Озинський район

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Озинський район
рос. Озинский район
Coat of Arms of Ozinki rayon (Saratov oblast).png
Герб
Муніципальне утворення:
муніципальний район
смт Озинки
Країна Росія Росія
Область Flag of Saratov Oblast.svg Саратовська область
Номерний знак 64, 164
Офіційна мова російська
Населення
 - повне 18 222 осіб (2014)[1]
Площа
 - повна 2 400 км² км²
Часовий пояс MSK (UTC+3)
Дата заснування 23 липня 1928
Голова районної
адміністрації
Перин Дмитро Володимирович
Озинський район на мапі Саратовської області
Озинський район на мапі Саратовської області
Commons-logo.svg Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Озинський район

Озинський район рос. Озинский район — муніципальне утворення в Саратовській області. Адміністративний центр району — смт Озинки. Населення району — 18 222 осіб.

Географія[ред.ред. код]

Розташований на південному сході області, в сухостеповій зоні у межах Сиртової рівнини Загальних Сирт. Територією району протікають невеликі річки басейну Великого Іргиза: Велика Чаликла, Камишлак, Солдатка. На автодорозі «Енгельс — Уральськ» і на залізничній станції в Озинках знаходяться митні пости по кордону з Казахстаном. У південній частині району простягнулися Сині Гори (максимальна висота 227 м). На півночі мінімальна висота — в долині річки Камелік — 35 м.

Історія[ред.ред. код]

Район утворений 23 липня 1928 року в складі Пугачовського округу Нижньо-Волзького краю.

З 1934 року район в складі Саратовського краю, з 1936 року — у складі Саратовської області.

В районі знаходиться військовий аеродром Озинки, покинутий в 1998 році.

Економіка[ред.ред. код]

У районі нині працює підприємство з видобутку та випалу вапна, і елеватор. Розвідані великі запаси калійно-магнезіальних солей, горючих сланців, а також природного газу.

Провідна галузь — сільське господарство. В районі величезні сільськогосподарські угіддя — 385 тисячі га.

Пам'ятки[ред.ред. код]

У районі зустрічаються цікаві пам'ятки археології, які входять до переліку об'єктів історичної та культурної спадщини. У села Непряхіно знаходиться унікальна палеолітична стоянка, що перевершує за своїми розмірами найдавніші міста Близького Сходу.

Унікальність даної території полягає в тому, що за відсутності явних слідів життєдіяльності стародавньої людини і при нечисленному остеологічному (кістковому) матеріалів ссавців, що в цілому не характерно для стоянок, тут, в межах виходу кварцитових пісковиків, розташовувалася майстерня з виготовлення найпростіших кам'яних знарядь людей пізнього палеоліту. Перераховане дозволяє розглядати об'єкт як найдавнішу «гірничопромислову» ділянку, а саме «рудник» з видобутку кварциту. Передбачається, що кварцитовий пісковик і кварцит, поширені в даному районі, використовувалися для виготовлення витончених кам'яних знарядь і в більш пізній час, в неоліті. Широке поширення цих кам'яних виробів на території Лівобережного Поволжя дозволяє простежити шляхи розселення древніх людей в цьому регіоні.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]