Озеро Забуття

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Озеро Забуття
лат. Lacus Oblivionis
Lacus Oblivionis (LRO).png
Озеро Забуття. Мозаїка знімків зонда LRO; ширина — 60 км.
Координати центра
20°24′ пд. ш. 168°30′ зх. д. / 20.4° пд. ш. 168.5° зх. д. / -20.4; -168.5
Розмір
38×24 км
Епонім
забуття
Назву затверджено 1976
Озеро Забуття. Карта розташування: Місяць, зворотний бік
Озеро Забуття

Commons-logo.svg Озеро Забуття на Вікісховищі
Мозаїка знімків «Клементини», зроблених при високому Сонці

О́зеро Забуття (лат. Lacus Oblivionis) — маленька морська ділянка на зворотному боці Місяця, на півночі басейну Південний полюс — Ейткен. Розмір — 38×24 км. Міжнародний астрономічний союз затвердив його назву 1976 року[1][2].

Озеро Забуття «затиснуте» між двома кратерами. Це 40-кілометровий Мохоровичич R на північному сході та 35-кілометровий Снядецький Y на південному заході. Дно останнього теж частково вкрите морською лавою. Координати центра озера — 20°24′ пд. ш. 168°30′ зх. д. / 20.4° пд. ш. 168.5° зх. д. / -20.4; -168.5[1].

Озеро Забуття має неправильну форму зі звуженням посередині. Воно оточене височинами, що здіймаються над ним на 0,5–1,5 км[3], а на півдні сполучається вузькою протокою з кратером Снядецький Y. Найбільші деталі поверхні озера — острівець діаметром 4 км та вдвічі менший кратер, що межує зі східним краєм цього острівця. Найменованих об'єктів в Озері Забуття станом на 2018 рік нема[4].

Поверхня Озера Забуття лежить на 1,1–1,3 км нижче за місячний рівень відліку висот[3]. Товщину його лави оцінюють у 0,1 км[5]. З'явилося воно в імбрійському періоді[5].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Lacus Oblivionis. Gazetteer of Planetary Nomenclature. International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). 2010-10-17. Архів оригіналу за 2012-05-06. Процитовано 2015-06-17. 
  2. Transactions of the IAU: volume XVIB (Proceedings of the 16th General Assembly of the IAU) / E. Müller & A. Jappel. — D. Reidel Publishing Company, 1977. — P. 350. — ISBN 90-277-0836-3. (Витяги; архів).
  3. а б За даними лазерного альтиметра на супутнику Lunar Reconnaissance Orbiter, отриманими через програму JMARS.
  4. За даними номенклатурного довідника МАС (карта).
  5. а б Yingst, R. A.; Head, J. W. (1997). Volumes of lunar lava ponds in South Pole-Aitken and Orientale Basins: Implications for eruption conditions, transport mechanisms, and magma source regions. Journal of Geophysical Research 102 (E5): 10909–10932. Bibcode:1997JGR...10210909Y. doi:10.1029/97JE00717.  (У цій роботі Озеро Забуття фігурує як Sniadecki N — об'єкт на північ від кратера Снядецький).

Посилання[ред. | ред. код]