Ож'є Гіслен де Бусбек

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ож'є Гіслен де Бусбек
Ож'є Гіслен де Бусбекгравюра, початок XVIII століття
Ож'є Гіслен де Бусбек
гравюра, початок XVIII століття
При народженні Ogier Gisleen van Busbeke
Дата народження 1522
Місце народження м. Комін, Фландрія, тепер — Франція
Дата смерті 28 жовтня 1592(1592-10-28)
Місце смерті Сен-Жермен-су-Каї, Франція
Національність фламандець
Рід діяльності вчений, письменник, дипломат
Роки активності: 1554–1592
Жанр мемуари
Magnum opus: «Чотири листи про турецьке посольство» або «Турецькі листи» (1581)

Ож'є́ Гісле́н де Бусбе́к (нідерл.Ogier Gisleen van Busbeke, лат. Augerius Gislenius Busbequius; *1522 — †28 жовтня 1592) — фламандський барон, вчений, письменник і дипломат на службі у трьох поколінь австрійських монархів — братів Карла V і Фердинанда I, сина Фердинанда — Максиміліана II та онука — Рудольфа II.

Біографія[ред.ред. код]

Народився у 1522 році в місті Комін у Фландрії. Незаконнонароджений син Георга Гіслена, сеньйора де Бусбека, лицаря зі старовинного фламандського роду, і Катерини Хеспіль, яка, як припускають, була служницею[1]. Виріс у батьківському замку в містечку Бусбек. Навчався — у містах Вервік та Комін. У 1536, в 13 років, вступив до університету в місті Левен, зареєструвавшись під іменем Ож'є Гіслен де Комін. Удосконалював освіту в Парижі, Венеції, Болоньї та Падуї. Сучасник де Бусбека, Людовіко Гвіччардіні, стверджував, що Ож'є знав сім мов: фламандську, латинську, французьку, італійську, німецьку, іспанську та «слов'янську» (не поточнюючи, яку саме)[1].

У 1540 або 1549 році (за різними джерелами) указом німецького імператора Карла V Габсбурга Ож'є Гіслен був визнаний законним сином Георга Гіслена де Бусбека[2]. За прикладом батька і діда — обрав державну службу — влаштувався до Фердинанда I, брата Карла, який у той час керував Австро-Угорщиною і Чехією. У 1550 році супроводжував до Англії посла Фердинанда дона Педро де Кастілья. З 1554 року — працював при посольстві Фердинанда в Англії, був присутній на одруженні Філіппа Іспанського і Марії Англійської і передав поздоровлення Фердинанда нареченим.

У кінці 1554 року погодився змінити посла Габсбургів у Османській імперії і 23 листопада — виїхав до Стамбулу. Зі своєю свитою відправився в екіпажі з Відня в Буду, звідти — по Дунаю до Белграда, а потім — по суші через Ніш, Софію і Едірне до Стамбула, куди прибув 20 січня 1555 року. Султан Сулейман I в цей час подорожував Малою Азією. Після трьох тижнів очікуваня — де Бусбек вирішив поїхати слідом за ним. Він вирушив через Анкару, а 7 квітня — наздогнав султана в Амасьї і отримав у нього аудієнцію. Де Бусбеку вдалося передати Сулейману послання Фердинанда і отримати відповідь — пропозицію перемир'я на півроку.

У липні 1555 року Гіслен повернувся до Відня, щоб вручити імператору Карлу V відповідь султана. У листопаді того ж року — залишив Відень і на початку 1556 року — знову прибув до Стамбулу, де залишався майже 7 років — обіймав посаду посла в Османській імперії. У 1562 році — його дипломатична місія завершилася: де Бусбек домігся підписання султаном договору про восьмирічне перемир'я між двома імперіями. У кінці серпня 1562 року де Бусбек виїхав зі Стамбулу — спочатку поїхав до Відня, потім — до Франкфурта-на-Майні, де 21 листопада представив договір наступнику Карла — імператору Фердинанду I — для підписання.

Закінчивши дипломатичні справи, Ож'є повернувся у Фландрію, де за час його відсутності, у 1559 році, помер його батько.

У 1564 році — був посвячений у лицарі. Згодом — став вихователем сина імператора Максиміліана IIМатвія.

У 1570 році у якості сенешаля супроводжував ерцгерцогиню Єлизавету до Парижу, де вона заручилася з королем Франції Карлом IX. До смерті останнього у 1574 році — представляв імператора Рудольфа II при французькому дворі і керував областями Франції, які династія Габсбургів отримала у якості приданого Єлизавети.

Після смерті Єлизавети у 1592 році — вирішив повернутися до Відня, але спочатку — поїхав у рідну Фландрію. Дорогою через Францію, де тривала війна між католиками і гугенотами, в Нормандії — був полонений бандою солдат[3]. Через день його відпустили, але пережитий стрес похитнув здоров'я 70-річного де Бусбека і не дозволив продовжити подорож. Він помер 28 жовтня у замку Мейо у Сен-Жермен-су-Каї, неподалік Руану[3]. Його тіло поховали в каплиці замку, а серце — бальзамували і відправили до сімейної гробниці в містечко Бусбек.

Де Бусбек ніколи не був одружений і у нього не було дітей[4].

Творчість і наукова діяльність[ред.ред. код]

За 7 років життя в Стамбулі зібрав більше 100 грецьких рукописів, багато старовинних монет, медалей[5]. Віднайшов цінні відомості про кримськоготську мову і відкрив для європейців білінгву Monumentum Ancyranum в Анкарі[5]. Також вивіз до Німеччини деякі види рослин і тварин, з яких багато було акліматизовано — зокрема, тюльпан (1555), бузок звичайний, гіркокаштан[4], а також ангорських кіз.

У 1581 році на латині вийшла книга де Бусбека «Чотири листи про турецьке посольство» (лат. «Legationis turcicae epistolae IV»), перевидана в 1595 під назвою «Турецькі листи» (лат. «Turcicae epistola»). Загалом до 1595 року — вийшло ще три видання книги, а в XVII столітті вона перевидавалися ще 12 разів; з'явилися також переклади цього твору чеською (1594), німецькою (1596), фламандською (1632), французькою (1649), іспанською (1650), англійською (1694) мовами, що витримали по кілька видань[6]

Саме де Бусбек дав друге ім'я, прийняте в Європі, — Роксолана — дружині Сулеймана I — Хюррем Хасекі Султан. У «Турецьких листах», описуючи змагання між наложницями султана, дипломат дав їм імена Роксолана та Боспорана, утворені ним від античних однойменних назв сарматських племененроксолани та боспорани[7]. Численні перевидання твору де Бусбека вже в XVI столітті посприяли поширенню і популяризаії її вигаданого імені в європейських країнах[7].

У 1632 році в Брюсселі вийшла книга де Бусбека «Epistolae ad Rudolphum II Imperatorem e Gallia scriptae» — важлива для тогочасної історії. Повне зібрання творів де Бусбека з'явилося в Лейдені в 1633 році, в Базелі — в 1740.

Turkish letters-cover.jpg Busbecq.jpg
Титульний аркуш
«Турецьких листів», 1595
Ож'є Гіслен де Бусбек
гравюра Мельхіора Лорка[8], 1557

Вшанування пам'яті[ред.ред. код]

Філолог Юст Ліпсій, друг де Бусбека, написав йому епітафію.

«Тут, під цією плитою, Бусбек лежить Ож'є.
Хто він? Той, хто був милий цезарям доблестю
Військовою і розумом всепроникним.
Бачив мужа цього двір імператорський
І султана палац. Мазун щастя він!
Багато він випробував, мандруючи тут і там.
У справі кожній себе Нестором він являв,
Думкою, словом багатий. Нині чертог небес
Став його вічний дах, бо в краю чужому
Якийсь воїн або злодій життя загасив його,
Так, але у небі запалилася нова ураз зірка,
Що серед ясних світил Бельгії днесь горить».

Юст Ліпсій, великому другу — найменший пам'ятник[4].
Оригінальний текст (рос.)

«Здесь, под этой плитой, Бусбек лежит Ожье.
Кто он? Тот, кто был мил цезарям доблестью
Воинской и умом, все проницающим.
Видел мужа сего двор императорский
И султана дворец. Баловень счастья он!
Много он испытал, странствуя здесь и там.
В деле каждом себя Нестором он являл,
Мыслью, словом богат. Ныне чертог небес
Стал его вечный кров, ибо в краю чужом
Некий воин иль вор жизнь погасил его,
Так, но в небе зажглась новая вмиг звезда,
Что средь ясных светил Бельгии днесь горит».

Юст Липсий, великому другу — малейший памятник.
(Перевод з латыни — М. Р. Ненароковой)

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Личность и деятельность Бусбека // Ганина Н. А. Крымско-готский язык (Серия: Славяно-германские исследования. Т. V.) — СПб.: Алетейя, 2011. — ISBN 978-5-91419-419-9 — 1 000 экз. — С. 88.
  2. Личность и деятельность Бусбека // Ганина Н. А. Крымско-готский язык (Серия: Славяно-германские исследования. Т. V.) — СПб.: Алетейя, 2011. — ISBN 978-5-91419-419-9 — 1 000 экз. — С. 89.
  3. а б Личность и деятельность Бусбека // Ганина Н. А. Крымско-готский язык (Серия: Славяно-германские исследования. Т. V.) — СПб.: Алетейя, 2011. — ISBN 978-5-91419-419-9 — 1 000 экз. — С. 90.
  4. а б в Личность и деятельность Бусбека // Ганина Н. А. Крымско-готский язык (Серия: Славяно-германские исследования. Т. V.) — СПб.: Алетейя, 2011. — ISBN 978-5-91419-419-9 — 1 000 экз. — С. 91.
  5. а б Бусбек или Бюсбек// Брокгауз Ф. Эфрон И. Энциклопедический словарь в 86 книгах й 4 дополнениях. — Петербург: 1890–1907. — Т. 5: Буны-Вальтер. — 1891. — 468 с.
  6. Галенко О. І. Роксолана // Енциклопедія історії України. — Т. 9 (Прил-С). — К.: Наукова думка, 2012. — С. 272-274. — С. 274.
  7. а б Галенко О. І. Роксолана // Енциклопедія історії України. — Т. 9 (Прил-С). — К.: Наукова думка, 2012. — С. 272-274. — С. 272.
  8. Підпис:«Ож'є де Бусбека, Священної Римської імперії військового радника і при турецькому султану посла, Мельхіор Лорк із Гольштейна зобразив. Константинополь, вересень-початок жовтня, 1557. Богу Охоронцю і Вождю».

Джерела[ред.ред. код]

  • Бусбек или Бюсбек// Брокгауз Ф. Эфрон И. Энциклопедический словарь в 86 книгах й 4 дополнениях. — Петербург: 1890–1907. — Т. 5: Буны-Вальтер. — 1891. — 468 с.
  • Галенко О. І. Роксолана // Енциклопедія історії України. — Т. 9 (Прил-С). — К.: Наукова думка, 2012. — С. 272-274.
  • Личность и деятельность Бусбека // Ганина Н. А. Крымско-готский язык (Серия: Славяно-германские исследования. Т. V.) — СПб.: Алетейя, 2011. — ISBN 978-5-91419-419-9 — 1 000 экз. — С. 88-91.
  • Augier Ghislain de Busbecq // Енциклопедія Британіка (англ.). — Encyclopedia Britannica Inc.