Оксид плутонію(IV)
| Оксид плутонію(IV) | |
|---|---|
| |
| Систематична назва | Плутоній(IV) оксид |
| Ідентифікатори | |
| Номер CAS | 12059-95-9 |
| Номер EINECS | 235-037-3 |
| SMILES | [Pu+4].[O-2].[O-2][1] |
| InChI | InChI=1S/2O.Pu/q2*-2;+4 |
| Властивості | |
| Молекулярна формула | PuO2 |
| Молярна маса | 276,06 |
| Зовнішній вигляд | Коричневі кристали |
| Густина | 11,5 г/см³ |
| Тпл | 2400 °C |
| Ткип | 2800 °C |
| Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа) | |
| Інструкція з використання шаблону | |
| Примітки картки | |
Окси́д плуто́нію(IV) — бінарна неорганічна сполука чотиривалентного Плутонію та Оксигену. Сполука радіоактивна і знайшла застосування в ядерній енергетиці як ядерне паливо.
Сполука має специфічні властивості, оскільки може набувати різних кольорів (від жовтого до оливкового), які залежать від методу та температури отримання сполуки[2].
Структура[ред. | ред. код]
Діоксид плутонію кристалізується в кубічну структуру типу флюориту, в якій центральні Pu4+ формують гранецентровану кубічну сингонію, а O2− формують тетраедр[3].
Отримання[ред. | ред. код]
Металічний плутоній спонтанно окиснюється не тільки в PuO2, але і в інші оксиди (хімія плутонію вважається однією з найскладніших) в струмені кисню. Сполука отримується при кальцинації гексагідрату оксалату плутонію(IV)[ru] Pu(C2O4)2·6H2O при 600 °C. Оксалат утворюється за переробки ядерного палива.
Застосування[ред. | ред. код]
Діоксид плутонію застосовується в MOX-паливі для ядерних реакторів. Діоксид плутонію-238 застосовується як тривале джерело енергії для космічних апаратів, таких як, наприклад, «New Horizons».
Сполука може застосовуватись як ядерний заряд потужністю до 1 кілотонни у тротиловому еквіваленті[4].
Небезпека застосування[ред. | ред. код]
Сполука радіотоксична через радіоактивність плутонію[5].
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ oxygen(-2) anion; plutonium(+4) cation — 2007.
- ↑ Nitric acid processing (англ.). Los Alamos National Laboratory. Архів оригіналу за 4 липня 2012. Процитовано 18 листопада 2010.(англ.)
- ↑ Greenwood, N. N., Earnshaw, A. Chemistry of the elements. — Oxford : Pergamon, 1984. — С. 1471. — ISBN 0-08-022057-6. (англ.)
- ↑ Michael Singer; David Weir; Newman Canfield. Nuclear Nightmare: America's Worst Fear Come True. — Журнал New York Magazine, 1979. (англ.)
- ↑ Toxicological Profile For Plutonium (PDF) (англ.). U.S. Department of Health and Human Services. 27 вересня 2007. Архів оригіналу (pdf) за 4 липня 2012. Процитовано 18 листопада 2010. (англ.)