Окуєва Аміна Вікторівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Аміна Вікторівна Окуєва
Amyna Okueva (cropped).jpg
Ім'я при народженні Наталія Вікторівна Нікіфорова[1][2]
Псевдо Сура
Народилася 5 червня 1983(1983-06-05)
Одеса, УРСР, СРСР
Померла 30 жовтня 2017(2017-10-30) (34 роки)
Глеваха, Васильківський район, Київська область, Україна
·убивство
Громадянство СРСР СРСР
Україна Україна
Національність чеченка (за батьком)[3], полька (за матір’ю)[4]
Діяльність лікар, військовослужбовець
Alma mater Одеський медичний університет
Учасник Війна на сході України
Конфесія іслам
У шлюбі з Адам Осмаєв[5]
Нагороди
Орден «Народний Герой України»

Амі́на Ві́кторівна (Вахі́тівна[6]) Оку́єва[1][2][7] (при народженні Ната́лія Ві́кторівна Нікі́форова[1][2][8], згодом Анастасі́я Мустафі́нова[1][8]; 5 червня 1983, Одеса, Українська РСР — 30 жовтня 2017, Глеваха, Васильківський район, Київська область, Україна) — українська лікарка, громадська активістка та військовослужбовиця. Учасниця подій Революції гідності та війни на сході України у складі батальйону «Київ-2».

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилася 5 червня 1983 року в Одесі в сім'ї Ірини Анатоліївни Нікіфорової[7][9] (уродженої Камінської[7]), деякий час — співробітниці Південно-українського медіа-холдингу, і свого названого батька — Віктора Сергійовича Нікіфорова[1][7], музейного працівника, у 2000-ні роки директора одеського Музею західного і східного мистецтва[1]. За твердженням самої Аміни Окуєвої, її біологічний батько був чеченцем, мати — полячка з Північного Кавказу[4]. Разом із родиною мешкала у Москві та Грозному. З 1999 року брала участь у Другій чеченській війні на боці Чеченської Республіки Ічкерія[4]. До України повернулася 2003 року, вступила до Одеського медичного університету, який закінчила за спеціалізацією загальна хірургія[10]. Після здобуття вищої освіти працювала лікарем-інтерном в Одесі[11].

З початком Євромайдану вступила до Самооборони, де була лікарем 8-ї Афганської сотні. З початком війни на сході України, у липні 2014 року, вступила до лав батальйону «Київ-2», куди була записана фельдшером, проте за словами самої Аміни, медициною займалася мало[10]. Брала участь в обороні Дебальцева, виконуючи бойові завдання поблизу Чорнухиного на Луганщині[3]. Пізніше служила у батальйоні «Золоті ворота»[12]. Брала участь у створенні Миротворчого батальйону імені Джохара Дудаєва, служила прес-офіцером батальйону, домагалася надання батальйону офіційного статусу від МВС України[13].

Брала участь у парламентських виборах 2014 року, балотуючись за одномандатним виборчим округом № 136 у Суворовському районі Одеси (самовисунення)[14], однак, до Верховної Ради України VIII скликання не потрапила, отримавши 3,72 % голосів виборців (9-те місце в окрузі)[15].

1 червня 2017 року на вулиці Кирилівській у Києві на подружжя Адама Осмаєва і Аміни Окуєвої було скоєно замах: нападник під виглядом журналіста французького видання Le Monde під час зустрічі, перебуваючи в автомобілі разом із парою, відкрив вогонь[16]. У результаті Осмаєв зазнав серйозних поранень. Аміна не постраждала, зумівши чотири рази поцілити в кілера, що дозволило правоохоронцям його затримати. За словами Аміни, до замаху вони з чоловіком тричі зустрічалися з кілером, оскільки він представлявся журналістом, який готує матеріал про подружжя[17]. За даними МВС, кілером може бути особа, пов'язана з главою Чечні Рамзаном Кадировим[18][19]. Кілер мав при собі документи на ім'я громадянина України Дакара Олександра Вінустовича, але пізніше був опізнаний як Артур Денісултанов (Курмакаєв)[20][21]. За іншими даними також розглядалися дві версії щодо особистості кілера: згідно з однією, його прізвище — Вернер (прописаний в Одеський області), згідно з другою — Антіпов (прописаний у Козятині Вінницької області)[22].

13 серпня 2017 року на майдані Незалежності у Києві військові окремого президентського полку розгорнули національний прапор Ічкерії. За словами ініціаторів акції, цей прапор розміром 22 на 33 метри є найбільшим у світі. На акцію прийшли бійці батальйону імені Джохара Дудаєва, зокрема і його колишній боєць Аміна Окуєва, а також представники кримськотатарського народу[23].

Окуєва подякувала Україні за підтримку в боротьбі за свободу Ічкерії. За її словами, акція покликана показати, що ворогам не вдалося зломити «волю до перемоги і наш дух»[23].

«Цей захід символізує те, що нашим ворогам, не дивлячись на всі їхні зусилля, не вдалося зламати нашу волю до перемоги і наш дух. І що наша перемога близька, як ніколи», — заявила організатор акції, учасниця АТО, Аміна Окуєва[24].

Загибель[ред. | ред. код]

Аміна загинула 30 жовтня 2017 року неподалік села Глеваха у Київській області внаслідок отриманих поранень. Під час диверсійного нападу автомобіль, у якому перебували Осмаєв та Окуєва, було обстріляно на залізничному переїзді[25]. Адам Осмаєв отримав поранення, проте вижив[26]. За його словами, обстріл автомобіля тривав кілька секунд:

Це класична засідка була. У затишному місці, на повороті, військова така засідка. Ми переїхали переїзд і там Г-подібний поворот, і на другому повороті раптово почалася стрілянина автоматична. Я відразу по газах. Аміна поруч зі мною сиділа. Обстріл йшов з правого боку, він буквально кілька секунд тривав, поки я не пішов із зони обстрілу. Але за ці кілька секунд, на жаль, у неї поцілили. Я зупинився, думав, почнуть добивати, підійде хтось. Але ніхто так і не підійшов, вони виявилися боягузами і втекли. Тоді я почав уже Аміною займатися. Вона була вже непритомна. Їй потрапила куля в голову, розтрощила череп. Я намагався, звичайно, «Целлоксом», який ми завжди з собою носимо, зупинити кров. Але вона через якийсь час перестала подавати ознаки життя. Природно, відразу зателефонував у поліцію спочатку на 102, потім у швидку, і так далі[27].

МВС України розглядає дві основні версії вбивства Окуєвої. За словами речника МВС Зоряна Шкіряка, за цим можуть стояти як російські спецслужби, так і чеченські військові.[28] Вбивство Аміни було скоєно з рідкісної для України зброї, автомата чеської армії калібру 7,62×39 мм, його було виявлено за 600 м від місця вбивства. Автомат Sa vz. 58 виготовляли до 1984 року, а 2000 його було знято з озброєння[29].

Поховали Окуєву в Дніпрі 1 листопада 2017 року поруч із могилою Іси Мунаєва, відповідно до її заповіту[30]. Від публічної церемонії прощання родина загиблої відмовилася, побоюючись, що захід може стати мішенню для терористів, а самі похорони відбувалися під охороною[31].

12 січня 2020 року прокуратурою Київської області спільно з ГУ НП в Київській області затримано групу кілерів, серед яких організатора вбивства. ДНК затриманого збіглося з ДНК на кинутій на місці злочину зброї[32][33][34].

Було затримано Ігоря Редькіна, громадянина України 1964 року народження, раніше не судимого, що жив у Києві. Його зі спільниками підозрюють у двох убивствах: 2016 року керівника компанії «Caparol Україна» Павла Зможного та начальника управління реклами й оренди Київського метрополітену Павла Миленького.[35][36] 17 вересня 2019 року підозрюваних вже затримували,[37] але 19 вересня суддя Києво-Святошинського суду Максим Медведський[38] відпустив з-під варти двох її учасників, серед них і Редькіна.[39][40][41][42]

Підозрюваного в замаху на Окуєву та Адама Осмаєва, заарештованого 2017 року, 13 січня 2020 було передано терористам з ДНР під час обміну полоненими[43]. Інший підозрюваний, Ігор Редькін, залишався у СІЗО до 11 березня За даними поліції, він незаконно отримав українське громадянство[44]. Редькіна було повторно заарештовано 15 січня 2020 разом з Андрієм Кравченком, якого також підозрюють у співучасті у вбивстві Окуєвоі[45].

11 травня Редькіну було продовжено термін арешту на 2 місяці[46]. 20 травня слідчі оголосили підозру можливому організатору вбивства, Окуєвої. Це доброволець і військовий медик, виходець із Чечні Салах Хумаїдов (1976 р.н.), його було оголошено в розшук[47]. За даними слідства, він шукав безпосередніх виконавців злочину і забезпечив їх автомобілем.

У лютому 2020 року чеченський політемігрант Маміхан Умаров в інтерв'ю розповів, що з 2017 року співпрацював з українськими спецслужбами, зокрема, попередив Ігоря Мосійчука та Адама Осмаєва про одержання замовлення з Чечні на їх вбивство. Був головним свідком у справах: про напад на Аміну Окуєву і її чоловіка Адама Осмаєва (30 жовтня 2017 року невідомі розстріляли їхнє авто під Києвом — Окуєва загинула, Осмаєв зазнав поранення) та теракту в Києві під телеканалом «Еспресо» (25 жовтня 2017, на тоді ще народного депутата Мосійчука вчинили замах: його поранено, в результаті якого загинули кілька людей)[48].

4 липня поблизу Відня було вбито Маміхана Умарова, громадянина РФ чеченського походження, який просив політичного притулку в Австрії. Маміхан «Анзор» критикував президента Чечні Рамзана Кадирова і ймовірно був свідком у справі про вбивство Окуєвої[49][50].

Переконання[ред. | ред. код]

Аміна Окуєва з Джамалою. 2016

2000 року Окуєва прийняла іслам[1]. Згідно з релігійними переконаннями, носила хіджаб[3]. Мотивом для участі у війні на Донбасі стала переконаність у тому, що Росія є спільним ворогом українців і чеченців. Після завершення війни планувала пов'язати своє подальше життя з військовою справою як військовий медик або учасник миротворчої місії[3].

Особисте життя[ред. | ред. код]

Була двічі у шлюбі. Першим чоловіком був Іса Мустафінов; з ним Окуєва була одружена до його смерті у 2000—2003 роках. Другим чоловіком був Іслам Тухашев (прізвище за документами — Окуєв), депортований з України за порушення режиму перебування іноземців та пізніше засуджений у Росії до довічного ув'язнення за вбивство співробітників російських спецслужб в Інгушетії[1][7].

З Адамом Осмаєвим познайомилася 2009 року; офіційно у шлюбі з ним Окуєва не перебувала[1]. Виховувала сина (нар. 2002)[11].

Нагороди[ред. | ред. код]

Пам'ять[ред. | ред. код]

  • 2019 року ім'я Аміни Окуєвої присвоєно вулиці Проектній 13119 у Шевченківському районі Києва.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и к Жінка-воїн Аміна Окуєва: що про неї відомо?. BBC News Україна. 31 жовтня 2017. Процитовано 1 листопада 2017. 
  2. а б в Ким була Аміна Окуєва?. Громадське радіо. 31 жовтня 2017. Процитовано 1 листопада 2017. 
  3. а б в г Ясинская, Вика (24 листопада 2014). Доброволец Амина Окуева: я бы хотела, чтобы пала российская империя в том виде, в каком она существует сейчас. Цензор.нет. Процитовано 2 червня 2017. (рос.)
  4. а б в Чеченское сопротивление, Евромайдан и АТО: Чем запомнится Народный герой Украины Амина Окуева. 112 канал. 31 жовтня 2017. Процитовано 31 жовтня 2017. (рос.)
  5. Sautreuil P. Quand un faux journaliste du « Monde » tente d’assassiner un commandant tchétchène // Libération — 2017. — 139959 екз. — ISSN 0335-1793
  6. Хто така Аміна Окуєва, яку розстріляли під Києвом. Еспресо TV. 30 жовтня 2017. Процитовано 2 листопада 2017. 
  7. а б в г д Убийство Амины Окуевой: чего мы о ней не знали. Антикор. 31 жовтня 2017. Процитовано 3 листопада 2017. (рос.)
  8. а б Под Киевом убили Амину Окуеву. Корреспондент.net. 30 жовтня 2017. Процитовано 1 листопада 2017. (рос.)
  9. Мати Окуєвої приїхала попрощатися з донькою: відео. Ліга.net. 31 жовтня 2017. Процитовано 1 листопада 2017. 
  10. а б Сантарович, Андрей (12 березня 2015). Украинские амазонки: Амина Окуева и ее борьба с «российской Ордой». Inforesist. Процитовано 2 червня 2017. (рос.)
  11. а б Левит, Александр (6 березня 2015). Украинские амазонки: Амина Окуева и ее борьба с «российской Ордой». Факты. Процитовано 2 червня 2017. (рос.)
  12. Чеченский след. Женщина-боец из батальона Джохара Дудаева рассказывает про чеченцев и кадыровцев, воюющих по разные стороны в Донбассе. Новое время. 14 січня 2016. Процитовано 2 червня 2017. (рос.)
  13. Батальон имени Джохара Дудаева хочет войти в состав МВД. Ліга.net. 22 квітня 2015. Процитовано 2 червня 2017. (рос.)
  14. Окуєва Аміна Вікторівна. Центральна виборча комісія України. 2014. Архів оригіналу за 21 червень 2018. Процитовано 2 червня 2017. 
  15. Одномандатний виборчий округ № 136. Центральна виборча комісія України. 2014. Архів оригіналу за 21 червень 2018. Процитовано 2 червня 2017. 
  16. Поліція: На Подолі намагалися вбити подружжя добровольців. Українська правда. 1 червня. Процитовано 2 червня 2017. 
  17. Окуева рассказала о покушении на нее с мужем в Киеве: опубликованы фото. Апостроф. 1 червня 2017. Процитовано 2 червня 2017. (рос.)
  18. Нападник на Осмаєва виявився особистим кілером Кадирова. Еспресо. 2 червня 2017. Процитовано 2 червня 2017. 
  19. Князев о покушении на Осмаева: Благодаря умелости Окуевой нам удалось задержать этого преступника. Гордон. 2 червня 2017. Процитовано 2 червня 2017. (рос.)
  20. Денисултанов-Курмакаев Артур Абдуллаевич / Денисултаєв-Курмакаєв Артур Абдуллаєвич Дакар Олександр Вінустович / Denisultanov-Kurmakaev Artur Abdullaevich
  21. Киевский стрелок отрабатывал показания на Кадырова?
  22. Замах на Осмаєва: подробиці. РБК-Украина. Процитовано 2018-02-26. 
  23. а б На Майдані розгорнули прапор Ічкерії?
  24. На Майдані розгорнули найбільший у світі прапор Ічкерії
  25. Геращенко: на Київщині внаслідок обстрілу авто загинула Аміна Окуєва. Радіо Свобода. 30 жовтня 2017. Процитовано 30 жовтня 2017. 
  26. Унаслідок диверсійного нападу під Києвом загинула Аміна Окуєва. Цензор.нет. 30 жовтня 2017. Процитовано 30 жовтня 2017. 
  27. Адам Осмаєв: «Я майже весь час її тримав, намагався, щоб кров не витікала, але це нереально. У мене на руках Аміна померла». Цензор.нет. 6 листопада 2017. Процитовано 6 листопада 2017. (рос.)
  28. Вбивство Окуєвої: подробиці. РБК-Украина. Процитовано 2018-02-26. 
  29. Вбивство Окуєвої здійснили з рідкісного для України автомата (ru). РБК-Украина. Процитовано 2020-01-14. 
  30. Окуєву поховали відповідно до мусульманських традицій. Українська правда. 1 листопада 2017. Процитовано 1 листопада 2017. 
  31. Павловська, Ольга (1 листопада 2017). На похороні Окуєвої зібрались близько сотні близьких та побратимів. ТСН. Процитовано 1 листопада 2017. 
  32. Арсен Аваков: Поліція затримала групу кіллерів, які обгрунтовано підозрюються у вбивстві Аміни Окуєвої // mvs.gov.ua, 12.01.2020, 14:25
  33. Затримано підозрюваних у вбивстві Окуєвої — Аваков. «Прокуратурою Київської області спільно з ГУ НП в Київській області затримано учасників злочинної організації, які займались замовними вбивствами» // Українська правда, Неділя, 12 січня 2020, 14:31
  34. У Нацполіції уточнили, що затримали організатора вбивства Окуєвої (ru). РБК-Украина. Процитовано 2020-01-12. 
  35. «Стране» стало известно имя задержанного по Динго: подозрению в убийстве Амины Окуевой // Страна.ua, 12 січня 2020, 15:05
  36. У Нацполіції заявили, що затримано підозрюваного в організації вбивства Окуєвої // Гордон, 12 січня 2020, 16:25
  37. Убийство директора «Капарол Украина» Зможного раскрыто // Ольга Фандорина, Українські новини, 17 вересня 2019, 13:23
  38. Максим Дмитрович Медведський — суддя Мар'їнського суду Донецької області, з березня по вересень 2019 року відряджений до Києво-Святошинського суду
  39. Шок: Суд відпустив з-під варти двох передбачуваних кілерів директора «Капарола» Зможного // Вікторія Хожаінова, Українські новини, 20 вересня 2019, 11:59
  40. Динго (Артур Денисултанов): Интервью для Страна.ua
  41. Катерина Сергацкова. Два вайнаха, одна вдова и пистолет Glock. Украино-чеченский боевик с ненадежными рассказчиками. «Единственное, что полиция Вены установила наверняка: Курмакаев — это Денисултанов, он же Кринари, он же Дакар» // Настоящее Время, 17 октября 2019 года
  42. Україна видала «ДНР» чеченця, обвинуваченого в нападі на Окуєву та Осмаєва — журналістка // Гордон, 30 грудня 2019, 00:37; Катерина Сергацкова, Facebook, 29 грудня 2019, 17:54
  43. Поліція підтвердила звільнення кілера Окуєвої в рамках обміну полоненими (ru). РБК-Украина. Процитовано 2020-01-13. 
  44. Суд залишив у СІЗО підозрюваного у вбивстві Аміни Окуєвої (ru). РБК-Украина. Процитовано 2020-02-04. 
  45. Поліція затримала ще одного ймовірного причетного до вбивства Окуєвої (ru). РБК-Украина. Процитовано 2020-02-04. 
  46. Суд залишив під вартою підозрюваного у вбивстві Окуєвої (ru). РБК-Украина. Процитовано 2020-05-11. 
  47. Стало відомо ім'я можливого організатора вбивства Окуєвої (ru). РБК-Украина. Процитовано 2020-05-20. 
  48. У Відні застрелили свідка у справі вибуху поряд з телеканалом "Еспресо" - новини Еспресо TV | Україна. espreso.tv. Процитовано 2020-07-05. 
  49. kevin.kada,johannes.weichhart. Mordalarm: Russischer Asylwerber in Gerasdorf mit Kopfschuss getötet. kurier.at (de). Процитовано 2020-07-06. 
  50. У Австрії вбили свідка у справі Окуєвої (ru). РБК-Украина. Процитовано 2020-07-06. 
  51. В Одесі військові, волонтери та громадські діячі отримали орден «Народний герой України». Громадське ТБ Одеси. 13 жовтня 2015. Архів оригіналу за 4 листопад 2017. Процитовано 14 червня 2017. 
  52. Аваков нагородив Окуєву новеньким пістолетом GLOCK-43. 5 канал. 8 червня 2017. Процитовано 31 жовтня 2017. 

Посилання[ред. | ред. код]

Wikinews
Вікіновини мають подію, пов'язану з цією статтею: