Одрі Азулай

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Одрі Азулай
фр. Audrey Azoulay
Didier Plowy - Audrey Azoulay (cropped).jpg
 
Партія: Соціалістична партія
Освіта:
Народження: 4 серпня 1972(1972-08-04)[2] (46 років)
Париж, Франція[3]
Автограф: Audrey Azoulay signature.svg
Сайт: audreyazoulay-unesco2017.fr/en

Медіафайли у Вікісховищі?

Одре́ Азуле́[4] (4 серпня 1972(19720804), Париж) — французький політичний і державний діяч, міністр культури і зв'язку Франції в 2016—2017 роках, Генеральний директор ЮНЕСКО (з 13 жовтня 2017 року, обрана строком на чотири роки). 

10 листопада 2017 р. її кандидатура буде представлена на затвердження Генеральної конференції 195 держав-членів ЮНЕСКО[5].

Біографія[ред. | ред. код]

Дитинство і родина[ред. | ред. код]

Одрі Азулай народилася в Парижі в родині марокканських євреїв з Eс-Сувейра[6]. Її батько — журналіст, банкір і політичний діяч Андре Азулай був радником королів Марокко Хасана II з 1991 року, а потім Мохаммеда VI.

Вони виховують сина і доньку разом з чоловіком Франсуа-Ксав'єром Лабрареком — вчителем і консультантом.

Навчання[ред. | ред. код]

Одрі Азулай отримала ступінь магістра наук з управління в Університеті Парижа ІХ (1994) та магістра ділового адміністрування (MBA) в Університеті Ланкастера (Велика Британія). Вона працювала під час навчання в банку.

Вона також була студентом Інституту політичних досліджень (1996), де познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком. Потім навчалась у Національній школі адміністрації (ENA) у 2000 році[7].

Активність і позиціонування[ред. | ред. код]

О.Азулай згадувала, що брала участь у демонстраціях проти законопроекту Деваке в 1986 році, проти плану Жюппе 1995 року та проти присутності Жан-Марі Ле Пена в другому турі президентських виборів 2002 року. Вона також брала участь у антифашизмі в середній школі.

Високопоставлений чиновник у сфері засобів масової інформації (2000—2014 рр.)[ред. | ред. код]

Після закінчення Національної школи адміністрації (ENA) в 2000 році, Одрі Азулай була призначена цивільним адміністратором[8] в секретаріаті уряду[9].

З квітня 2000 по липень 2003 року вона займала посаду заступника, а потім керівника Управління державного аудіовізуального сектора, відповідального за стратегію та фінансування галузевих організацій в Управлінні розвитку медіа (MDD, ЗМІ та галузі культури)[10]. У той же час, вона здійснює місію експертів з питань ЗМІ для Європейської Комісії в рамках програми підготовки до вступу. З 2003 року вона є менеджером конференції з медіа-стратегії та фінансування аудіовізуального та кіномистецтва на IEP у Парижі. З вересня 2003 по лютий 2006 року вона є доповідачем у регіональній Рахунковій палаті Іль-де-Франс та Комітеті розслідування стосовно вартості та ефективності публічних послуг.

Вона увійшла до Національного центру кіно та анімаційних зображень (CNC) у лютому 2006 року як заступник директора аудіовізуального права. У травні 2007 року вона була призначена директором з фінансів та правових питань АКСБ[11]. Президент CNC Ерік Гарандо (Éric Garandeau) призначив її заступником генерального директора в 2011 році, відповідального, зокрема, за аудиовізуальний та цифровий сектор[12].

У 2006 році прем'єр-міністр Домінік де Вільпен пропонує їй увійти до свого кабінету, але вона вважає за краще продовжити свою кар'єру в кінобізнесі.

На початку свого президентського терміну Франсуа Олланд неодноразово рекомендував її міністру культури Аурелі Філіппетті, як кандидатуру для призначення.

Діяльність в органах виконавчої влади під головуванням Франсуа Олланда (2014—2017 рр.)[ред. | ред. код]

З 2014 по 2016 роки О.Азулай працювала радником президента Французької Республіки Франсуа Олланда, займаючись питаннями культури і комунікації. Також в цей час консультувала міністра культури у другому уряді Мануеля Вальса та Бернарда Казеньову.

Міністр культури (2016—2017 рр.)[ред. | ред. код]

Призначення[ред. | ред. код]
Одрі Азулай під час призначення міністром культури в 2016 році

Одрі Азулай була призначена міністром культури в уряді Мануеля Вальса при реорганізації міністерств 11 лютого 2016 року замінивши Флера Пеллерена. Вона стала третьою особою, що зайняла цю посаду під головуванням Франсуа Олланда після Орелі Філіппетті і Флера Пеллерін[13] і першою людиною, яка прийшла від Єлисейського палацу  до уряду П'ятої Республіки[14].

Після свого призначення, деякі спостерігачі порівнювали її з Еммануелем Макроном з кількох причин: вони обидва прийшли з Єлисейського палацу в уряд і ніколи не були обрані, не будучи членом Соціалістичної партії[15].

Ставши міністром, несподівано для всіх в останній час президентства Франсуа Олланда, в той час як президентська кампанія займає дійсності, і що їй не вистачає популярності, вона повинна насамперед забезпечувати їх реалізацію політики обох своїх попередників Орелі Філіппетті та Флер Пеллерин[16].

Робота міністром[ред. | ред. код]
Одрі Азулай на Фестивалі в Ангулемі в 2017 році

Одрі Азулуй була директором кабінету Фрідеріка Леніца, колишнього генерального директора Консульства Сурієра де Ау'візуеля (CSA) та магістра заявки державної Ради і Марі-Амелі Келлер, яка раніше займала цю посаду за Флер Пеллерін, а потім Нолвенн Де Каденет, який 12 квітня 2016 року був призначений директором з адміністративних, фінансових та інформаційних систем CSA[17].

Франсуа Олланд і Одрі Азулай в березні 2016 року

Генеральний директор ЮНЕСКО[ред. | ред. код]

Заявка[ред. | ред. код]

Наприкінці свого президентського терміну Франсуа Олланд пропонує кандидатуру Одрі Азулай на посаду генерального директора ЮНЕСКО[18]. За словами Жоржа Мальбруно, «ця кандидата на останню хвилину викликає найбільші застереження багатьох арабських дипломатів у Парижі». Адже, чотири високопоставлені представники арабського світу воліли бачити на цій посаді восьмох кандидатів. Сенатор Джоелле Гарріуд-Майлам (LR), представник сенату Французької національної комісії ЮНЕСКО, засудив «образу арабських країн, які так і не отримали таку посаду в ЮНЕСКО…» Вона також свідчила, що «традиційно така справа, що країна, яка має привілей розміщувати місце міжнародної установи, не шукає собі посади президента або генерального директора»

Одрі Азулуй відповіла, що «розмови про те, що кандидатура Франції є образою, особливо якщо ви є обраним представником Республіки», і підкреслює, що в Китаї, Вірменії та Азербайджані також є свої кандидати[19].

Вона також вважає, що кандидатура Франції легітимна для її спроможності знову зробити ЮНЕСКО «місцем діалогу» та її легітимністю «на культуру, освіту та науку». Вона пояснила, що її кандидатура була погоджена в «останній момент» в умовах подвійної відсутності «єдиного кандидата арабських країн» та «іншої європейської кандидатури». Це виправдовується «узгодженістю між місією в ЮНЕСКО та роботою, яку я виконала тут на вулиці де-Валуа, а з іншого — мою особисту історію, яка змушує мене мати глибокі зв'язки з обох сторін Середземномор'я»[20].

Одрі Азулай разом з китайським кандидатом Цюань Таном (який був у ЮНЕСКО з 1993 року, а з 2010 року працював заступником директора з питань освіти в рамках організації)[21]. Для «Ле Темпс» це «важлива специфіка, з урахуванням бюджетної проблеми, пов'язаної з виведенням 22 % з Сполучених Штатів у 2011 році на знак протесту проти прийняття Палестини членом ЮНЕСКО[22].

Не дивлячись на те, що Еммануель Макрон висловив Одрі Азулай підтримку після його обрання на пост президента Республіки[23], новий міністр закордонних справ Жан-Ів Ле Дріан подає петицію, підписану близько 50 відомих діячів арабської культури, закликаючи до „перегляду цієї кандидатури“[24].

Голова Інституту арабського світу Джек Ленгу в листі Одрі Азулай різко розкритикував міністра культури[25].

Вибори[ред. | ред. код]

Попри низькі шанси  бути обраною, Одрі Азулай вдається зайняти друге місце в першому турі виборів, випередивши кандидатів від Єгипту Мусіра Хаттаба та від Катару Хамада бін Абдельазіза аль-Каварі. За даними щоденного Egypt Today, єгипетські парламентарі вимагали проведення розслідування фінансового лобіювання Катару, особливо серед африканських країн[26].

У четвертому раунді голосування 58 членів Виконавчої ради оголошують, що один з двох фіналістів, Хамад бін Абдельазіз аль Каварі з Катару отримує 22 голоси. Одрі Азулай і Мусіра Хаттаб проходять на друге місце з 18 голосами[27].

Останній відмовляється від участі у виборах, що робить Одрі Азулай єдиним другим кандидатом. До того ж, міністр закордонних Справ Єгипту, закликає голосувати за неї[28].

Вона була обрана в ході п'ятого і останнього раунду голосування 58 членів виконавчого Ради з більшістю 30 голосів проти 28 за кандидатуру Хамад бін Абдельазіз аль Каварі від Кватару.

Остаточний вибір буде здійснений на Генеральній конференції 195 держав-членів ЮНЕСКО 10 листопада 2017 року.  

Стратегічне бачення[ред. | ред. код]

Одрі Азулуй очолює цю інституцію, ослаблену економічними та дипломатичними труднощами. Дійсно, Сполучені Штати Америки за якими слідує Ізраїль, оголосили, що під час процедури виборів вони виходять з ЮНЕСКО. Це рішення стане чинним наприкінці 2018 року[29].

З цього приводу Одрі Азулай зазначила у своїй першій промові після її обрання: „В умовах кризи ми повинні більш ніж коли-небудь об'єднатись, прагнути зміцнити [ЮНЕСКО], не залишаючи організацію“, а також перше, що необхідно буде зробити, щоб відновити авторитет організації та довіру держав-членів[30].

У своїй заяві вона пропонує орієнтувати діяльність ЮНЕСКО на „освіту як засіб розвитку та гендерної рівності“ та, зокрема, на доступ до освіти для дівчаток, включивши установу, як „ключового гравця в галузі сталого розвитку“[31].

Звання[ред. | ред. код]

  • Командор Ордена мистецтв і літератури[32].

Публікації[ред. | ред. код]

  • Audrey Azoulay, » Audrey Azoulay ", dans Collectif, Qu'est-ce que la gauche ?, Fayard, (lire en ligne)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://www.archimag.com/archives-patrimoine/2016/02/11/audreay-azoulay-nomm%C3%A9e-ministre-culture
  2. http://dirigeants.bfmtv.com/Audrey-AZOULAY-3985103/
  3. https://www.tdg.ch/monde/Une-Francaise-a-la-tete-de-l-Unesco-au-nez-du-Qatari/story/12845494
  4. Інше написання, без збереження французької вимови — Одрі Азулай
  5. ЮНЕСКО очолить екс-міністр культури Франції Одре Азуле. Радіо Свобода. 13 жовтня 2017 р. Процитовано 13 жовтня 2017 р.. 
  6. CURRUCULUM VITAE DE MONSIEUR ANDRE AZOULAY
  7. Одри Азулай избрана новым генеральным директором UNESCO (рос.)
  8. Arrêté du 17 avril 2000 portant affectation aux carrières des élèves de la promotion 1998—2000 " Averroès « de l'École nationale d'administration ayant terminé leur scolarité au mois de mars 2000.
  9. CURRUCULUM VITAE DE MONSIEUR ANDRE AZOULAY
  10. Audrey Azoulay est nommée Directrice-adjointe de l'audiovisuel au Centre national de la cinématographie(фр.)
  11. Audrey Azoulay, la surprise de François Hollande Rue de Valois(фр.)
  12. Audrey Azoulay, „Talleyrand en jupons“ de l'Élysée
  13. Portrait détaillé d'Audrey Azoulay, notre nouvelle ministre de la Culture
  14. Аudrey Azoulay, l'autre femme du président
  15. Audrey Azoulay, le coup de théâtre du président
  16. Romain Houeix, » Audrey Azoulay, une femme de culture et de cinéma à à la tête de l'Unesco ? ", france24.com, 12 octobre 2017.
  17. Frédéric Lenica, directeur, et Marie-Amélie Keller, cheffe du cabinet d'Audrey Azoulay
  18. L'Élysée pousse Audrey Azoulay à être candidate à la direction de l'Unesco(фр.)
  19. Unesco: Audrey Azoulay défend sa candidature(фр.)
  20. Audrey Azoulay: «La France a une légitimité culturelle»(фр.)
  21. Direction générale de l'Unesco: un favori nommé Qian Tang
  22. A l'Unesco, la France fait face aux candidatures arabes(фр.)
  23. Au G7, Audrey Azoulay défend sa candidature à l'Unesco(фр.)
  24. Hollande tente de parachuter Azoulay à la tête de l'Unesco, les pays arabes furieux
  25. A l'Unesco, l'ombre de Jack Lang plane sur la candidature d'Audrey Azoulay
  26. Vote à l'Unesco: l'Egypte accuse le Qatar de corrompre les pays africains(фр.)
  27. Toujours pas de directeur général à l'Unesco, nouveau vote ce vendredi(фр.)
  28. Unesco: l'Egypte appelle à voter pour la France face au Qatar(фр.)
  29. Unesco: les raisons du retrait des Etats-Unis et d'Israël(фр.)
  30. La Française Audrey Azoulay est la nouvelle directrice générale de l'Unesco(фр.)
  31. Vision stratégique (français). http://fr.unesco.org. 15 mars 2017. Процитовано 13 octobre 2017. (фр.)
  32. Décret n° 57-549 du 2 mai 1957 portant institution de l'ordre des Arts et de lettres

Посилання[ред. | ред. код]