Озеро Наполегливості

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Озеро Наполегливості
лат. Lacus Perseverantiae
Lacus-perseverantiae-clem1.jpg
Озеро Наполегливості. Праворуч унизу — залитий лавою кратер Фірмік.
Координати центра
7°48′ пн. ш. 61°54′ сх. д. / 7.8° пн. ш. 61.9° сх. д. / 7.8; 61.9
Розмір
72 км
Епонім
наполегливість
Назву затверджено 1979
Озеро Наполегливості (Місяць, видимий бік)
Озеро Наполегливості

Commons-logo.svg Озеро Наполегливості на Вікісховищі
Карта регіону

О́зеро Наполе́гливості (лат. Lacus Perseverantiae) — маленька морська ділянка на Місяці, біля південного краю Моря Криз. Максимальний розмір — 72 км. Міжнародний астрономічний союз затвердив його назву 1979 року[1].

Розташування й суміжні об'єкти[ред.ред. код]

Озеро Наполегливості лежить за 60–80 км на південь від Моря Криз, у зовнішній частині його басейну[2]. Координати центра озера — 7°48′ пн. ш. 61°54′ сх. д. / 7.8° пн. ш. 61.9° сх. д. / 7.8; 61.9[1]. На південному сході воно межує з 60-кілометровим кратером Фірмік, що теж залитий лавою. Ці морські ділянки розділені материковою смужкою шириною лише 7 км. Далі від озера розташовані кратери Озу та Ван Альбада (на північному сході), Дейлі та Аполлоній (на південному заході). Крім того, в його околицях розкидані сателіти Фірміка та Озу. В самому озері найменованих деталей поверхні станом на 2015 рік нема[3].

Опис[ред.ред. код]

Озеро Наполегливості витягнуте з північного сходу на південний захід. Довжина його основної частини — 60 км, а ширина варіює від 15 км на сході до 7 км на заході. На північ від неї відходять дві затоки довжиною по 20 км. Максимальний розмір озера — 72 км.

Посередині озеро перетинає маленька гряда, зі східного боку якої поверхня дещо вища, ніж із західного[4]. Невеликі гряди є й на його північному сході. В озері трапляються дрібні (до 2 км) кратери. Найбільший з них примітний наявністю олівіну — мінералу, притаманного місячній мантії. На поверхні він міг опинитися завдяки ударам астероїдів або виливам лави[5].

Поверхня озера лежить на 1,2–1,3 км нижче за місячний рівень відліку висот (виняток — його північно-західна затока, де висота на кількасот метрів більша). Це на 0,6 км вище за лавовий покрив прилеглого кратера Фірмік і на 2,4 км вище за сусідні ділянки Моря Криз[4].

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Lacus Perseverantiae. Gazetteer of Planetary Nomenclature. International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). 2010-10-18. Архів оригіналу за 2012-07-03. Процитовано 2015-06-17. 
  2. Wilhelms D. Plate 4A. Maria // Geologic History of the Moon. — 1987. — (United States Geological Survey Professional Paper 1348). Архів оригіналу.
  3. За даними номенклатурного довідника МАС (карта).
  4. а б За даними лазерного альтиметра на супутнику Lunar Reconnaissance Orbiter, отриманими через програму JMARS.
  5. Powell, K. E.; McGovern, P. J.; Kramer, G. Y. (2012). Olivine Detections at the Rim of Crisium Basin with Moon Mineralogy Mapper. 43rd Lunar and Planetary Science Conference, held March 19-23, 2012 at The Woodlands, Texas. LPI Contribution No. 1659, id.1689. Bibcode:2012LPI....43.1689P. 

Посилання[ред.ред. код]