Озеро (Луцький район)
| село Озеро | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Волинська область |
| Район | Луцький район |
| Рада | Тростянецька сільська громада |
| Основні дані | |
| Засноване | 1577 |
| Населення | 690 |
| Площа | 3,616 км² |
| Густота населення | 190,82 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 45222 |
| Телефонний код | +380 3365 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°53′49″ пн. ш. 25°31′56″ сх. д. / 50.89694° пн. ш. 25.53222° сх. д.Координати: 50°53′49″ пн. ш. 25°31′56″ сх. д. / 50.89694° пн. ш. 25.53222° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
199 м |
| Водойми | Озеро, площа 8,9 га. глибина водойми 19 м. |
| Відстань до районного центру |
до райцентру 10 км. км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 45222, Волинська обл., Ківерцівський р-н, с. Озеро, вул. Миколи Олексюка, 12 |
| Карта | |
  Озеро | |
 Озеро | |
| Мапа | |
| |
|
| |
О́зеро — село в Україні, у Луцькому районі Волинської області. Населення становить 690 осіб.
Історія[ред. | ред. код]
Перша згадка про село Озеро датується 1577 роком[джерело?]. Тоді воно мало назву Воля Озерська (за всю історію назва кілька разів змінювалася: Єзьорко, Єзьори, Озерці). За переписом кінця XIX ст. тут нараховувалося «44 доми і 234 жителі». У 1892 році священик Лихницький провів у місцевій церкві обряд хрещення майбутнього видатного академіка Михайла Пилиповича Кравчука. В ті часи село Озеро належало до Тростянецької волості Луцького повіту.
Декілька років володарював тут поміщик Микола Михайлович Деханов, який привласнив 1208 десятин кращих земель, гірші залишивши бідному селянству. Земельний наділ мав і царський офіцер (штабс-капітан) Дмитро Мальцев (його дружина Олександра Михайлівна Мальцева володіла наділами в Озері (173 десятини) та Тростянці (116 десятин) (станом на 1913 р.)), котрий прибув сюди із Петербурга до початку революції 1905 р. Варто також зазначити, що наділ (1431) тут мала і Шендзиковська Марія-Регіна Флорентинівна.
За переказами озерян, на село кілька разів нападали татарські орди, від яких місцеві жителі боронились у кам'яному замку, оточеному ровом. Замок був розташований на найвищому пагорбі села на східному березі озера. До наших днів збереглися підземні ходи, які пронизують товщу пагорба і стіни яких викладені старовинною цеглою, схожою на ту, з якої побудований Луцький замок. Старожили розповідають, що ці ходи ведуть на відстань більш ніж 25 кілометрів під стіни древнього Луцька. Можливо, це вимисел. Але факт лишається фактом: ходи мають протяжність щонайменше кількасот метрів та висоту, достатню для вільного пересування дорослої людини. І до сьогодні вони залишаються недослідженими.
Древні підземелля стали в пригоді озерянам під час навали ще одних орд, цього разу нацистських. В червні 1941 року один з німецьких пілотів, пролітаючи над Озером, побачив біля млина скупчення возів і, очевидно, прийнявши їх за підрозділ Червоної Армії, заходився бомбардувати село. Багато людей тоді було поранено, деякі загинули. Проте більшість селян встигли сховатись і перечекати небезпеку у давніх кам'яних ходах, які вмістили тоді більше сотні чоловік.
Залишається нерозгаданою і таємниця озера. З нього не витікає і в нього не впадає жодна річечка, проте воно ніколи не змінює свого рівня і завжди є чистим. Рідко де можна зустріти і сріблясті верби, якими обсаджені його береги. (Див. також Озеро (пам'ятка природи)).
Досить цікаво історію села і історію великого трагічного кохання описав в повісті «Уляна» класик польської літератури XIX століття Юзеф Крашевський.
Колишні назви села та його адміністративно-територіальні приналежності[ред. | ред. код]
| Адміністративно-територіальні приналежності села | |||
|---|---|---|---|
| Назва села | Адміністративно-територіальна приналежність | Період | Посилання |
| Озеро | Луцький повіт, Волинська губернія, Російська імперія | 1795-? | |
| Озеро | Луцький повіт, Волинська губернія, Російська імперія | ?-1917 | |
| Озеро | ґміна Тростянець, Луцький повіт, Волинське воєводство, Польська Республіка | 1921-1939 | |
| Озеро | Киверцівський район, Волинська область, УРСР | 1939-1941 | |
| Озеро | район Ківерці, Луцький ґебіт, Генеральна округа Волинь-Поділля, Райхскомісаріат Україна | 1942-1944 | |
| Озеро | Ківерцівський район, Волинська область, Україна | ?-2020 | [1] |
| Озеро | Луцький район, Волинська область, Україна | 2020 - н.ч. | [2] |
Населення[ред. | ред. код]
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 736 осіб, з яких 350 чоловіків та 386 жінок.[3]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 676 осіб.[4]
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[5]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 98,12 % |
| російська | 1,16 % |
| циганська | 0,43 % |
| білоруська | 0,29 % |
Інфраструктура[ред. | ред. код]
.jpg)
.jpg)
Будинок культури[ред. | ред. код]
У 1972 році в селі Озеро побудовано будинок культури, першим директором якого став Міщук Олександр. Нині у його глядацькому залі є 240 посадкових місць, а його площа зі сценою складає 286 м.кв..
Свято-Покровський храм[ред. | ред. код]
Цей храм було побудовано в 1898 році на місці церкви Святої великомучениці Параскеви, що згоріла. До 8 травня 2022 року Свято-Покровський храм був храмом Української православної церкви Київського патріархату[6].
Кладовище[ред. | ред. код]
.jpg)
На місцевому кладовищі є Братська могила радянських солдатів, що загинули в 1944 році.
Перелік похованих, який вказано на надгробку:
сержант Якубович В.А.
рядовая Пильг С.И.
рядовой Солодилов К.А.
рядовой Возный А.М.
рядовой Романюк И.М.
рядовой Милах А.Л.
рядовой Ситко Я.Н.
Озерський ліцей[ред. | ред. код]
Озерську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів було перейменовано в Озерський ліцей.
Відомі люди[ред. | ред. код]
Деханов Микола Михайлович[ред. | ред. код]
ДЕХАНОВЪ, Никл. Мих. Екатеринослав. г., Александровск. у., при дер. Миргородовкѣ, 504 д. Чрез имѣніе протекаетъ р. Соленая. Отъ губ. г. 80 в., уѣзди. 40 в., ⊛ «Словгородъ», Кур.-Хар.-Сев. ж. д., 20 в.
— — — Волынск. г., Луцк. у., с. Озеро, 1,153 д. Отъ уѣзди. 120 в. ✉ м. Бережница Тлгр. ⊛ Домбровица.
Станом на 1913 р., земельний наділ, площею 1208 ½ десятин, у межах села мав генерал-майор Деханов Микола Михайлович (староцерк.-слов. Дехановъ Николай Михайловичъ)[8].
Мальцеви[ред. | ред. код]
Мальцева (Хрістич) Олександра Михайлівна[ред. | ред. код]
Олександра Михайлівна належала до сім'ї Хрістичів, що володіла багатьма землями на Волині, а також у власності Хрістичів було багато земель навкруг Луцька. Хрістич Олександра Михайлівна вийшла заміж за офіцера Мальцева Олексія, що був родом з Сибіру з села Мальцево. Олексій Мальцев помер досить молодим[9].
У Олександри та Олексія Мальцевих було двоє дітей: Нассонова (Мальцева) Наталія Олексіївна та Дмитрій Олексійович Мальцев[9].
Станом на 1913 р., земельний наділ, площею 173 1/4 десятини, у межах села мала дружина штабскапітана Мальцева Олександра Михайлівна (староцерк.-слов. Мальцева Александра Михайловна)[8].
МАЛЬЦЕВА, Алдра Мих. Волынск. г., Луцк. у., с. Озеро, 1,034 д. Отъ уѣздн. г. 20 в. ✉ Тлгр. Колки, ⊛ «Киверцы».
Мальцев Дмитрій Олексійович[ред. | ред. код]
Дмитрій Олексійович Мальцев після завершення навчання в Луцькій гімназії, що була побудована за кошти Хрістичів, вступив у Політехнічний інститут у Москві. Після завершення навчання в інституті, Дмитрій Олексійович влаштувався на посаду інженера-технолога на пороховий завод під Москвою. Мальцев Д.О. одружився з Каплуновою Зінаїдою Гаврилівною. У них було троє синів: Сергій, Юрій та Ілля. Помер Дмитрій Олексійович у 1940 р[9].
Мальцева (Каплунова) Зінаїда Гаврилівна[ред. | ред. код]
Мальцева (Каплунова) Зінаїда Гаврилівна (нар. 1895 — пом. 1967) була дочкою генерала Головного штабу Російської імператорської армії Г. Каплунова. Зінаїда Гаврилівна спілкувалася кількома мовами: англійською, французькою, німецькою, іспанською, польською тощо. [9].
Нассонова (Мальцева) Наталія Олексіївна[ред. | ред. код]
Наталія Олексіївна навчалася також у Луцькій гімназії й була одружена з офіцером Нассоновим[9].
Шендзиковська Марія-Регіна Флорентинівна[ред. | ред. код]
Станом на 1913 р., земельний наділ, площею 1431 десятина, у межах села мала Марія-Регіна Флорентинівна Шендзиковська (староцерк.-слов. Шендзиковская Марія-Регина Флорентиновна)[8], що належала до давнього польського роду Шендзиковських, який у 1849 році було включено до I частини Дворянської Родовідної Книги Мінської губернії[10].
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ https://web.archive.org/web/20200615133724/http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/z7503/A005?rf7571=3791
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 19 жовтня 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 19 жовтня 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Волинська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 19 жовтня 2019.
- ↑ Церква у селі Озеро Ківерцівської громади вийшла з московського патріархату / Антоніна Андрійчук // Район.Ківерці : онлайн-видання. — 2022. — 9 травня. — Дата звернення: 31.08.2023.
- ↑ а б Вся Россия. Русская книга промышленности, торговли, сельского хозяйства и администрации. Адрес-календарь Российской империи. - Издание А.С. Суворина, 1902
- ↑ а б в Список землевладельцев и арендаторов Волынской губернии, во владении коих находится не менее 50 дес. земли. — Житомир: Губ. стат. ком., 1913. — С. 143.
- ↑ а б в г д Федорчук Р.Ф. За сивими туманами: історико-краєзнавчий нарис / Ростислав Федорович Федорчук. - Луцьк: ПВД «Твердиня», 2013. - 116 с.
- ↑ Алфавитный список дворянским родам Минской губернии, внесенным в дворянскую родословную книгу по 1-е июля 1903 года: [с прил. списка губерн. и уезд. предводителям и депутатам дворянства].—Минск: Губерн. тип., 1903. — С. 121.
Література[ред. | ред. код]
- О́зеро // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974. — том Волинська область / І.С. Клімаш (голова редколегії тому), 1970 : 747с. — С.311
Посилання[ред. | ред. код]
| |||||||||||
|
Це незавершена стаття з географії Волинської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |