Окуневський Теофіл Іполитович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Окуневський Теофіл
Heroskaukranai00mega 0021.jpg
Народився 7 грудня 1858(1858-12-07)
Яворів / Радівці
Помер 19 липня 1937(1937-07-19) (78 років)
Городенка, Івано-Франківська область, Україна
Поховання родинний гробівець Окуневських (Городенка)
Громадянство
(підданство)
ЗУНР ЗУНРПольща Польща
Національність українець
Місце проживання Городенка
Діяльність правник, адвокат, дипломат, громадський і політичний діяч
Alma mater Віденський університет
Посада посол до Галицького сейму[d]
Партія Українська радикальна партія (1890)
Рід Окуневські
Батько о. Іполит Окуневський
Родичі Окуневський Ярослав (брат), Озаркевич Іван (вуй)
«Батьківщина» 1890.

Теофіл Окуневський (пол. Teofil Okuniewski, 7 грудня 1858, Яворів (сучасного Косівського району)/Радівці[1] — 19 липня 1937[1]) — український юрист, адвокат, дипломат, громадський і політичний діяч.

Життєпис[ред. | ред. код]

д-р Теофіл Окуневський

Син греко-католицького священика о. Іполита Окуневського. Брат Окуневського Ярослава.
Закінчив правничий факультет Віденського університету. З 1885 року кандидат адвокатури у Станіславові, 1890 року відкрив власну адвокатську канцелярію в Городенці.[2] Пізніше в ній працював молодий Бачинський Лев.

Початок липня 1889 р. обраний послом Галицького сейму від IV курії 11-го Коломийського виборчого округу як представник народовців. Мандат здобув без особливих труднощів (набрав 96 голосів, суперник — князь Пузина — 70; застосував тактику безпосереднього спілкування з виборцями на вічах, під час переїздів чи піших переходів від одного населеного пункту до іншого). Вступив до русько-українського парламентського клубу під проводом Юліяна Романчука.
1889 року з причини політичної суперечки у Сеймі прийняв виклик на поєдинок польського депутата Томіслава Розвадовского, переміг його.[2]

Заснував, очолив філію товариства «Просвіта», ініціятор, один з фундаторів гімназії товариства «Рідна школа» в Городенці. Обирався делегатом Городенківської повітової ради, міський голова (бурґомістр) Городенки з 1898 року (намісництво не допускало до урядування).[2] 1899 р. один із засновників УНДП. Олесницький Євген був захисником Теофіла Окуневського на коломийському процесі за зневагу намісника Казимира Фелікса Бадені.

Посол до парламенту Австро-Угорщини від повіту Заліщики; Галицького сейму від радикальної партії (18951901 і 19071918 рр.).

Під час І-ї світової війни заарештований російською окупаційною владою, ув'язнення відбував у Чорткови. 1915—1917 років працював у Києві. 1917—1918 років працював начальником повітового суду в Городенці.[2]

У період ЗУНР — комісар Городенківського повіту, член президії Національної Ради ЗУНР.

Похований в родинному гробівці на цвинтарі Городенки (недалеко від одиникого дерева).

Видана Михайлом Павликом «Переписка Михайло Драгоманова з доктором Теофілом Окуневським» (Львів, 1905) є одним з основних джерел історії українського національного руху наприкінці ХІХ ст.[2]

Устиянович Корнило написав його портрет.[3]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Ігор Чорновол. 199 депутатів Галицького Сейму… — С. 164.
  2. а б в г д Ігор Чорновол. 199 депутатів Галицького Сейму… — С. 165.
  3. Жеплинська О. Корнило Устиянович. Портрет Теофіла Окуневського // Вісник Львівського університету. Серія: Мистецтвознавство. — 2008. — Вип. 8. — С. 110—112.

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]