Озютичі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Озютичі
Країна Україна Україна
Область Волинська область
Район/міськрада Локачинський район
Рада/громада Озютичівська сільська рада
Код КОАТУУ 0722484401
Основні дані
Засноване 1545
Населення 428
Площа 1,59 км²
Густота населення 269,18 осіб/км²
Поштовий індекс 45515
Телефонний код +380 3374
Географічні дані
Географічні координати 50°51′03″ пн. ш. 24°42′40″ сх. д. / 50.85083° пн. ш. 24.71111° сх. д. / 50.85083; 24.71111Координати: 50°51′03″ пн. ш. 24°42′40″ сх. д. / 50.85083° пн. ш. 24.71111° сх. д. / 50.85083; 24.71111
Середня висота
над рівнем моря
216 м
Водойми Турія, озеро Брусило
Місцева влада
Адреса ради с.Озютичі,
Карта
Озютичі. Карта розташування: Україна
Озютичі
Озютичі
Озютичі. Карта розташування: Волинська область
Озютичі
Озютичі
Мапа

Озютичі у Вікісховищі?

Озю́тичі (пол. Oździutycze) — село в Україні, в Локачинському районі Волинської області. Населення становить 428 осіб.

Історія[ред. | ред. код]

Права містечка село одержало за королівським привілеєм від 30 січня 1668 р., коли перебувало у власності магната Станіслава Суходольського. У XIX столітті Озютичі — містечко Володимирського повіту Волинської губернії.


За польської влади, за спогадами старожилів, Озютичі було досить великим містечком, приблизно таким, як Торчин у ті роки. Тут діяло понад 20 приватних магазинів – «лавок» або «склєпів», власниками яких були місцеві євреї. Кожного тижня, в п’ятницю, відбувалися ярмарки. На них з’їжджалися люди з багатьох навколишніх сіл, навіть з Грубешова (нтні республіка Польща). Вулиці в містечку викладені бруківкою, обабіч якої - дерев’яні настили, так звані тротуари. Близько 70% населення становили євреї, решта – українці, поляки, німці. У ті часи в Озютичах діяло поштове відділення, працював паровий млин з чотирма парами валець і одним каменем. Володів ним багатий єврей Хаймуш. На Турії знаходився водяний млин, гребля якого утворювала великий став, більший від Озютичівського озера.

На околиці села працював вітряк. У містечку було кілька єврейських олійниць, гуртовень та чухралень вовни. Саме містечко було центром, до якого близько прилягало село Іванів (нині це вулиця Кутузова села Озютичі, по-місцевому вона й дотепер носить назву Янів), з північного сходу прилягала окрема колонія – Ясінець, де проживали переселенці (сьогодні про цю місцину нагадують поодинокі старі груші посеред поля обабіч ґрунтової дороги на село Твердині), а із заходу – колонія Поставицька

1939 року в Озютичі прийшла радянська адміністрація. Містечко стало районним центром. Більшість численних адміністративних установ, властивих радянській владі, розмістились у просторому триповерховому приміщенні нового млина, засновником якого був якийсь багатий капіталіст. На околиці Озютич знаходився маєток пана Голумбійовського з численними господарськими будівлями та просторим будинком, який тепер було відведено під райвійськкомат. За садибою розкинувся великий панський сад, на території якого розмістилася садиба створюваного вже тоді колгоспу.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]