Однина

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Однина́ — форма числа у мовознавстві, яка в іменниках означає один предмет серед однорідних (наприклад, стіл, верба).

Форму однини мають і назви предметів та родів і видів діяльності, що не підлягають лічбі, — т.зв. збірна однина (напр. золото, веслування, читання тощо).

Для позначення класу чи роду предметів вживається т.зв. родова однина (наприклад, собака — друг людини).

Однина вказує також на відношення до іменника, що означає один предмет, прикметника/присвійного займенника (українська мова, наше слово) чи дієслова (дитина розвивається).

У більшості індоєвропейських мов однина протиставляється множині, подеколи також двоїні і/або троїні.

Див. також[ред.ред. код]

Джерело[ред.ред. код]