Бойчук Олександр В'ячеславович
| Олександр Бойчук | |
|---|---|
 | |
| Ім'я при народженні | Олександр В'ячеславович Бойчук |
| Народження |
Володимир |
| Країна |
 Україна |
| Вид збройних сил |
 Військово-морські сили |
| Звання | Старший майстер-старшина |
| Війни / битви | Українська миротворча місія в Іраку, Російське збройне вторгнення в Крим (2014), Бої за Маріуполь (2022) |
 | Тема цієї статті може не відповідати загальним критеріям значущості Вікіпедії. (грудень 2022) |
Олександр В'ячеславович Бойчук, м. Володимир) — український військовик, старший мічман, головний старшина 9-го дивізіону надводних кораблів Військово-Морських сил України, учасник бойових дій в Іраку.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився у м. Володимир, Волинської області.
Починав службу в 44 мотострілецькому полку 51 МСД. Командував взводом і був старшим техніком механізованої роти. Служив інженером пожежної роти, тривалий час був сапером.
8 місяців виконував миротворчу місію в Іраку.
В 2009 році перейшов на флот, першою стала посада старшини команди бойового управління ракетно-артилерійської бойової частини корвета «Луцьк», а з січня 2012 року – командиром рейдового тральщика.
У березні 2014 року, під час захоплення Криму, старший мічман тральщика «Генічеськ» Бойчук привів корабель у бойову готовність. 18 березня усі військові кораблі знялися з якорів і пішли на вихід із Донузлава, спробувати прорватися, але не встигли: вихід уже був перекритий.
20 березня командир 5-ї бригади надводних кораблів Військово-морських сил Збройних сил України Віталій Звягінцев, який зрадив Україну, наказав усім кораблям причалити до берега. Командир «Генічеська» не послухався, росіян на борт не пустив навіть попри те, що в бік кораблів були направлені три кулеметні точки та автоматичні станкові гранатомети, а на тральщику закінчувалися їжа і пальне.
Вранці корабель вирішив спробувати ще раз утекти, але його наздогнав катер з російськими спецпризначенцями. Вони закидали корабель шумовими гранатами і висадилися на тральщик. Моряки відбивалися шлангами та ланцюгами. Бойчук дістав прикладом по голові, впав і втратив свідомість.[1]
«Генічеськ» пришвартували на причалі. Усі члени екіпажу зійшли на берег. За два дні Бойчуки разом із 15-річним сином В’ячеславом виїхали на підконтрольну Україні територію.
З екіпажу Бойчука восьмеро з 11 моряків не зрадили присязі. 20 травня «Генічеськ» російські буксири вивели з Донузлава і передали українській стороні. 12 червня Бойчук знову став командиром судна.
У навчаннях «Сі Бриз» тральщик під орудою старшого мічмана Бойчука брав участь чотири роки поспіль, до 2018-го. [2]
Під час повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року головний старшина перебував у Маріуполі на кораблі управління “Донбас”. Із побратимами з трьох суден вони обороняли спочатку кораблі, порт, а потім і місто. Потрапив в оточення й полон.[3] [4]
Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]
За сумлінне і чесне виконання військового обов'язку та вислугу 20 років у календарному обчисленні - Медаль «20 років сумлінної служби».
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Дружина капітана мінного тральщика «Генічеськ» шукає чоловіка, який може перебувати у полоні. Укрінформ. 30 вересня 2022. Архів оригіналу за 9 грудня 2022. Процитовано 20 лютого 2023.
- ↑ Тригуб, Олексій (31 березня 2020). Командир бунтівного тральщика. АрміяInform. Архів оригіналу за 6 липня 2022. Процитовано 20 лютого 2023.
- ↑ Ільтьо, Мирослава (29 вересня 2022). Невідома глава оборони Маріуполя: розповідають рідні полонених моряків 9-го дивізіону. Новинарня. Архів оригіналу за 26 листопада 2022. Процитовано 20 лютого 2023.
- ↑ Коціра, Христина (29 вересня 2022). Загублений якір: у пошуках полоненого командира. Громадське. Архів оригіналу за 8 березня 2023. Процитовано 14 жовтня 2023.
Джерела[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Бойчук Олександр В'ячеславович |