Ой сивая та і зозуленька
«Ой сивая та і зозуленька» — українська щедрівка.
Колядки і щедрівки вирізняються серед інших обрядових пісень передусім тим, що астральні символи посідають в них чільне місце серед інших символів. Микола Сумцов зазначав, що завдання колядок полягає «переважно у прославленні сил і явищ природи. Головну роль у них відіграє сонце… У колядках землеробство залежить від сонця і дощу» [1]. Аналогічну думку згодом висловив і Михайло Грушевський, зазначаючи, що мотиви гостювання сонця, місяця, дощу (варіант — зорі) у світлиці господаря мають спільне походження, що і «світове дерево». Згодом їх заступили християнські образи – «три святителя» або «три празника»[2]. (Пор. «Добрий вечір тобі, пане господарю», «Ой там на горі церкву будують»).
У піснях зимового циклу поєднання небесних світил дослідники пояснюють як «космічні міфоознаки шлюбного мотиву», чи, як висловився О. Потебня, «шлюб Сонця й Місяця». У піснях із таким мотивом Сонце і Місяць оспівуються як небесна шлюбна пара. А зорі народна символіка кваліфікувала як дітей сонця і місяця [3]. Щедрувальники, порівнюючи з ними господаря і його родину, ніби поширювали на людей небесну благодать і сповіщали про прихід весни. Принаймні, так було до кінця 15 століття, коли Новий рік наступав в кінці березня, а щедрівки відносились до веснянок або пісень весняного циклу.
Інший символ щедрівки — зозуля. Існує повір’я, що вона віщує прихід весни і має ключі від вирію, а отже пов’язана зі світовим деревом. За народними віруваннями, зозуля може накувати людині довголіття. [4]
Текст[ред. | ред. код]
- Ой сивая та і зозуленька
Приспів:
- Щедрий вечір добрий вечір!
- Добрим людям на здоров’[я]!
- Усі сади та і облітала.
- А в одному та і не бувала.
- А в тім саду три церковці.
- В тій церковці три віконця.
- У першому — ясен місяць.
- У другому — красне сонце.
- У третьому — дрібні зірки.
- Ясен місяць — пан господар.
- Красне сонце — жона його.
- Дрібні зірки — його дітки.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Сумцов М. Научное изучение колядок и щедривок. – К.: тип. А. Давиденко, аренд. Л. Штамом, 1886. - С. 99
- ↑ Грушевський Михайло. Історія української літератури: В 6 т. 9 кн. – К.: Либідь, 1994. – Том 4. – Кн. 2. - С. 35.
- ↑ О. Степанченко. Астральна карта світу в українських колядках. Архів оригіналу за 14 червня 2015. Процитовано 10 січня 2011.
- ↑ Скуратівський В. Русалії. – К.: Довіра, 1996. – С. 364.
Посилання[ред. | ред. код]
- «Ой сивая та і зозуленька» у виконанні дитячого ансамблю" Дзвіночок" при парафії св. Володимира і Ольги (Чикаго)
- Караоке «Ой сивая та і зозуленька»
