Озеро Вічності

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Озеро Вічності
лат. Lacus Temporis
Lacus Temporis (LRO).png
Озеро Вічності. Мозаїка знімків зонда LRO; ширина — 250 км.
Координати центра
46°48′ пн. ш. 56°12′ сх. д. / 46.8° пн. ш. 56.2° сх. д. / 46.8; 56.2
Розмір
190×100 км
Епонім
вічність
Назву затверджено 1976
Озеро Вічності. Карта розташування: Місяць, видимий бік
Озеро Вічності

Commons-logo.svg Озеро Вічності на Вікісховищі
Мозаїка знімків «Клементини», зроблених при високому Сонці

Озеро Вічності (лат. Lacus Temporis) — маленька морська ділянка на Місяці, біля північно-східного краю видимого боку. Розмір — близько 190×100 км. Його латинська назва була затверджена Міжнародним астрономічним союзом 1976 року[1][2]. Інше її значення — «Озеро Часу».

Розташування й суміжні об'єкти[ред. | ред. код]

Координати центра Озера Вічності — 46°48′ пн. ш. 56°12′ сх. д. / 46.8° пн. ш. 56.2° сх. д. / 46.8; 56.2[1]. Воно оточене численними дрібними безіменними морськими ділянками. Крім того, за 80 км на південний схід від нього лежить Озеро Надії, а за 70 км на північ — великий залитий лавою кратер Ендіміон. Деякі альтиметричні дані вказують, що озеро розташоване біля центра 350-кілометрового кратера — щоправда, настільки зруйнованого, що його існування є сумнівним[3][4].

Інші кратери околиць озера (не рахуючи безіменних та сателітних) — Меркурій на сході, Керрінгтон та Шумахер на південному сході, Мессала на півдні, Гук та Шакборо на південному заході, Шевальє та Атлас на заході. На північному заході від озера (51°40′ пн. ш. 51°03′ сх. д. / 51.67° пн. ш. 51.05° сх. д. / 51.67; 51.05 (концентричний кратер)) є добре збережений 7-кілометровий концентричний кратер.

Опис[ред. | ред. код]

Озеро Вічності тягнеться з південного сходу на північний захід приблизно на 190 км, а його ширина сягає 100–120 км. Воно складається з двох округлих ділянок близького розміру — можливо, сильно зруйнованих і залитих лавою кратерів[3]. Їх з'єднує перешийок, де розташовані рештки кількох вкритих лавою менших кратерів та молодий 9-кілометровий кратер Шевальє F. Це найбільший із кратерів цього озера, молодших за його лавовий покрив, та єдиний його найменований кратер станом на 2015 рік (не рахуючи тих, що лежать на берегах)[5].

Озеро Вічності, як і навколишні безіменні морські ділянки, світліше за сусіднє Озеро Надії[4]. Його поверхня лежить на 1,7–1,9 км нижче за місячний рівень відліку висот, приблизно на одному рівні з Озером Надії, але на кілометр вище лавового покриву недалекого кратера Ендіміон[6].

Вік лавового покриву Озера Вічності за концентрацією кратерів оцінюють у 3,7–3,8 млрд років[7].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Lacus Temporis. Gazetteer of Planetary Nomenclature. International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). 2010-10-18. Архів оригіналу за 2012-05-05. Процитовано 2015-06-18. 
  2. Transactions of the IAU: volume XVIB (Proceedings of the 16th General Assembly of the IAU) / E. Müller & A. Jappel. — D. Reidel Publishing Company, 1977. — P. 350. — ISBN 90-277-0836-3. (Витяги; архів).
  3. а б Chuck Wood (2004-08-08). NE Backwater. lpod.org. Архів оригіналу за 2014-02-03. Процитовано 2015-06-18. 
  4. а б Chuck Wood (2011-02-10). A Basin Quest. lpod.wikispaces.com. Архів оригіналу за 2015-06-18. Процитовано 2015-06-18. 
  5. За даними номенклатурного довідника МАС
  6. За даними лазерного альтиметра на супутнику Lunar Reconnaissance Orbiter, отриманими через програму JMARS
  7. Hiesinger H., Head J. W., Wolf U., Jaumann R., Neukum G. Ages and stratigraphy of lunar mare basalts: A synthesis // Recent Advances and Current Research Issues in Lunar Stratigraphy / W. A. Ambrose, D. A. Williams. — Geological Society of America, 2011. — P. 25, 35, 40–41. — 159 p. — (Geological Society of America Special Paper 477) — ISBN 978-0-8137-2477-5. (на Google Books)

Посилання[ред. | ред. код]