Озеро (Ківерцівський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Озеро
«Озеро» - пам'ятка природи гідрологічна (південний берег)
«Озеро» - пам'ятка природи гідрологічна (південний берег)
Країна Україна Україна
Область Волинська область
Район/міськрада Ківерцівський район
Рада/громада Озерська сільська рада
Код КОАТУУ 0721884801
Основні дані
Засноване 1577
Населення 690
Площа 3,616 км²
Густота населення 190,82 осіб/км²
Поштовий індекс 45222
Телефонний код +380 3365
Географічні дані
Географічні координати 50°53′49″ пн. ш. 25°31′56″ сх. д. / 50.89694° пн. ш. 25.53222° сх. д. / 50.89694; 25.53222Координати: 50°53′49″ пн. ш. 25°31′56″ сх. д. / 50.89694° пн. ш. 25.53222° сх. д. / 50.89694; 25.53222
Середня висота
над рівнем моря
199 м
Водойми Озеро, площа 8,9 га. глибина водойми 19 м.
Відстань до
районного центру
до райцентру 10 км. км
Місцева влада
Адреса ради 45222, Волинська обл., Ківерцівський р-н, с. Озеро, вул. Миколи Олексюка, 12, тел. 9-67-41
Карта
Озеро. Карта розташування: Україна
Озеро
Озеро
Озеро. Карта розташування: Волинська область
Озеро
Озеро
Мапа

Озеро у Вікісховищі?

О́зеро — село в Україні, в Ківерцівському районі Волинської області. Населення становить 690 осіб.

Історія[ред. | ред. код]

Перша згадка про село Озеро датується 1577 роком[джерело?]. Тоді воно мало назву Воля Озерська (за всю історію назва кілька разів змінювалася: Єзьорко, Єзьори, Озерці). За переписом кінця XIX ст. тут нараховувалося «44 доми і 234 жителі». У 1892 році священик Лихницький провів у місцевій церкві обряд хрещення майбутнього видатного академіка Михайла Пилиповича Кравчука. В ті часи село Озеро належало до Тростянецької волості Луцького повіту.

Декілька років володарював тут поміщик Микола Михайлович Деханов, який привласнив 1208 десятин кращих земель, гірші залишивши бідному селянству. Земельний наділ мав і царський офіцер (штабс-капітан) Дмитро Мальцев (його дружина Олександра Михайлівна Мальцева володіла наділами в Озері (173 десятини) та Тростянці (116 десятин) (станом на 1913 р.)), котрий прибув сюди із Петербурга до початку революції 1905 р. Варто також зазначити, що наділ (1431) тут мала і Шендзиковська Марія-Регіна Флорентинівна.

За переказами озерян, на село кілька разів нападали татарські орди, від яких місцеві жителі боронились у кам'яному замку, оточеному ровом. Замок був розташований на найвищому пагорбі села на східному березі озера. До наших днів збереглися підземні ходи, які пронизують товщу пагорба і стіни яких викладені старовинною цеглою, схожою на ту, з якої побудований Луцький замок. Старожили розповідають, що ці ходи ведуть на відстань більш ніж 25 кілометрів під стіни древнього Луцька. Можливо, це вимисел. Але факт лишається фактом: ходи мають протяжність щонайменше кількасот метрів та висоту, достатню для вільного пересування дорослої людини. І до сьогодні вони залишаються недослідженими.

Древні підземелля стали в пригоді озерянам під час навали ще одних орд, цього разу нацистських. В червні 1941 року один з німецьких пілотів, пролітаючи над Озером, побачив біля млина скупчення возів і, очевидно, прийнявши їх за підрозділ Червоної Армії, заходився бомбардувати село. Багато людей тоді було поранено, деякі загинули. Проте більшість селян встигли сховатись і перечекати небезпеку у давніх кам'яних ходах, які вмістили тоді більше сотні чоловік.

Залишається нерозгаданою і таємниця озера. З нього не витікає і в нього не впадає жодна річечка, проте воно ніколи не змінює свого рівня і завжди є чистим. Рідко де можна зустріти і сріблясті верби, якими обсаджені його береги. (Див. також Озеро (пам'ятка природи)).

Досить цікаво історію села і історію великого трагічного кохання описав в повісті «Уляна» класик польської літератури XIX століття Юзеф Крашевський.

Будинок культури[ред. | ред. код]

У 1972 році в селі Озеро побудовано будинок культури, першим директором якого став Міщук Олександр. Нині у його глядацькому залі є 240 посадкових місць, а його площа зі сценою складає 286 м.кв..

Свято-Покровський храм[ред. | ред. код]

Покровська церква (1900 рік)

Цей храм було побудовано в 1898 році на місці церкви Святої великомучениці Параскеви, що згоріла. Настоятелем Свято-Покровського храму села Озеро Ківерцівського району є протоієрей Журомський Михайло Іванович[1].

Озерська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів[ред. | ред. код]

Персоналії[ред. | ред. код]

Деханов Микола Михайлович[ред. | ред. код]

ДЕХАНОВЪ, Никл. Мих. Екатеринослав. г., Александровск. у., при дер. Миргородовкѣ, 504 д. Чрез имѣніе протекаетъ р. Соленая. Отъ губ. г. 80 в., уѣзди. 40 в., ⊛ «Словгородъ», Кур.-Хар.-Сев. ж. д., 20 в.
— — — Волынск. г., Луцк. у., с. Озеро, 1,153 д. Отъ уѣзди. 120 в. ✉ м. Бережница Тлгр. ⊛ Домбровица.

Станом на 1913 р., земельний наділ, площею 1208 ½ десятин, в межах села мав генерал-майор Деханов Микола Михайлович (стцерк.-слов. Дехановъ Николай Михайловичъ)[3].

Мальцева Олександра Михайлівна[ред. | ред. код]

Станом на 1913 р., земельний наділ, площею 173 1/4 десятини, в межах села мала дружина штабскапітана Мальцева Олександра Михайлівна (стцерк.-слов. Мальцева Александра Михайловна)[3].

МАЛЬЦЕВА, Алдра Мих. Волынск. г., Луцк. у., с. Озеро, 1,034 д. Отъ уѣздн. г. 20 в. ✉ Тлгр. Колки, ⊛ «Киверцы».

Шендзиковська Марія-Регіна Флорентинівна[ред. | ред. код]

Станом на 1913 р., земельний наділ, площею 1431 десятина, в межах села мала Марія-Регіна Флорентинівна Шендзиковська (стцерк.-слов. Шендзиковская Марія-Регина Флорентиновна)[3], що належала до давнього польського роду Шендзиковських, який у 1849 році було включено до I частини Дворянської Родовідної Книги Мінської губернії[4].

Див. також[ред. | ред. код]

Озеро (пам'ятка природи)

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Священнослужителі Ківерцівського благочиння
  2. а б Вся Россия. Русская книга промышленности, торговли, сельского хозяйства и администрации. Адрес-календарь Российской империи. - Издание А.С. Суворина, 1902
  3. а б в Список землевладельцев и арендаторов Волынской губернии, во владении коих находится не менее 50 дес. земли. — Житомир: Губ. стат. ком., 1913. — С. 143.
  4. Алфавитный список дворянским родам Минской губернии, внесенным в дворянскую родословную книгу по 1-е июля 1903 года: [с прил. списка губерн. и уезд. предводителям и депутатам дворянства].—Минск: Губерн. тип., 1903. — С. 121.

Посилання[ред. | ред. код]