4 дирекції залізничних перевезень:

Історія[ред.ред. код]

Перша залізниця, що поклала початок сучасній Одеській залізниці і перша залізниця з регулярним рухом на підросійській Україні — відкрита 4(16) грудня 1865 року лінія Одеса — Балта з відгалуженнями до Карантину (Порт) та станції Кучурган.

Впродовж 1867–69 рр. було збудовано у три етапи продовження цієї лінії — від Балти через Ольвіополь (1(12) вересня 1867) та Єлисаветград (1(13) серпня 1868) до Крюкова (8(20) жовтня 1869).

1870 року доти ізольована мережа сполучилася із Києво-Балтською залізницею — 26 травня (7 червня) було відкрито залізницю Київ — Бірзула.

Відкриття 1872 року Крюківського мосту сполучило Одеські та Харківсько-Миколаївські залізниці. Було відкрито прямий шлях із промислового сходу до портів Чорного моря.

20 серпня (1 вересня) 1873 року було відкрито залізницю Знам'янка — Миколаїв.

23 листопада (5 грудня) 1876 року було відкрито Фастівську лінію, що сполучила Фастів та Знам'янку, у складі цієї залізниці було відкрито лінію до Черкас.

У наступні десятиріччя 19 століття було збудовано велику мережу місцевих залізниць — впродовж 1889–1891 років було споруджено залізниці Вапнярка — Тростянець (1889), Демківка — Христинівка, Козятин — Умань обидві 1890) та Христинівка — Шпола (1891).

1897 року було збудовано лінію Пирятин — Красне (тепер лівий берег Дніпра навпроти Черкас).

У перші десятиліття 20 століття знову повертається практика будівництва місцевих ліній. 1901 року відкривається залізниця Користівка — П'ятихатки, 1907 року — Миколаїв — Херсон.

1913 року відкрито лінії від Водопою (Миколаїв) до Снігурівки, 1915 — від Аккермана до Бессарабки (тепер Молдова), а 1914 року відкрито залізницю Бобринська — Одеса.

1941 року відкрито залізницю Арциз — Ізмаїл.

Практика будівництва місцевих залізниць тривала і у перші десятиліття радянської влади. 1925 року було відкрито залізниці Апостолове — Снігурівка — Херсон.

Ряд залізниць було збудовано вже у повоєнні роки : Херсон — Вадим (1944), Каховка — Нововесела (1956), Снігурівка — Каховка (1961), Роздільна — Раухівка (1969), Олійникове — Долинська (1978), Чорноморська — Берегова (1981).

Спорудження нових залізниць не лише створювало нові шляхи від промислових районів країни до портів Чорного моря, а й створювало альтернативу старим перевантаженим шляхам.

1 грудня 2015 року розпочалась господарська діяльність ПАТ «Укрзалізниця»; державне підприємство «Одеська залізниця» втратило статус окремої юридичної особи і продовжило діяльність як регіональна філія[1].

Вузькоколійна залізниця[ред.ред. код]

У складі Одеської залізниці функціонує найдовша в Європі (130 км) пасажирська вузькоколійна залізниця Рудниця — Голованівськ із шириною колії 750 мм.

Електрифікація[ред.ред. код]

Рік Дільниця Довжина
1962 Миронівка — Знам'янка — П'ятихатки 305 км
1971 Одеса-Сортувальна — Колосівка 108 км
1971 Помічна — Хирівка (Чорноліська) 124 км
1972 Одеса-Головна — Одеса-Сортувальна 18 км
1972 Помічна — Колосівка 146 км
1973 Одеса — Аккаржа — Бугаз 71 км
1973 Одеса-Застава І — Дачна 14 км
1974 Бугаз — Білгород-Дністровський 19 км
1978 Дачна — Вигода 12 км
1983 Тимкове — Долинська — Помічна 142 км
1984 Вигода — Роздільна 36 км
1984 Чорноморська — Берегова 37 км
1986 Знам'янка — Долинська 80 км
1987 Аккаржа — Іллічівськ
1989 Жмеринка — Котовськ 199 км
1990 Котовськ — Роздільна 119 км
1991 Роздільна — Кучурган 12 км
2008 Користівка — Кременчук 59 км

На 2014 рік була запланована електрифікація дільниць Долинська — Миколаїв та Миколаїв — Колосівка[2]. На 2015–2016 роки була запланована електрифікація залізниці Миколаїв — Херсон — Джанкой. Через події 2014–2015 років жоден із цих планів не було втілено у життя.

Керівники[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Див. також[ред.ред. код]