Озеров Микола Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Микола Миколайович Озеров
рос. Николай Николаевич Озеров
Народився 11 грудня 1922(1922-12-11)
Москва, РСФРР
Помер 2 червня 1997(1997-06-02) (74 роки)
Москва, Росія
Поховання
Громадянство СРСР СРСР
Росія Росія
Діяльність актор, журналіст, спортивний коментатор, тенісист, спортивний тренер
Відомий завдяки спортивний коментатор
Alma mater Російський університет театрального мистецтва
Володіє мовами російська
Нагороди
Орден Трудового Червоного Прапора Орден «Знак Пошани» Орден «Знак Пошани» Орден Дружби народів
Медаль «За трудову доблесть»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За оборону Москви»
Медаль «30 років перемоги у ВВВ»
Медаль «40 років перемоги у ВВВ»
Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль «Ветеран праці»
800thMoscowRibbon.png
Медаль «50 років перемоги у ВВВ»
Золотий Олімпійський орден
Премії Державна премія СРСР
Звання Народний артист РРФСР
Заслужений майстер спорту СРСР
IMDb nm0654774

Мико́ла Микола́йович О́зеров (11 грудня 1922, Москва, РСФРР — 2 червня 1997, Москва, Російська Федерація) — радянський тенісист, актор, спортивний коментатор. Народний артист РРФСР (1973). Лауреат Державної премії СРСР (1982). Заслужений майстер спорту СРСР (1947).

Народився в родині оперного співака Миколи Озерова на рік пізніше від свого брата Юрія Озерова, який надалі став кінорежисером[1]. Праправнук відомого духовного композитора 19-го століття — Михайла Виноградова.

1934-го став чемпіоном Москви з тенісу серед хлопчиків. З 1941 — майстер спорту з тенісу, з 1947 — заслужений майстер спорту СРСР.

У 1941 вступив на акторський факультет «ГІТІС», який закінчив у 1946 і влаштувався на роботу в МХАТ, де зіграв більше 20 ролей.

29 серпня 1950 провів перший самостійний репортаж про футбольний матч «Динамо» — ЦДКА.

У 19501988 — спортивний коментатор радіо і телебачення. Вів репортажі з п'ятнадцяти Олімпійських ігор, тридцяти чемпіонатів світу з хокею, восьми чемпіонатів світу з футболу і шести чемпіонатів Європи з футболу, всього як коментатор побував у 49 країнах світу.

1973-го присвоєно звання народний артист РРФСР.

Наприкінці 1980-х був обраний головою спортивного товариства «Спартак».

Примітки[ред. | ред. код]