Олександрівський театр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олександрівський театр
фін. Aleksanterin teatteri[1]

60°09′47″ пн. ш. 24°55′59″ сх. д. / 60.16333333002777550° пн. ш. 24.93305556002777834° сх. д. / 60.16333333002777550; 24.93305556002777834Координати: 60°09′47″ пн. ш. 24°55′59″ сх. д. / 60.16333333002777550° пн. ш. 24.93305556002777834° сх. д. / 60.16333333002777550; 24.93305556002777834
Країна  Фінляндія
Місто
Адреса
Bulevardid (23–27), Bulevardid (23-27)[3] і Bulevardid (23)[2]
Архітектор Jac Ahrenbergd
Petr Petrovich Benardd[4]
Тип оперний театр, театр[5], будівля[2]
Статус спадщини охоронювана будівля у Rakennusperintörekisterid
building protected by a town pland[2][6]
Відкрито 1879[7] і 1877[4]
Оф. відкриття 1879[8]
aleksanterinteatteri.fi
Ідентифікатори і посилання
EUTA theatre ID 1532

Мапа

CMNS: Олександрівський театр у Вікісховищі

Олександрівський театр (фін. Aleksanterin teatteri, швед. Alexandersteatern) — один з найстаріших театрів Фінляндії, розташований в місті Гельсінкі на вулиці Булеварді, навпроти музею Синебрюхова недалеко від площі Гіеталагті.

Історія[ред. | ред. код]

XIX століття[ред. | ред. код]

Театр був побудований з ініціативи генерал-губернатора Фінляндії Миколи Адлерберга, який запропонував імператору Олександру II побудувати театр в Гельсінкі для росіян. Будівля була спроектована підполковником Петром Петровичем Бенаром при керівництві полковника Кошперова.

Театр був завершений в жовтні 1879 року і в лютому 1880 року він отримав назву Олександрівського російського казенного театру в Гельсінкі. Театр назвали на честь Олександра II, який покрив значну суму витрат зі своєї скарбниці.[9]

Олександрівський театр був урочисто відкритий 30 березня 1880 оперою Шарля Франсуа Гуно «Фауст», у виконанні італійської оперної трупи. Перші два сезони репертуару театру складалися в основному з оперних вистав, а з 1882 по 1918 роки в ньому побувало близько тисячі артистів драми, опери, оперети, балету та естради.

XX століття[ред. | ред. код]

З 1919 року по 1993 роки на сцені Олександрівського театру проходили вистави Фінської національної опери (утворена в 1911 році) і Фінського національного балету (заснований в 1922 році).

XXI століття[ред. | ред. код]

У 1993 році, коли для Фінської національної опери і балету було побудовано нову будівлю, Олександрівський театр знову став гастрольним театром і в даний час на його сцені можна побачити спектаклі різних жанрів: драму, оперу, балет, мюзикли, танцювальні спектаклі, концерти класичної та сучасної музики.

Існуюча раніше назва «Російський казенний театр Гельсінгфорса, Олександрівський театр» поступово трансформувалася, так як театр давно вже став інтернаціональним, а з гастролями на його сцені виступають колективи з усього світу.

У листопаді 2013 року, в зв'язку з назріваючою необхідністю капітального ремонту будівлі театру, обговорювалося питання про його продаж,[10] але вирішення питання було відсунуто. У 2014 році управління державною нерухомістю компанія Senaatin Kiinteistöt[11] підтвердила, що театр не продаватимуть. Проте, в грудні 2017 року, в зв'язку з отриманою відмовою про державну підтримку капітального ремонту будівлі, компанія оголосила про продаж будівлі Олександрівського театру.[12]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. NLS Geographic Names RegisterNational Land Survey of Finland.
  2. а б в г д Buildings Protected by Detailed Plans of the City of Helsinki
  3. а б https://kartta.hel.fi/paikkatietohakemisto/pth/?id=278
  4. а б https://hkm.finna.fi/Record/hkm.HKMS000005:km003tu6
  5. охоронювана будівля у Rakennusperintörekisteri
  6. https://kartta.hel.fi/Applications/Rekisteri/cg_planReportMap.aspx?PlanId=8501
  7. Buildings in Helsinki
  8. Європейська театральна архітектураArts and Theatre Institute.
  9. Historia. Aleksanterin teatteri (fi-FI) . Архів оригіналу за 21 жовтня 2021. Процитовано 21 жовтня 2021.
  10. Александровский театр может быть продан. YLE. Процитовано 5 грудня 2017.
  11. Senaatin-kiinteistöt.
  12. Почти 140-летний Александровский театр рискует быть проданным. YLE. Процитовано 5 грудня 2017.