Олександропіль (Білокуракинський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Олександропіль
Країна Україна Україна
Область Луганська область
Район/міськрада Білокуракинський
Рада/громада Білокуракинська селищна громада
Код КОАТУУ 4420981001
Облікова картка картка 
Основні дані
Засноване 1763 р.
Населення 463[1]
Площа 4,596 км²
Густота населення 100,74 осіб/км²
Поштовий індекс 92220
Телефонний код +380 6462
Географічні дані
Географічні координати 49°41′30″ пн. ш. 38°50′57″ сх. д. / 49.69167° пн. ш. 38.84917° сх. д. / 49.69167; 38.84917Координати: 49°41′30″ пн. ш. 38°50′57″ сх. д. / 49.69167° пн. ш. 38.84917° сх. д. / 49.69167; 38.84917
Середня висота
над рівнем моря
156 м
Водойми річка Шибениця
Відстань до
районного центру
20 км
Найближча залізнична станція Катран
Відстань до
залізничної станції
14 км
Місцева влада
Адреса ради 92220
Луганська область,
Білокуракинський район,
село Олександропіль,
вул. Соколовського, 2.
Телефон: 95344
Карта
Олександропіль. Карта розташування: Україна
Олександропіль
Олександропіль
Олександропіль. Карта розташування: Луганська область
Олександропіль
Олександропіль
Мапа

Олександро́піль (Липівка) — село в Україні, в Білокуракинській селищній територіальній громаді Білокуракинського району Луганської області.

Площа села 459,6 га.[2]

Географія[ред. | ред. код]

У селі бере початок річка Шибениця.

Назва[ред. | ред. код]

У XIX столітті родючі землі села належали Олександру Тев'яшову, що мав дружину Поліну. Звідки й одна з версій походження назви села. Пізніше його сини Андрій з Павлом володіли 8800 десятинами родючої землі. Інша версія пов'язує походження назви з іншим землевласником, Олександром Куракіним.

Інша назва села, Липівка, бере свій початок від липових гаїв навколо села, де місцеві жителі займались бортництвом.

Історія[ред. | ред. код]

На початку XVIII століття, після азовських походів Петра I ці землі були віддані князю Куракіну. Олександр Куракін розводив на цих землях овець та велику рогату худобу, давав притулок кріпакам-утікачам з України та Росії, козакам з Чернігівської губернії заради заселення спустошених придушенням повстання Булавіна земель[2]. Село Олександропіль засноване в другій половині XVIII століття. Першим володарем у цих місцях наприкінці XVII століття був Іван Іванович Тев'яшов воєвода Старого Оскола, полковник Острозького полку за часів Петра I.

Рада селянських депутатів була створена в грудні 1917 року. Партійний осередок ВКП(б) у селі створений в 1934 році, комсомольський — в 1930 році. Під час Голодомору 1932—1933 років за архівними даними в селі загинуло 26 осіб[3].

У роки німецько-радянської війни село було окуповане німецько-італійськими військами з червня 1942 по січень 1943 року. Під час Острогозько-Россошанської наступальної операції частинам Південно-Західного фронту Червоної армії була поставлена задача вийти 18 січня 1943 року на лінію Шахове — Нагольна — Дем'янівка — Грицаївка — Гайдуківка. 23 січня 1943 року бійці 350 стрілецької дивізії зайняли село[4]. На фронтах воювало 145 осіб. За подвиги в боях нагороджено 105 осіб, 3-е званням Героя Радянського Союзу, загинуло — 80 осіб.

Населення[ред. | ред. код]

Населення становить 463 особи і 143 двори.

1885 року в колишній власницькій слободі Олександропільської волості Старобільського повіту Харківської губернії мешкало 864 особи, було 140 дворових господарств[5]. На середину XX століття село налічувало 624 мешканця, 168 дворів.

Вулиці[ред. | ред. код]

У селі є такі вулиці: Миру, Першотравнева, Підгірна, Соколовського, Степова, Шевченка.

Економіка[ред. | ред. код]

У 1929 році на першій хвилі колективізації в селі було утворено 2 колгоспи: «XVII з'їзду Рад», «17 річниці Жовтня»[2]. За післявоєнних радянських часів у селі розміщувалась центральна садиба колгоспу «Комуніст», за яким було закріплено 7587 га сільськогосподарських угідь, з яких 5780 га ріллі. Голова Середа Семен Матвійович (1963—1991). Колгосп розвивав м'ясо-молочний напрямок тваринництва. У 19661975 роках в селі споруджено тваринницький комплекс, водопровід довжиною 7,5 км, їдальня, торговий центр, 44 індивідуальних будинків.

На розпайованих землях колишнього колгоспу господарює приватне підприємство СВФ «Агро», відділення «Україна»[6].

Транспорт[ред. | ред. код]

Село розташоване за 30 км від районного центру, з яким пов'язано асфальтованою дорогою, і за 14 км від залізничної станції Катран на лінії Валуйки — Кіндрашівська-Нова.

Культура[ред. | ред. код]

За роки радянської влади збудовані восьмирічна школа на 200 учнів, клуб відпочинку та дозвілля, торговий центр, бібліотека, дитячий комбінат, фельдшерсько-акушерський пункт, поштове відділення, побутова майстерня з пошиття одягу і ремонту взуття. З 1963 року по 1984 рік директором Олександропільської восьмирічної школи був Солдатенко Іван Самсонович. Поблизу школи та адміністративних установ закладено парк з фруктових та декоративних дерев. 6 листопада відзначають день села.

Станом на 2013 рік в неповній Олександропільській школі навчається 31 учень в 8 класах, кількість персоналу становить 9 чоловік, директор Коюда Світлана Миколаївна[7].

У селі діє дитячий садочок «Малятко»[8].

Пам'ятники[ред. | ред. код]

Пам'ять про односельчан загиблих на війні увічнена спорудженням обеліска Слави.

Церква[ред. | ред. код]

У 1807—1810 роках в центральній підвищеній частині села була збудована церква Ікони Казанської Божої Матері[2]. Престольне свято 6 листопада. Навколо церкви росли липи, що дали народну назву селу — Липівка. Було правило, що взимку, коли була велика заметіль і бездоріжжя, били у дзвони і давали знати подорожнім, що заблукали, орієнтир, як добратися до оселі. Станом на 2016 рік настоятелем храму служить архімандрит Володимир (Могильний)[9].

Цікаві місця[ред. | ред. код]

На околиці села в балці Ковалівський яр в 1999 році було утворено ботанічну пам'ятку природи «Олександропільську» площею 40 га[10].

Видатні особистості[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. За Всеукраїнським переписом 2001 року.
  2. а б в г Міста і села України. Луганщина: історико-краєзнавчі нариси / Упорядник В. В. Болгов. — К: Українська академія геральдики, товарного знаку та логотипу, 2012. — 472 с. — ISBN 978-966-8153-83-9
  3. Михайличенко В. В., Борзенко М. О., Жигальцева В. Л. Національна книга пам'яті жертв голодомору 1932—1933 років в Україні. Луганська область. — Луганськ: Янтар. — 2008. — 921 с.
  4. (рос.) Филоненко С. И., Филоненко А. С. Острогожско-россошанская операция — «Сталинград на Верхнем Дону».
  5. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  6. Сільське господарство Білокуракинського району Архівовано 14 October 2013[Дата не збігається] у Wayback Machine. — інформація Білокуракинської районної державної адміністрації за 2008 рік.
  7. Олександропільська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів Білокуракинської районної ради Луганської області. Інформаційна система управління освітою України. Луганська область.
  8. Дошкільний навчальний заклад «Малятко» Білокуракинський район, село Олександропіль. Інформаційна система управління освітою України. Луганська область.
  9. (рос.) Белокуракинское благочиние — Северодонецка епархия Украинской Православной Церкви Московского Патриархата.
  10. Природно-заповідний фонд Луганської області Архівовано 26 December 2014[Дата не збігається] у Wayback Machine. / О. А. Арапов, Т. В. Сова, В. Б. Фєрєнц, О. Ю. Іванченко. Довідник. — 2-е вид. доп. перер. — Луганськ: ВАТ «ЛОД». — 168 с.

Література[ред. | ред. код]

  1. Історія міст і сіл Української РСР. Луганська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1968.

Посилання[ред. | ред. код]