Перейти до вмісту

Одеський академічний театр музичної комедії імені М. Водяного

Координати: 46°28′06″ пн. ш. 30°45′03″ сх. д. / 46.468322222222° пн. ш. 30.750936111111° сх. д. / 46.468322222222; 30.750936111111
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Одеський театр музичної комедії)
Одеський академічний театр музичної комедії імені М. Водяного
Одеський академічний театр музичної комедії імені М. Водяного
Одеський академічний театр музичної комедії імені М. Водяного
Одеський академічний театр музичної комедії імені М. Водяного
46°28′06″ пн. ш. 30°45′03″ сх. д. / 46.468322222222° пн. ш. 30.750936111111° сх. д. / 46.468322222222; 30.750936111111
Країна Україна Україна
Місто
Одеса
Адреса
вул. Пантелеймонівська, 3
Архітектор Генріх Топуз
Місткість 1300 місць
Тип театр музичної комедії
Статус академічний
Статус спадщини пам'ятка культурної спадщини України
пам'ятка архітектури місцевого значення України Редагувати інформацію у Вікіданих
Відкрито 1947
Репертуар класичні і сучасні мюзикли
Керівництво директор Олена Редько[1]
muzkomediya.com
Ідентифікатори і посилання
 UA-51-101-0879
EUTA theatre ID 3018
Мапа
CMNS: Одеський академічний театр музичної комедії імені М. Водяного у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Одеський академічний театр музичної комедії ім. М. Водяного — академічний театр музичної комедії (оперета) в місті Одесі.

Директор театру — заслужений працівник культури України Олена Редько, головний диригент — заслужений діяч мистецтв України — Вадим Перевозніков, головний балетмейстер — лауреат Міжнародного конкурсу артистів оперети Віталій Кузнецов, головний хормейстер — лауреат міжнародних хорових конкурсів Сергій Савенко, головний художник — заслужений художник України Станіслав Зайцев.

Історія театру

[ред. | ред. код]

У 1946 році у Львові рішенням Львівської обласної Ради народних депутатів на базі «Театру мініатюр» створили новий «Львівський державний театр музичної комедії».

Свій перший сезон театр відкрив 25 березня 1947 року оперетою М. Богословського «Одинадцять невідомих». І перші сім років дарував радість  львівським глядачам виставами класичного репертуару і музичними комедіями сучасних композиторів.

У повоєнні роки театральне життя колективу складалася не тільки з репетицій і творчого натхнення, а ще з самовідданої праці всіх, хто на той момент працював у театрі. Всі разом носили вугілля, щоб опалити приміщення для репетицій, готували костюми із залишків бинтів і марлі, а в проміжках між виходами на сцену допомагали монтувальникам. Тоді і склалося «ядро» ​​театру, не тільки в творчому сенсі, а й у людському. Театр багато гастролював, двічі був в Одесі, де відразу полюбився одеським глядачам. Тому, коли згідно з наказом Головного управління у справах мистецтв Міністерства культури УРСР від 25 грудня 1953 року Львівський театр музичної комедії був переведений до Одеси на постійне місце роботи і отримав назву «Одеський державний театр музичної комедії», колектив з радістю переїхав до Одеси в повному складі (90 осіб). Тут творчий потенціал трупи зміг розвернутися в повну силу.

23 січня 1954 року новий театр відкрився виставою І. Дунаєвського «Вільний вітер». Успіх театру і артистів створювався талановитими режисерами: Ізакіном Гріншпуном, Матвієм Ошеровським, Юлієм Гріншпуном, Едуардом Митницьким, Віктором Стрижовим, Семеном Штейном та ін. Безліч незабутніх вистав і образів було створено на цій сцені. А вистави про Одесу та одеситів стали візитними картками театру («Біла акація», «На світанку»[2], «Четверо з вулиці Жанни», «Біля рідного причалу», «Старі будинки» та ін.)

На цій сцені блищали Михайло Водяний, Юрій Динов[ru], Маргарита Дьоміна, Євгенія Дембська, Всеволод Применко, Людмила Сатосова, Семен Крупник, Віктор Алоїн, Юрій Осипов.

З липня 1977 року Одеський державний театр музичної комедії мав назву Одеський обласний театр музичної комедії.

Михайло Водяной — одна з легенд нашого міста, символ Одеси. Понад 40 років присвятив Михайло Водяний служінню в Одеському театрі музичної комедії, створив більш ніж 100 ролей за ці роки. Талановитий майстер створив галерею яскравих сценічних образів, завоював широку популярність і любов глядачів. Його по праву називали «королем оперети». Він перший артист у жанрі, який отримав звання «Народний артист СРСР». З 1995 року театр музичної комедії з честю носить ім'я великого майстра — Михайла Водяного. До 95-річчя від дня народження актора на Алеї зірок в Одесі засяяла зірка Михайла Водяного.

Одеса любить і вміє зберігати пам'ять про тих, хто своїм щирим служінням і відданістю улюбленій справі створили славу рідному місту. Так, багато років з честю виконувала свої обов'язки Почесний громадянин Одеси, народна артистка України, улюблениця одеситів, найстаріша актриса театру Євгенія Дембська. В пам'ять про легендарних артистів театру Людмилу Сатосову та Семена Крупника на фасадах одеських будинків встановлені меморіальні дошки.  Все це свідчить про те, якою любов'ю і повагою користуються артисти театру.

У 1981 році театр змінив маленьку сцену на нову, у спеціально побудованій для нього будівлі (архітектор — Г. Топуз). І зараз Музкомедія є одним з найбільш технічно-обладнаних і великих сценічних майданчиків Одеси, який, до речі, оснащений під'їздами, що дозволяє приймати в театрі глядачів з обмеженими можливостями.

У 2006 році театр музичної комедії імені Михайла Водяного отримав статус «академічного».

Будівля театру

[ред. | ред. код]

Сучасну будівлю театру на 1300 місць побудовано 1981 року[3][4]. На площі поруч із театром встановлений фонтан, спеціально виготовлені світильники, а також скульптурні композиції. Автори проекту — архітектор Генріх Топуз та інженер А. Любовський. У проєктуванні інтер'єру театру також брав участь архітектор В. Красенко[5].

Трупа

[ред. | ред. код]

До творчого колективу театру належать: художньо-керівничий персонал, солісти, балетна трупа, хор і оркестр. В артистичному складі — 136 осіб, які мають повну або базову вищу освіту відповідного напряму (магістр, спеціаліст, бакалавр).

Директори

[ред. | ред. код]

Художні керівники / головні режисери

[ред. | ред. код]

Диригенти

[ред. | ред. код]
  • Вадим Михайлович Перевозніков — головний диригент театру, заслужений діяч мистецтв України, випускник Московської державної консерваторії ім. П. І. Чайковського (хорове диригування, 1979) та Київської державної консерваторії ім. П. Чайковського (оперно-симфонічне диригування, 1983). У театрі з 2010 року. Як диригент і музичний керівник здійснив більш як 20 вистав у театрі (оперети, мюзикли, концертні програми, рок-опери). За роки своєї диригентської діяльності здійснив понад 60 постановок музичних вистав з багатьма творчими колективами як в Україні, так і за кордоном.
  • Юрій Станіславович Літовко — диригент, випускник військово-диригентського факультету при Московській державній консерваторії ім. П. Чайковського (1993) та Одеської державної консерваторії ім. А. Нежданової (1999).
  • Іван Йосипович Кільберг — диригент (1946—1954), головний диригент (1954—1982)
  • Омелян Маркович Вінницький — диригент (1956—1990)

Художники

[ред. | ред. код]

Хормейстери

[ред. | ред. код]
  • Сергій Савенко — головний хормейстер, лауреат міжнародних хорових конкурсів

Балетмейстери

[ред. | ред. код]
  • Віталій Кузнецов — головний балетмейстер, лауреат Міжнародного конкурсу артистів оперети

Артисти

[ред. | ред. код]

В акторському складі працюють 37 солістів — вокалістів, з них 5 — провідні майстри сцени, яким присвоєно почесне звання «Народний артист України» та які одержали державні нагороди та почесні відзнаки міського і обласного рівня:

  • Фролов В. Д. — нагороджений Орденом «За заслуги» III ступеня (2008), Почесною грамотою Міністерства культури України (2017); лауреат премії ім. М. Крушельницького (2017), почесні відзнаки міського і обласного рівня.
  • Фролова В. М. — нагороджена Почесною грамотою Міністерства культури України (2017), почесні відзнаки міського і обласного рівня.
  • Оганезова О. В. — нагороджена Орденом княгині Ольги III ступеня (2014), Грамотою Верховної Ради України (2012); лауреат Міжнародного вокального конкурсу; доктор педагогічних наук, професор, проректор з навчальної та науково-педагогічної роботи ОНМА ім. А. В. Нежданової; почесні відзнаки міського і обласного рівня
  • Завгородня Н. І. — нагороджена Почесними нагородами міського і обласного рівня.

Провідні майстри сцени, що мають почесне звання «Заслужений артист України», нагороди міського і обласного рівня, виконавці головних ролей у класичному і сучасному репертуарі театру: Іванова І. В., Тищенко Т. П., Ковалевський С. А., Невгамонний Ю. М., Ахметова А. А., Подольна В. В., Ковальська І. В., Семенова А. В., Криницький Т. С., Кондратєв В. О, Мільков С. В., Ткачук Н. Ю. (неодноразово як запрошена оперна співачка, брала участь у Міжнародних театральних проектах у Чехії, Австрії, Німеччині, Швейцарії, Франції, Данії).

Поруч із провідними майстрами сцени працюють молоді артисти, які творитимуть майбутнє театру. Лауреати I Премій та Премій Гран-Прі міжнародних конкурсів та фестивалів. Солісти-вокалісти: Токарчук Володимир, Візіренко І. П., Гусак І. С., Кабаков О. О., Кущенко Н. В., Бех Л. А., Мись К. І., Перекальчук О. П., Селедцов Я. В., Фалюта Д. О., Ігнатовська Ю.

Артисти балету: Глушакова І. В., Волошіна Л. А., Волошін О. С., Андрієвська П. О.

Артисти хору: Дашкевич Х. А., Козченко М. С.

Артисти оркестру: Макарова Ю. Б., Глушенко І. К., Глушенко В. К.

Репертуар і діяльність

[ред. | ред. код]

Театр завжди був творчим новатором у жанрі і зараз проводить сміливу різножанрову репертуарну політику. У репертуарі — класичні оперети: «Кажан», «Сільва», «Біла акація», «Польська кров», «Маріца», «Принцеса цирку»; мюзикли: «Скрипаль на даху», «Ханум», «Кентервільський привид», «У джазі тільки дівчата», «Звичайне диво», «Ніч перед Різдвом», «За двома зайцями», «Таємниця Макропулоса», «Брехуха», «Червоні вітрила», рок-опери: «Ромео і Джульєтта» і «Мойсей», вистави для дітей: «Бременські музики», «Чиполліно», «Вождь червоношкірих», «Попелюшка» та ін.

Ці та інші вистави неодноразово були високо оцінені критикою, глядачами і визнані «Кращими прем'єрами» останніх театральних сезонів.

У 2016 році театр здійснив постановку рок-опери «Мойсей» с подальшими гастролями по Ізраїлю. Вистава з великим успіхом пройшла в 3 містах: Тель-Авіві, Хайфі і Ашдоді. «Барвистість костюмів і декорацій, гра провідних артистів театру, яскрава музика, що виконується симфонічним оркестром і рок-групою, допомогли глядачам зануритися в атмосферу подій, які лягли в основу відносин між релігіями та культурами» — так писала ізраїльська преса, висвітлюючи гастролі театру.

У 2019 році на сцені театру з'явилась оперета Оскара Недбала «Польська кров» в постановці чеського режисера і художнього керівника Пльзенського театру імені Й. К. Тила Мартіна Оттави, яка стала результатом великої творчої колаборації між Одеським академічним театром музичної комедії імені М. Водяного і Пльзеньським (Чехія) театром імені Й. К. Тила. У вересні — жовтні того ж року відбулися двосторонні гастролі в рамках проекту «Міст дружби». Ця спільна робота з чеськими колегами мала міжнародне визнання і стала яскравим святом для українських і чеських глядачів, підґрунтям для якого стали не тільки міцні творчі зв'язки, а й єдина слов'янська музична культура.

У репертуарі театру останнім часом особливе місце займають вистави, створені українськими авторами. Серед них — як відомі українські композитори, так і молоді автори: Ігор Поклад (мюзикл «Ніч перед Різдвом», 2015, дитяча казка «Чиполліно», 2019), О. Злотник (дитяча казка «Єгорка у країні ґудзиків», 2018), М. Скорик (дитяча казка «Витівки Арлекіно», 2015), В. Васалатій та Ю. Кондратюк (мюзикл «Червоні вітрила», 2018), І. Гайденко (мюзикл для дітей та батьків «Вождь червоношкірих», 2020).

Мюзикл І. Поклада «Ніч перед Різдвом» — одна з найулюбленіших вистав не тільки одеських глядачів. У квітні 2019 постанова Одеського театру музкомедії відкрила театральний фестиваль у Полтаві, присвячений 210-​​річчю від дня народження М. Гоголя. А в грудні ювілейного «гоголівського» року її змогли побачити глядачі Чернігова та Києва. У столиці показ відбувся на головній театральній сцені країни, у Національному академічному драматичному театрі ім. Івана Франка.

Однією з яскравих останніх прем'єр цього театрального сезону став мюзикл «За двома зайцями» за комедією українського драматурга Михайла Петровича Старицького, який вже встиг полюбитися глядачам.

Значно розширилося коло глядачів і шанувальників театру після серії гастролей, які театр здійснив протягом 2019 року, показавши одні з кращих своїх вистав («Сільва», «В джазі тільки дівчата», «Брехуха», «Ніч перед Різдвом»). Географія вражає: Полтава, Дніпро, Запоріжжя, Суми, Кропивницький, Київ, Вінниця, Чернігів, Рівне, Тернопіль, Хмельницький, Чернівці, Львів, Ужгород.

Таким чином, репертуарна політика театру, розрахована на найширшу глядацьку аудиторію, в якій знавці високо оцінять, а молоді глядачі мають можливість доторкнутися до справжніх перлин української творчості, виразно представлених на театральній сцені Одеського академічного театру музичної комедії імені Михайла Водяного.

Вистави минулих років

[ред. | ред. код]
  • М. Богословський. «Одинадцять невідомих» (оперета)
  • І. Дунаєвський. «Вільний вітер» (оперета)
  • І. Дунаєвський. «Біла акація» (оперета на 3 дії). Одеська прем'єра — 29 січня 1956 року[9][10][11][12]; 4 грудня 1962 року[13]; 7 червня 1994 року[14]
  • О. Сандлер. «На світанку» (героїчна комедія на 3 дії за мотивами роману Ю. Смолича «Світанок над морем»)
  • О. Сандлер. «Четверо з вулиці Жанни» (музична комедія на 3 дії)[15]
  • В. Соловйов-Сєдой. «Біля рідного причалу» (музична комедія на 3 дії)
  • В. Ільїн. «Пізня серенада»
  • В. Ільїн. «Товариш Любов» (героїко-романтична музична вистава на 2 дії за мотивами п'єси К. Треньова «Любов Ярова»)
  • Б. Александров. «Весілля в Малинівці» (оперета на 3 дії)
  • О. Фельцман. «Старі будинки» (музична комедія на 2 дії)
  • Ф. Лоу. «Моя чарівна леді» (мюзикл)
  • В. Дмитрієв. «Одеські лимани» («Поруч з Одесою»)
  • В. Дмитрієв. «Руський секрет» («Лівша»)

Сучасний репертуар (станом на січень 2024 року)

[ред. | ред. код]
  • І. Дунаєвський. «Біла акація» (оперета на 2 дії, нова версія, прем'єра — 15 травня 2017 року[16])
  • В. Ільїн, В. Лукашов. «Брехуха» (музична комедія на 2 дії за М. Мейо та М. Еннекеном)
  • І. Гайденко. «Вождь червоношкірих» (мюзикл для дітей та батьків за О. Генрі)
  • О. Злотник. «Дванадцять стільців» (містичний трагіфарс на 2 дії за І. Ільфом та Є. Петровим)
  • В. Ільїн, В. Лукашов. «За двома зайцями» (музична комедія на 2 дії за М. Старицьким)
  • О. Злотник. «Золоте теля» (містичний трагіфарс на 2 дії за І. Ільфом та Є. Петровим)
  • Е. Л. Веббер «Ісус Христос — superstar» (рок-опера на 2 дії)
  • Я. Барнич. «Кохання січового стрільця» (фолк-мюзикл на 2 дії)
  • «Не сподіваючись на мрію» (лірична комедія на 2 дії)
  • А. Спадавеккіа. «Попелюшка» (дитяча музична казка на 2 дії за Ш. Перро)
  • І. Кальман. «Принцеса цирку» (оперета на 2 дії)
  • І. Кальман. «Сільва» (оперета на 2 дії)
  • І. Кальман. «Маріца» (оперета на 2 дії)
  • Дж. Бок. «Скрипаль на даху» (мюзикл на 2 дії)
  • «У джазі тільки дівчата» (майже американський мюзикл на 2 дії)
  • Г. Канчелі. «Ханум» (мюзикл на 2 дії за А. Цагарелі)
  • І. Поклад. «Чиполліно» (казковий мюзикл на 2 дії за Дж. Родарі)
  • І. Поклад. «Ніч перед Різдвом» (мюзикл на 2 дії за М. Гоголем)

Персоналії

[ред. | ред. код]
Головна категорія: Персоналії:Одеський театр музичної комедії

Виноски

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Трупа театру [Архівовано 2006-05-07 у Wayback Machine.] на Офіційний сайт театру [Архівовано 2008-12-24 у Wayback Machine.]
  2. ↑ Галяс О. Сто років тому 16 лютого в Одесі померла від «іспанки» зірка німого кіно Віра Холодна // Дзеркало тижня. 15.02.2019. — «Оперета „На світанку“, яку поставив тодішній головний режисер одеського Театру музкомедії Матвій Ошеровський, мала колосальний успіх у глядачів. Вона пішла по багатьох театрах Союзу…».
  3. ↑ Котова, Мария. Поздравляем: у здания одесской Музкомедии — юбилей! // Одеське життя. 07.10.2021.
  4. ↑ Новоселье Одесской оперетты // Огонёк. — 1981. — № 44. — С. 5.
  5. ↑ Одеса: Архітектура. Пам'ятники = Одесса: Архитектура. Памятники = Odessa: Architecture. Monuments: фотоальбом / фото Р. Папік'яна ; авт. тексту В. І. Тимофієнко ; упоряд. М. О. Котович. — Київ: Мистецтво, 1987. — 191 с. : іл. — Текст укр., рос. та англ. мовами.
  6. ↑ а б Михаил Григорьевич Водяной : [некролог] // Правда Украины. — Киев, 1987. — 12 сентября. — С. 3. — [Архівовано 2026-02-23 у Wayback Machine.]
  7. ↑ Станіслав Зайцев // Одеський академічний театр музичної комедії ім. М. Водяного. Архів оригіналу за 29 лютого 2020. Процитовано 29 лютого 2020.
  8. ↑ Зоя Олександрівна / Ю. В. Сагіна // Енциклопедія сучасної України / редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. — Київ : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2011.
  9. ↑ Галяс, Александр Васильевич. Как «Акация» стала «Чайкой» // Порто-Франко. — 2017. — № 16 (1360). — 12 мая. — Цитата: «Воскресным вечером 29 января 1956 года в Одессе было скользко. Три дня назад прошёл дождь, а затем десятиградусный мороз превратил улицы города в каток. Но непогода не остановила сотни жаждущих увидеть долгожданную премьеру Театра музыкальной комедии — оперетту И. Дунаевского „Белая акация“».
  10. ↑ Котова, Мария. Как в разгар гололёда в Одессе зацветала Белая акация // Одесская жизнь. — 13.05.2019. — Цитата: «Её премьера состоялась в Одессе 29 января 1956 года. [Краевед] Евгений Гринкевич рассказывает, что накануне этого дня в Одессе прошёл сильный ливень, потом, как это у нас бывает, грянул мороз, и в городе началось обледенение. Но при этом в театре состоялся не просто аншлаг: <…> Премьера оперетты „Белая акация“ в бывшем СССР состоялась вовсе не в Одессе, а в Москве в ноябре 1955 года. Но потом, сравнивая эти два спектакля, даже столичная пресса всё же особо отметила одесскую постановку».
  11. ↑ Одесский академический театр музыкальной комедии им. М. Водяного: научно-библиографический указатель / Одесская областная универсальная научная библиотека им. М. Грушевского. — Одесса, 2013. — C. 29.
  12. ↑ За виставою у 1957 році поставлений фільм «Біла акація».
  13. ↑ Одесский академический театр музыкальной комедии им. М. Водяного: научно-библиографический указатель / Одесская областная универсальная научная библиотека им. М. Грушевского. — Одесса, 2013. — C. 44—45.
  14. ↑ Одесский академический театр музыкальной комедии им. М. Водяного: научно-библиографический указатель / Одесская областная универсальная научная библиотека им. М. Грушевского. — Одесса, 2013. — C. 121—122.
  15. ↑ На сцені — сучасник : [про підготовку театрів та музичних установ до святкування 50-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції] / перший заступник міністра культури УРСР В. М. Єфременко // Мистецтво : журнал : орган Міністерства культури Української РСР, Спілки композиторів, Спілки художників та Спілки кінематографістів України. — 1967. — № 2 (77). Березень — квітень. — С. 17—18. — Архівовано. — Цитата: «Композитор О. Сандлер та драматург Г. Плоткін завершили другу частину трилогії про історичні події, зв’язані з містом-героєм Одесою. Перша частина — «На світанку» вже іде в багатьох театрах країни, другу частину — «Четверо з вулиці Жанни» готують Одеський та Київський театри. Автори мають на меті до 50-річчя Великого Жовтня завершити і останню частину трилогії — про сучасну Одесу».
  16. ↑ Біла акація // Цифровий театральний архів. Архівна копія.

Джерела та література

[ред. | ред. код]

Енциклопедії і довідники

[ред. | ред. код]

Бібліографії

[ред. | ред. код]
  • Одесский академический театр музыкальной комедии им. М. Водяного [Текст]: науч.-библиогр. указ. / Упр. культуры и туризма, национальностей и религий Одес. облгосадмин. ; Одес. обл. универс. науч. б-ка им. М. Грушевского; науч.-библиогр. отд. ; [библиогр. поиск Т. Г. Коломиец; сост. и подгот. Т. А. Каневская; ред. Е. А. Таубеншлак; худож. оформ. Е. М. Ласкевич; вёрстка Е. М. Ласкевич; компьют. набор: Н. И. Карагяур, Е. М. Ласкевич, отв. за вып. Т. Н. Полянко]. — Одесса, 2013. — 280 с. : ил. — 15×21. — 23 экз.
  • Оперетта в России и СССР в ХХ веке : библиография / Свердловское отделение Союза театральных деятелей РФ, Свердловский государственный академический театр музыкальной комедии, Творческая комиссия по оперетте и мюзиклу Союза театральных деятелей РФ (Москва), Свердловская областная универсальная научная библиотека им. В. Г. Белинского ; авт.-сост. и авт. вступ. ст. А. Г. Колесников ; ред.-cост. Е. И. Якубовская. — Москва ; Екатеринбург, 2013. — 292 с. — [Архівовано 2025-10-23 у Wayback Machine.]
  • «Український театр», 1970—2014 : систематичний показчик змісту журналу / Міністерство культури України, Національна бібліотека України ім. Ярослава Мудрого ; уклад. О. Білик ; наук. ред. В. Кононенко ; наук. консультант О. Клековкін. — Київ, 2017. — 400 с. — [Архівовано 2025-05-02 у Wayback Machine.]
  • Театральна Одеса на сторінках преси : проекти, прем'єри, рецензії на вистави, глядацькі відгуки : бібліографічна інформація / Департамент культури, національностей, релігій та охорони об’єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації ; Одеська обласна універсальна наукова бібліотека ім. М. Грушевського ; відділ інформації з питань культури, мистецтва та зв’язків з громадськістю ; [підгот. Г. Д. Северина ; комп’ют. набір, верстка, худож. оформ., заг. редагування О. М. Ласкевич ; відп. за вип. О. Л. Попова]. — Одеса, 2012— .

Архівні документи

[ред. | ред. код]

Монографії

[ред. | ред. код]
  • Станішевський Ю. О. Барви української оперети / Ю. О. Станішевський. — Київ : Музична Україна, 1970. — 140 с.
  • Голота В. В. Театральная Одесса / В. В. Голота. — Київ : Мистецтво, 1990. — 246 с. — ISBN 5-7715-0395-9.
  • Галяс А. В. Сегодня и навсегда… : очерки истории Одесского академического театра музыкальной комедии им. М. Водяного / Александр Васильевич Галяс. — Одесса: Бондаренко М. А., 2017. — 399 с. : ил. — 500 экз. — На рус. яз. — ISBN 978-617-7424-56-6.
  • Бродавко Р. И. Вольный ветер : [присвячено історії Одеського академічного театру музичної комедії ім. М. Водяного] / Роман Бродавко. — Одесса : ВМВ, 2012. — 112 с., [16] л. ил. : портр. ; 22 см. — Библиогр.: с. 109—111 (51 назв.). — 1 000 экз. — ISBN 978-966-413-331-6.
  • Ніколаєва Г. О. Театр як модератор сучасного міського міфу (на прикладі діяльності Одеського академічного театру музичної комедії ім. М. Водяного) : дис. … канд. культурології : 26.00.01 — теорія та історія культури : дата захисту 2018-06-27 ; статус: захищена ; Одеський національний університет імені І. І. Мечникова / Ніколаєва Ганна Олександрівна. — Одеса, 2018. — 247 с.
  • Щукіна Ю. Творча діяльність театрів оперети і музичної комедії України другої половини XX — початку XXI ст.: жанровий аспект : монографія / Юлія Щукіна ; Харківський національний університет мистецтв імені І. П. Котляревского. — Харків : Колегіум, 2021. — 444 с. : іл., табл. — ISBN 978-617-7687-19-0. — [Архівовано 2025-07-22 у Wayback Machine.] — У книзі розглядаються та аналізуються зміни жанрових пріоритетів у репертуарній політиці та пов’язаний з ними розвиток режисури одночасно в трьох театрах України: Харківському академічному театрі музичної комедії, Київському Національному театрі оперети і Одеському академічному театрі музичної комедії ім. М. Водяного в період 1950—2000-х років.

Публікації

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]

Записи

[ред. | ред. код]

Програмки вистав

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Одеський_академічний_театр_музичної_комедії_імені_М._Водяного&oldid=47986647