Околодок
Около́док — у царській Росії — район міста, підвідомчий поліцейському наглядачеві, а також приміщення підрозділу міського поліцейського відділку[1].
Походження слова остаточно не з'ясовано: більшість дослідників вважає первісною формою околоток, пов'язуючи назву або з дієсловом колотити («ділянка, що охороняється вартовим з калаталом»), або від загальнослов'янського слова коло, тобто «округ, околиця». Інші автори, навпаки, вважають форму околодок ранішою, і пов'язують її зі словом колода (у значенні «борть», «пасіка»), тлумачачи як «поселення навколо пасіки»[2].
Значення слова[ред. | ред. код]
У Російській імперії околодком називався район міста, який являв собою мінімальний територіальний підрозділ всередині міської міліцейської ділянки. У другій половині XIX ст. околодок налічував 3-4 тис. мешканців і був підвідомчий особливій посадовій особі міліції — околодочному наглядачеві (інакше званого просто «околодочний»).
У Російської імперії, в деяких повітах Симбірської і Казанської губерній, де переважали чуваші і черемиси, селища, які нещодавно утворилися в результаті межування і виходу частини землекористувачів з основного селища, називалися околотками або околодками. Цей термін практично повністю ідентичний за змістом терміну «виселок».
Також «околодок» — це застаріле позначення для лікарського пункту при військовій частині[1].
Література[ред. | ред. код]
- Трубачёв О. Н. Несколько русских этимологий (Бардадым, будоражить, норка, околоток, харя, худощавый, шушун) // Этимологические исследования по русскому языку. М., 1961. Вып. 3. С. 41-51.
Посилання[ред. | ред. код]
- Околодок [Архівовано 27 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — ISBN 966-7492-04-4.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Околодок // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 4 : Н — П / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. ; ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко. — 656 с. — ISBN 966-00-0590-3.