Олаф Стейплдон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Олаф Степлдон)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олаф Стейплдон
англ. William Olaf Stapledon
Ім'я при народженні Вільям Олаф Стейплдон
Народився 10 травня 1886(1886-05-10)
Мерсісайд на півострові Віррел, графство Чешир, біля Ліверпуля Велика Британія
Помер 6 вересня 1950(1950-09-06) (64 роки)
Келді
Громадянство Велика Британія Велика Британія
Національність Англієць
Діяльність письменник, філософ
Сфера роботи філософія
Alma mater Коледж Бейлліол, Ліверпульський університет і Abbotsholme School[d]
Мова творів англійська
Роки активності 1914—1950
Напрямок наукова фантастика
Жанр жорстка наукова фантастика,
популяризація науки
Magnum opus Творець зірок, Останні і перші люди і Odd John[d]

Олаф Стейплдон, повне ім'я Вільям Олаф Стейплдон (англ. William Olaf Stapledon 10 травня, 1886, Мерсисайд на півострові Віррел, графство Чешир — 6 вересня, 1950, Келді) — британський викладач, письменник-фантаст і філософ.

Життєпис[ред. | ред. код]

Ранні роки[ред. | ред. код]

Батьки — Вільям Клібберт Стейплдон та Еммелайн Міллер. Хлопчик народився у невеличкому селі, пізніше перейменованому на Мерсисайд на півострові Віррел, графство Чешир, неподалік міст Ліверпуль. Батьки через рік по народженню сина перебралися у Єгипет, де у місті Порт-Саїд батько працював у експедиції.

Освіта і перший літературний твір[ред. | ред. код]

Хлопець відвідував школу «Ебботсхольм» (1898—1905), а потім колледж «Балліол» у Оксфорді (1905—1909). З 1913 року мав ступінь магістра сучасної історії. Починав працювати в початковій школі міста Манчестер, потім експедитором у місті Ліверпуль, перебрався на працю у Порт-Саїд. Почав писати вірші. 1914 року вийшла з друку його збірка поезій під назвою «Псалми останніх днів» (англ. Latter-Day Psalms).

Роки 1-ї світової війни[ред. | ред. код]

Літератор-початківець, він був пацифістом за переконаннями. Тому брати участь у військових операціях в Першу світову війну рішуче відмовився.

Але він був на континенті у складі Квакерського санітарного підрозділу на теріторії Франції та у Бельгії з липня 1915 до січня 1919 року.

Власна родина і філософські твори[ред. | ред. код]

Олаф Степлдон одружився у повоєнний період і узяв шлюб із пані Агнес Міллер Зена, котра була із Нової Зеландії. Подружжя мало двох синів.

З 1920 року він мешкав із власною родиною у Вест-Кирбі, де продовжував займатись поезією. До 1929 року він викладав філософію та психологію у вечірній школі. Водночас посилав власні статті у різні філософські журнали. 1929 року була надрукована його книга «Сучасна теорія етики».

Письменство[ред. | ред. код]

Філософії було замало і він знайшов час для написання свого першого фантастичного роману«Останні і перші люди». Роман було оприлюднено 1930 року, він був прочитаний британськими письменниками Джоном Прістлі та Гербертом Веллсом і отримав схвальні відгуки.

Це спрацювало на зміни у житті Стейплдона, котрий вирішив покинути педагогіку і поринути у письменство. «1932» року була оприлюднена його чергова книга «Останні люди у Лондоні» (англ. Last men in London), 1935 року — книга «Дивацький Джон» (англ. Odd John). Письменник розвивав власні концепції спілкування надлюдей-мутантів із пересічними мешканцями.

1937 року оприлюднена його книга «Творець зірок», котру схильні вважати найважливішим і найглибшим твором письменника. Його твори друкують, його знають колеги-письменники, але широкою популярності він не мав, як і матеріального успіху від письменства. Лише 1940 року вони змогли добудувати новий власний будинок у Келді, де він житиме до самої смерті.

Смерть[ред. | ред. код]

Олаф Степлдон помер 6 вересня 1950 року від серцевого нападу. Тіло прошло кремацію і прах було розвіяно на скелях у Келді, де він мешкав останні роки.

Вплив теорій Олафа Стейплдона[ред. | ред. код]

На прикладі Олафа Стейплдона можна помітити невідповідність малої популярності і поміного впливу ідей, запропонованих письменником у власних творах. Олафа Степлдона надзвичайно поціновував Артур Кларк. Його ідеї вплинули на творчість низки західноєвропейських письменників-фантастів, серед котрих Станіслав Лем, пані Доріс Лессінг, Браєн В. Олдіс тощо.

Вплив ідей письменника був не тільки на літературу, а і на кінематограф. Так, Герберт Веллс запозичив декілька ідей Олафа Стейплдона у власному сценарії до фільму «Образ прийдешнього». Космічний корабель у серіалі «Зоряний шлях» був названий Джеймсом Блішем на честь Олафа Стейплдона.

Основні твори[ред. | ред. код]

Романи[ред. | ред. код]

  • Останні і перші люди: історія близького та далекого майбутнього (англ. Last and First Men: A Story of the Near and Far Future), 1930
  • Останні люди в Лондоні (англ. Last Men in London), 1932
  • Творець туманності (англ. Nebula Maker), 1933 (видана в 1976)
  • Дивний Джон (англ. Odd John), 1935
  • Творець зірок (англ. Star Maker), 1937
  • Темрява і світло (англ. Darkness and the Light), 1942
  • Сіріус: Фантазія любові і розбрату (англ. Sirius: A Fantasy of Love and Discord), 1944
  • Зі смерті в життя (англ. Death into Life), 1946
  • Людина розділена (англ. A Man Divided), 1950

Повісті[ред. | ред. код]

  • Полумя: Фантазія (англ. The Flames: A Fantasy), 1947

Оповідання[ред. | ред. код]

  • Дорога до медпункту (англ. The Road to the Aide Post), 1916
  • Насіння і квітка (англ. The Seed and the Flower), 1916
  • Людство на Венері (англ. Humanity on Venus), 1930
  • Світ звуку (англ. A World of Sound), 1936
  • Всесвітня історія (англ. Universal History), 1937
  • Старий у Новому світі (англ. Old Man in a New World), 1944
  • Бунтівні руки (англ. Arms Out of Hand), 1946
  • Людина, що стала деревом (англ. The Man Who Became a Tree) вперше опубліковано в 1979
  • Схід — це Захід (англ. East Is West), вперше опубліковано в 1979
  • Сучасний чарівник (англ. A Modern Magician), вперше опубліковано в 1979
  • Вершина і місто (англ. The Peak and the Town), вперше опубліковано в 1984
  • Історія Джона (англ. The Story of John) — глава з книги «Останні люди в Лондоні», що стала основою роману «Дивний Джон»; вперше опубліковано в 1976

Документальні твори[ред. | ред. код]

  • Святі і революціонери (англ. Saints and Revolutionaries), 1937

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Harvey J. Satty und Curtis C. Smith, Olaf Stapledon, 1984
  • Patrick A. McCarthy, The Legacy of Olaf Stapledon, 1989
  • Robert Crossley, Olaf Stapledon: Speaking for the Future, 1994
  • Sam Moskowitz, Olaf Stapledon: The Man Behind the Works

Див. також[ред. | ред. код]