Окупація Греції країнами Осі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Три окупаційні зони: синім позначено італійську, червоним — німецьку і зеленим — територію, анексовану Болгарією. Італійську зону у вересні 1943 перебрали на себе німці.
1941. Німецькі вояки піднімають німецький військовий прапор над Акрополем. Його в одному з перших актів опору зірвуть Маноліс Глезос і Апостолос Сантас.
1944. Прем'єр-міністр Георгіос Папандреу та інші на Акрополі після визволення від нацистів.

Окупація Греції країнами Осі (грец. Η Κατοχή «Окупація») — період в історії Греції з квітня 1941 до червня 1945. Розпочався вторгненням нацистської Німеччини в Грецію на допомогу своєму союзнику фашистській Італії, яка вела війну з Грецією з жовтня 1940. Після завоювання Криту вся Греція до червня 1941 виявилася окупованою. На материку окупація тривала, доки Німеччина і її союзник Болгарія були змушені відступити під тиском союзників на початку жовтня 1944. Однак німецькі гарнізони зберігали контроль над Критом і деякими іншими Егейськими островами аж до і навіть після закінчення Другої світової війни в Європі, здавши ці острови в травні і червні 1945 року.

Історія[ред.ред. код]

Спочатку фашистська Італія оголосила війну і вдерлася в Грецію в жовтні 1940 року, але грецька армія спершу зуміла відтіснити сили вторгнення в сусідню Албанію, тодішній італійський протекторат. Нацистській Німеччині довелося втрутитися від імені свого союзника у Південній Європі. Навальний німецький «бліцкриг» у Греції почався у квітні 1941 року, доки більшість грецької армії була дислокована на албанському фронті, відбиваючи італійські контратаки, і до червня Греція зазнала розгрому. В результаті цього грецький уряд вирушив у вигнання і в країні було утворено колаборантський маріонетковий уряд. На додачу, територію Греції було розділено на керовані державами Осі окупаційні зони, з яких до німецької було зараховано найважливіші області країни, включно з Афінами, Салоніками і найбільш стратегічними Егейськими островами. Інші райони країни було передано партнерам Німеччини Італії та Болгарії.

Окупація зруйнувала грецьку економіку і принесла страшенні злигодні грецькому цивільному населенню. На великій частині Греції величезне руйнування торкнулося промисловості (80% якої було знищено), інфраструктури (28% руйнувань), портів, доріг, залізниць і мостів (90%), лісів та інших природних ресурсів (25%),[1][2][3] а цивільні втрати становили 7,02% — 11,17% її громадян.[4][5] Понад 40 000 мирних жителів загинули в Афінах тільки від голодування, десятки тисяч померли через репресії з боку нацистів та колаборантів.[6] У той самий час виник грецький рух опору. Ці групи опору почали партизанські операції проти окупаційної влади, вони боролися проти колабораціоністських батальйонів безпеки, а також створили розгалужену розвідувальну мережу. До кінця 1943 року групи опору почали боротьбу між собою. Коли в жовтні 1944 року відбулося визволення материка, Греція перебувала в стані крайньої політичної поляризації, яка незабаром привела до спалаху громадянської війни. Подальша громадянська війна дала змогу багатьом чільним нацистським поплічникам не тільки уникнути покарання (через їхній антикомунізм), а й стати в кінцевому підсумку панівним класом післявоєнної Греції, після поразки комуністів.[7][8]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. http://www.truth-out.org/speakout/item/24456-the-math-of-mass-starvation-and-murder-germany-in-greece-during-world-war-ii
  2. http://news247.gr/eidiseis/afieromata/ta-ereipia-ths-germanikhs-katoxhs-sthn-ellada.1425953.html
  3. http://www.newsbeast.gr/greece/arthro/796214/oi-megales-katastrofes-kai-to-germaniko-hreos-stin-ellada-mesa-apo-dokoumeda
  4. Council for Reparations from Germany, Black Book of the Occupation(In Greek and German) Athens 2006 p. 1018-1019 (PDF). Архів оригіналу за 2011-07-21. Процитовано 2011-06-15. 
  5. Gregory, Frumkin. Population Changes in Europe Since 1939, Geneva 1951. pp. 89-91
  6. Mazower (2001), p. 155
  7. Giannis Katris, The Birth of Neofascism in Greece, 1971
  8. Andreas Papandreou, Democracy at Gunpoint (Η Δημοκρατία στο απόσπασμα)

Посилання[ред.ред. код]