Перейти до вмісту

Октав Фейє

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Октав Фейє
Народився11 серпня 1821(1821-08-11)[1][2][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Сен-Ло Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер29 грудня 1890(1890-12-29)[2][3][…] (69 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Париж[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняCemetery of Saint-Lôd[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Франція Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьписьменник, драматург Редагувати інформацію у Вікіданих
Мова творівфранцузька Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоФранцузька академія (28 грудня 1890)[6] Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зValérie Feuilletd Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
офіцер ордена Почесного легіону

CMNS: Октав Фейє у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
S:  Роботи у  Вікіджерелах

Октав Фейє (фр. Octave Feuillet, 1821—1890) — французький письменник. Рояліст на переконанням, був близький до двору Наполеона III. В 1862 був обраний в Академію на місце Ежена Скріба.

Фейє виступав як апологет та захисник аристократії. Він створив твори, насичені реакційно-ідеалістичними та романтичними настроями. Щодо цього характерні для Фейє: п'єса «Crise» (1854)

роман «Histoire de Sibylle» (1862)

роман «Monsieur de Camors» (1867)

роман «Journal d'une femme» (1878)

повість «La morte» (1886).

Діючі особи перебільшено благородні чи порочні. Порушників релігійних та сімейних традицій Фейє призводить до морального краху. Психологічний аналіз Фейє поверхневий. Сюжет збудований штучно. Зв'язок подій випадковий і неправдоподібний. З романів Фейє особливо був популярний «Le roman d'un jeune homme pauvre» (Роман бідного юнака; 1858).

П'єси Фейє були об'єднані в ряд збірників «Scènes et proverbes» (1851), «Théâtre complet», 5 томів, (1892—1893).

Примітки

[ред. | ред. код]