Оксид ртуті(I)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Оксид ртуті(I)
Інші назви Меркурій(I) оксид, геміоксид ртуті, оксид диртуті
Ідентифікатори
Номер CAS 15829-53-5
Номер EINECS 239-934-0
SMILES O([Hg])[Hg][1]
InChI 1S/2Hg.O
Властивості
Молекулярна формула Hg2O
Молярна маса 417,18 г/моль
Густина 9,8 г/см³[2]
Тпл 100 °C (розкл.)[2]
Розчинність (вода) нерозчинний
Розчинність (кислоти) розчинний
Якщо не зазначено інше, дані приведені для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Інструкція з використання шаблону
Примітки картки

Окси́д рту́ті(I), окси́д дирту́ті — неорганічна бінарна сполука з формулою Hg2O. Існує у вигляді малостійких кристалів темно-помаранчевого кольору. Інколи сполука розглядається як комплекс ртуті та оксиду ртуті(II).

Отримання[ред. | ред. код]

Оксид ртуті(I) низької чистоти отримують дією лугів на солі ртуті(I). Проміжною сполукою у цій взаємодії є вкрай нестійкий гідроксид ртуті(I) Hg2(OH)2, який одразу ж розпадається з утворенням оксиду:

Хімічні властивості[ред. | ред. код]

Під дією світла або слабкого нагрівання Hg2O розпадається на ртуть та оксид ртуті HgO:

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Mercury oxide (Hg2O)
  2. а б За тиску 101,3 кПа

Джерела[ред. | ред. код]

  • CRC Handbook of Chemistry and Physics / D. R. Lide. — 86th. — Boca Raton (FL) : CRC Press, 2005. — 2656 p. — ISBN 0-8493-0486-5. (англ.)
  • Рипан Р., Четяну И. Неорганическая химия: Химия металлов / В. И. Спицын. — М. : «Мир», 1972. — Т. 2. — 871 с. (рос.)