Окорінок

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Нижня частина дерева, особливо поодинокостоячих дерев з розлогою кроною має потовщення задля механічної стійкості рослини

Окорінок — потовщена нижня частина рослини або стовбура дерева, розміщується безпосередньо над коренем.[1][2] По будові має як потовщення так і ребра жорсткості, які дерево нарощує для своєї механічної стійкості для компенсації вітрильності крони. Лісостій у низовинах та ярах, який менш піддатний вітровим навантаженням має менші розміри окоріння.

При ручній заготівлі деревини є незручним у зрізанні, так як знаходиться близько до землі та передбачає зрізання чи зрубування додаткового масиву деревини, отже часто залишається в землі та називається пеньком. При механізованій чи частково механізованій заготівлі заважає компактному складуванню колод, тому, бічні потовщення можуть обрізатись.

Вивернений із землі комель іноді називають корчом.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Окорінки — етимологія. goroh.pp.ua.
  2. Окоренок. wiki.kubg.edu.ua.