Олександрівка (Тарутинський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Олександрівка
Церква Покровська
Церква Покровська
Країна Україна Україна
Область Одеська область
Район/міськрада Тарутинський
Рада/громада Олександрівська сільська рада
Код КОАТУУ 5124780401
Основні дані
Засноване 1923
Населення 1834
Площа 3,44 км²
Густота населення 533,14 осіб/км²
Поштовий індекс 68532
Телефонний код +380 4847
Географічні дані
Географічні координати 46°26′31″ пн. ш. 29°27′18″ сх. д. / 46.44194° пн. ш. 29.45500° сх. д. / 46.44194; 29.45500Координати: 46°26′31″ пн. ш. 29°27′18″ сх. д. / 46.44194° пн. ш. 29.45500° сх. д. / 46.44194; 29.45500
Середня висота
над рівнем моря
71 м
Місцева влада
Адреса ради 68532, Одеська обл., Тарутинський р-н, с.Олександрівка, вул.Олександрівська, 54 , тел. 50-2-24
Карта
Олександрівка. Карта розташування: Україна
Олександрівка
Олександрівка
Олександрівка. Карта розташування: Одеська область
Олександрівка
Олександрівка
Мапа

Олександрівка у Вікісховищі?

Олекса́ндрівка — село в Україні, в Тарутинському районі Одеської області. Населення становить 1834 осіб.

Загальні відомості[ред. | ред. код]

Олександрівка — село Тарутинського району Одеської області. Розташоване у 60 км від районного центру. Площа населеного пункту — 350 га. Площа земель сільської ради — 6464,70 га. Кількість населення станом на 01.01.12 року становить 1740 чол. Близько 70 % населення складають українці, 29 — росіяни, 1 % — молдавани, гагаузи, болгари, цигани, німці.

Історія[ред. | ред. код]

Олександрівка заснована у 1893 році переселенцями с Слобідсько-Української губернії, пізніше до них приєдналися росіяни з Тамбовської губернії. Свою назву село отримало по бажанню нових поселенців на честь Російського імператора Олександра І.

На 1827 рік Олександрівка належала до Олонештської волості Аккерманського повіту. Землі поселян межували з землями поселення Саїць та Копчак.

З липня 1918 року до травня 1940 року село Олександрівка знаходилось під владою Румунії.

У червні 1940 року село ввійшло до складу Кишинівської області Бендерського району.

У липні 1941 року Румунія встановила окупаційний режим, який тривав до 22 серпня 1944 року.

З серпня 1944 року була відновлена радянська влада. Після війни, 1945 року, мешканці села виявили бажання ввійти до складу Бородинського району Ізмаїльської області.

У червні 2015 року єдина пряма дорога (2,8 км під'їздного шляху до Т 1644, проходить територією Молдови), що пов'язувала населений пункт із райцентром, була перекрита молдовськими прикордонниками. Це суттєво ускладнило транспортне сполучення з рештою області (постачання продуктів, виклик екстрених служб тощо)[1]

Населення[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1780 осіб, з яких 793 чоловіки та 987 жінок.[2]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 1832 особи.[3]

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[4]

Мова Відсоток
українська 84,30 %
російська 11,29 %
молдовська 3,60 %
гагаузька 0,60 %
болгарська 0,22 %

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]