Олег Харч

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олег Харч
При народженні Харченко Олег Володимирович
Народження 8 червня 1963(1963-06-08) (61 рік)
Суми, Українська РСР, СРСР
Національність українець[джерело?]
Країна СРСР СРСРУкраїна Україна
Жанр живопис, медіа-мистецтво, колаж, перформанс
Діяльність художник
Напрямок сучасне мистецтво

CMNS: Олег Харч у Вікісховищі

Харченко (Харч) Олег Володимирович (8 червня 1963, Суми) — український художник сучасного мистецтва, живописець, медіа-художник, колажист, перформер. Учасник багатьох міжнародних і національних мистецьких проектів.

Творчі спрямування

[ред. | ред. код]

Володіє фігуративним письмом і застосовує в актуального мистецтві. Стиль та напрями різноманітні. Розпочинав у манері постімпресіоністичній, але згодом змістився до німецького експресіонізму (найближче Еміль Нольде). Новий наїв або, як зазначали художні критики, квазінаїв, прояви постконцептуального в різноманітних техніках. Його творчість поринала до колажів з паперу, традиційного живопису, вуличних проектів. А також спроб у діджитал–арту, відео роботах, різноманітних інтернет-медіа.Вельми цікавими є експериментування в Саунд Арті. Звертався він і до жанру-ручної книги художника. Але в останній час розпочав доволі активно експериментувати з концептуальними та дадаїстичними творчими цитатами, що не могли не помітити в арт-середовищі. Варто зазначити, що українська версія журналу «Форбс» відзначила третім місцем проект Олега Харченка «Равликіада, або Атака равлів[1]» на IX форумі сучасного мистецтва «Київ Арт Контемпорарі 2014»[2]. Даний проект був здійснений завдячуючи співробітництву з власницею та засновницею галереї [3] Наталії Лисенко. Географія експозицій з художнього доробку Олега Харча тепер не обмежується виключно тільки Києвом, неодноразово відбувалися участі в Одесі, а також було запрошення до Ташкента і Бейрута в 2016 році. Заради справедливості слід підкреслити, що обидві закордонні імпрези відбулися за активної співпраці з визначною фігурою у світі актуального мистецтва — узбецьким художником В'ячеславом Ахуновим, який був автором ідеї «Паралелізми в узбецькій та українській мові», власне самої назви, і створив остаточну цифрову обробку творів, які були презентовано в техніці цифрового друку на Ташкентській події.

У вересні 2018 твір виконаний в колажній техніці під назвою «Береги природу — мать твою!» подолав відбір до знаного художнього конкурсу «Кліматична нагорода» (Climate Award 2018) в Нью-Йорку. І хоч та робота не отримала нагороди, її прийняла директорка та кураторка Тара Депорте до колекції «Гуман Імпект Інституту» (Human Impacts Institute), що розташовується в Брукліні.

Всі ті експериментування є пошуками власної художньої філософії, про яку краще за все надав визначення французький кореспондент «Ля Трібюн» Еммануель Грінзпан у своєму описі — «Спроби зв'язкувати українське із західним», виокремивши його творче кредо, як про художника-панка, який висміює Росію під час приховування в київському підвалі[4].

Біографія

[ред. | ред. код]

Олег Харченко народився 8 червня 1963 році в місті Суми.

  • В 1987—1988 поїхав до Мурманська на свої найперші далекі заробітки, працював матросом 2-го класу на риболовецьких суднах у Північному, Норвезькому та Баренцовому морях. У вільні хвилини поміж вахтами художник спостерігав дивовижні пейзажі з фантазійним заполярним небом і Полярним сяянням. По можливості занотовував олівцем виразні моменти в невеличкому художньому блокноті для малювання. В Мурманську відвідував художню студію для дорослих при місцевому Палаці культури. Працював плідно й активно, а найперші живописні робіти на картоні відбираються керівницею студії для участі в масштабній художній виставці у Мурманськом краєзнавчому музеї. Весною відібрані твори потрапляють на художню виставку до норвезького міста Бергена.
  • У 1998 році Олег із сім’єю, в якій зростало троє дітей, переїхав на батьківщину до Сум. Згодом скрутне становище штовхає художника у вир виживання та пошуку заробітків по різних країнах (Ізраїлі, РФ тощо). Працював в Києві в галузі будівництва, пройшов шлях різнороба, бетонувальника, штукатура, маляра-оздоблювальника, бригадира, прораба, майстра з декоративної штукатурки та оздоблення. У 2005 році розлучився з дружиною, а у 2008 завершив свій будівельний період.
  • З 2009 року Олег відновив творчі студії малюнків у техніці олівця та вугілля, колажування та живопису. Його серію самобутніх абстрактних та наївно-фігуративних робіт помітив у 2011 році мистецтвознавець та куратор О. Соловйов. Вельми активно підтримував художне відродження О.Харченка знаний сумський живописець Олександр Чередниченко. О. Соловйов відзначив значний потенціал художника, запросивши до своїх проєктів. Олег Харч (так він створив псевдонім, скоротивши своє прізвище) познайомився у 2012 році на Київському Бієнале–Арсенале сучасного мистецтва, що відбувалися протягом трьох місяців, із зірками світової арт-сцени та їхньою творчістю. А це й сам куратор бієнале— англієць Девід Еліот, один із братів Дінос Чємпмен, і з провідними українськими художниками, такими як Борис Михайлов, Василь Цаголов та Олександр Ройтбурд та відомим митцем з Узбекистану, творцем «Соціалістичного Модернізму», художником-концептуалістом, перформером, есеїстом— В’ячеславом Ахуновим.
  • У 2013 Олег Харч експонував свою першу персональну виставку «Такі Вони Заробітки» в Малій Галереї Мистецького Арсеналу (куратор О. Соловйов). Наприкінці року, спільно із В.Ахуновим демонстрував на Майдані Незалежності проєкт «Слава Героям Майдану» . З початком історичних революційних подій, протягом грудня і січня О.Харч реалізовував інтерактивні художні акції, ідеї та концептуальну фабулу яких пропонував В.Ахунов.[5].
  • У 2014 важливими для митця були участь у виставці в Мистецькому Арсеналі, «IX Kyiv Art Contemporary». Живописна серія робіт з проекту «Равликіада або атака равликів» [6] був відзначений третім місцем серед багатьох учасників. Насиченим був і 2015. Він зрозумів, що шукати себе лише у живописі недостатньо для сучасного художника. Потрібні були вже інші засоби для візуального висловлення і в живописі. А підштовхнула до змін нова тема, після волонтерства на схід України в зону АТО протягом першої половини 2015 року. Була створена багаточастинна сага під загальною назвою «Ватна Бухгалтерія». Це й колажні текстові альбоми загальною довжиною в більш ніж сімдесят серій, авторська рукописна книжка «Ватная бухгалтерия, или Хроника необъявленной войны» обсягом 188 сторінок. В тому ж році О.Харч брав участь у IV Одеській бієнале «Маніфесто». А його живописний твір- «Весна. У равликів може скажена ерекція.»[7] мав певну пресу через скандальну історію з галеристкою.
  • З 2016 митець брав участь у міжнародних проектах, зокрема, в столиці Лівану, на базі галереї Американського Університету в Бейруті.[8]. Олег Харч був представлений фрагментом з книжки «Ватная бухгалтерия, или Хроника необъявленной войны» на [9]. Паралелізми в узбецькій та українській мовах|В'ячеслав Ахунов та Олег Харч.[10]спільне авторство В'ячеслав Ахунов та Олег Харч в Ташкенті з діджітал проектом[11].
  • У 2017 році - спільний проект з відомим фотохудожником та творцем цілого напрямку під назвою «Метаграфіка» Володимиром Харченком. А далі вже постала найсмачніша подія в українському сучасному мистецтві за 2017 рік— П’ята Одеська бієнале Сучасного Мистецтва під надзвичайно яскравою назвою «Зона Турбулентності». Живописна серія «Анеґдоти про Головне, Анекдоты о Главном» безапеляційно взятий Михайлом Рашковецьким до головної програми бієнале. І представлена в одній з провідних художніх установ Одеси— Галереї «ХУДПРОМО». А водночас робота-колаж «Гуманитарные ковбои RF/ Love for sale» з проекту «Ватна Бухгалтерія» потрапила спочатку до Одеси на «ФРАЄРФЕСТ» у відомій локації «Чайна фасувальна фабрика» та до київського ювілейного вже десятого «GOGOLFEST 2017».
  • Протягом останніх років митець брав участь у численних (понад 60) персональних і групових виставках, включаючи в таких значних інституціях: 4-а та 5-а Одеські Бієнале, KYIV ART WEEK 2019 в Україні, а також Португалії[12], США[13] та Італії[14].

Від початку російсько-української війни мешкає і працює в Києві.

Громадсько-політична діяльність

[ред. | ред. код]

Колекції творів

[ред. | ред. код]

Роботи знаходяться в приватних збірках, а живописний твір з серії "Такі вони заробітки" «Ремонт— стан душі» входить до музейної колекції Мистецького Арсеналу[18].

Авторська рукописна книга художника "Ватна Бухгалтерія" від листопада 2023 року придбана в колекцію збірок манускриптів Бібліотеки Прінстонського Університету Штату Нью Джерсі.

Публікації, книги та каталоги

[ред. | ред. код]
  • 2015—"Україна: Оповідання"[19]
  • 2017— «Звідки ми? Хто ми? Куди йдемо? (Роздуми над малярством Олега Харча)», Олег Сидор-Гібелинда / інформаційно-аналітичний портал «In-Art»[20]
  • 2019— «А ви розповсюджуєте фейки? Інсталяція Олега Харченка „Фейкомет“ розкаже», коротке інтерв’ю для проекту «ARTEFACT: Chernobyl 33»[21]
  • 2020— [22]

Колективні та персональні проєкти, бієнале

[ред. | ред. код]
Олег Харч

Основні персональні виставки

[ред. | ред. код]

Основні бієнале

[ред. | ред. код]

Основні колективні виставки

[ред. | ред. код]
Перший тимчасовий пам'ятний знак загиблим героям був встановлений у Києві на вулиці Грушевського 25-26 січня 2014, автори О. Харч і В. Ахунов

Основні спільні виставки

[ред. | ред. код]
  • 2013— Міжнародний проект— «Мемориальная доска непавшим героям», В’ячеслав Ахунов (Узбекистан), Олег Харч (Україна), на Майдані Незалежності;
  • 2014— Міжнародний арт-проект «Слава Героям Майдану»[47], В’ячеслав Ахунов (Узбекистан), Олег Харч (Україна), на вул. Грушевського біля 2-ї Барикади. м. Київ;

Арт-резиденції

[ред. | ред. код]
  • З 27 липня по 10 серпня 2019 року в арт-просторі Carbon, що розташовувся в павільйоні 13 на ВДНГ, відбулась медіа-арт-резиденція «Artefact Chernobyl 33». В результаті "open call" на проект було обрано 5 митців та ще 9 художників з медіа-арт-спільноти «Carbon community» долучились до створення експонатів виставки.

ARTEFACT— арт-проект за участю міжнародних та українських митців, що єднає медіа, діджітал та артпроект присвячений сучасній проблемі інформаційної епохи, що сколихнула весь світ— маніпулювання інформацією, фейкових новин та постправди.

Мета проекту ARTEFACT— залучення активних верств населення до існуючої проблематики свідомого споживання та поширення інформації, навичок її фільтрування та зростання загального рівня медіаграмотності[50].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Равликіада, або Атака равлів
  2. а б Архівована копія. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 3 грудня 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  3. «MyGallery»
  4. https://8thissue1027.russianartfocus.com/kyiv-art-week-2019/ [Архівовано 15 грудня 2019 у Wayback Machine.] tzAoWQ5OoM4m71pS3fy3L7hhViuI
  5. В. Єрофєєва. Протестне мистецтво, ч.2. Аriadna.media. 19.10.2021
  6. http://ukrainka.org.ua/node/4898 IX ART-KYIV Contemporary 2014. Листопад 16, 2014. perohanych. портал «Жінка–УКРАЇНКА»
  7. https://artukraine.com.ua/a/poshuk-istini-v-umovakh-cinizmu-oglyad-iv-odeskoi-biyenale-suchasnogo-mistectva/
  8. Галерея Американського Університету в Бейруті
  9. «Машроу пролеткульт»
  10. https://issuu.com/281149/docs/parallelisms_in_uzbek_and_ukrainian_languages/s/10129720від "Project Oleg Kharch Group"Issuu Inc. 2018
  11. https://syg.ma/@oleg-kharchenko/parallielizmy
  12. Мистецьке бієнале Сервейра
  13. Художній музей Торранса
  14. Національний музей мистецтв 21 століття
  15. https://issuu.com/mystetskyiarsenal/docs/190x240_macollectioncatalog23webversion
  16. Luciano Benetton https://en.wikipedia.org/wiki/Luciano_Benetton
  17. Цифрова колекція «Українське мистецтво під час війни:2014-», Бібліотеки Принстонського Університету
  18. Архівована копія. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 25 липня 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  19. Архівована копія. Архів оригіналу за 2 грудня 2016. Процитовано 3 грудня 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  20. Архівована копія. Архів оригіналу за 5 жовтня 2019. Процитовано 8 жовтня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  21. Архівована копія. Архів оригіналу за 24 вересня 2020. Процитовано 8 жовтня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  22. «Інформаційна катастрофа» https://www.new-east-archive.org/articles/show/12251/chernobyl-disaster-vr-informational-catastrophe-ukrainian-artists%7C«Інформаційна катастрофа», автор Paula Erizanu, The Calvert 22 https://en.wikipedia.org/wiki/Calvert_22_Foundation Journal
  23. Юлия Лесина. Оле харч приглашает! Ваш шанс. 25.04.2012
  24. Архівована копія. Архів оригіналу за 20 листопада 2016. Процитовано 15 січня 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  25. https://syg.ma/@oleg-kharchenko/taki-voni-zarobitki від "Project Oleg Kharch Group"syg.ma.04/12/16
  26. "Такі вони, заробітки" (17-26/01/2013). YouTube. Art city. 18 вересня 2014. Процитовано 4 червня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  27. Архівована копія. Архів оригіналу за 4 лютого 2016. Процитовано 19 листопада 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  28. https://kiev.segodnya.ua/kwheretogo/v-kieve-verhovnuyu-radu-atakuyut-ulitki-564555.html"Александр Марущак"В Киеве Верховную Раду "атакуют" улитки.Киев Сегодня.28 октября 2014
  29. Виставка художника та графіка Олега Харченка. YouTube. UATV Channel. 7 серпня 2016. Процитовано 4 червня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  30. Харч, Олег (5 серпня 2016 року). Goodбaй Хутір Postмодерн. http://unitedbyukraine.com/.[недоступне посилання з липня 2019]
  31. https://wijzijndestad.com/agenda/expositie-oleg-kharch-oekraine-in-ruimtecaesuur/“Ганс Овервліт”.Expositie Oleg Kharch (Oekraïne) in ruimteCAESUUR.Wij zijn De Stad Middelburg.10 березня 2023 року
  32. Архівована копія. Архів оригіналу за 10 листопада 2016. Процитовано 3 грудня 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  33. Архівована копія. Архів оригіналу за 17 лютого 2019. Процитовано 16 лютого 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  34. Юлия Лесина. Оле харч приглашает! Ваш шанс. 25.04.2012
  35. выставка "Идентификация движения" Макси ТВ. YouTube. Юлия Рындина. 16 квітня 2013. Процитовано 4 червня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  36. http://ua.golos.ua:8081/kultura/14_02_02_v_kievskoy_kreposti_prohodit_mejdunarodnyiy_artproekt_natyurmort_2014[недоступне посилання]
  37. Архівована копія. Архів оригіналу за 20 листопада 2016. Процитовано 19 листопада 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  38. Архівована копія. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 3 грудня 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  39. Архівована копія. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 3 грудня 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  40. Архівована копія. Архів оригіналу за 20 березня 2017. Процитовано 19 березня 2017.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  41. Архівована копія. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 3 грудня 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  42. Архівована копія. Архів оригіналу за 17 лютого 2019. Процитовано 16 лютого 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  43. Архівована копія. Архів оригіналу за 30 січня 2019. Процитовано 16 лютого 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  44. Архівована копія. Архів оригіналу за 5 грудня 2017. Процитовано 4 грудня 2017.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  45. Архівована копія. Архів оригіналу за 17 лютого 2019. Процитовано 16 лютого 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  46. Архівована копія. Архів оригіналу за 17 лютого 2019. Процитовано 16 лютого 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  47. Архівована копія. Архів оригіналу за 15 грудня 2019. Процитовано 19 листопада 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  48. Архівована копія. Архів оригіналу за 17 травня 2017. Процитовано 5 червня 2017.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  49. Саунд-перформанс, Київ, галерея Анатолія Ротаря, 19 травня 2017
  50. Архівована копія. Архів оригіналу за 24 серпня 2019. Процитовано 24 серпня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]