Олександр Виноградов
| Олександр Виноградов | ||
| ||
|---|---|---|
| 24 січня 1947 — 13 грудня 1949 | ||
| Альма-матер: | Саратовська духовна семінарія, Московська духовна академія | |
| Науковий ступінь: | кандидат богослов'я | |
| Професія: | священник | |
| Діяльність: | священник | |
| Народження: | 1882 | |
| Смерть: | 19 листопада 1951 Москва | |
| Похований: | Даниловський цвинтар | |
| Чернецтво: | 23 січня 1947 | |
| Єп. хіротонія: | 26 січня 1947 | |
Олександр Виноградов (в миру Сергій Виноградов; 1882 — 19 листопада 1951, Москва) — єпископ Українського екзархату Московської патріархії з титулом "Житомирський та Овруцький". На кафедру зведений за погодженням з окупаційними органами влади СССР.
Життєпис[ред. | ред. код]
Закінчив Саратовську духовну семінарію.
У 1907 закінчив Московську духовну академію зі ступенем кандидата богослов'я [1].
З 1908 — священник домової церкви при Імператорському Московському технічному училищі, з 1911 — викладач Закон Божий в ІМТУ [2].
У ті ж роки був законовчителем жіночої гімназії Ржевської [2].
З 1914 по 1918 — законовчитель Комерційного училища імені цесаревича Олексія.
У 1918 у зв'язку із Жовтневим переворотом і репресіями більшовиків проти Церкви домова церква при ІМТУ і посада законоучителя були скасовані.
З вересня 1918 — помічник секретаря (з жовтня — секретар) у справах студентів[2].
У 1920 — 1921 читав лекції з історії Стародавньої Церкви в Народній духовній академії, при храмі Богоявлення у Єлохові[2].
З 1920 по 1924 — керуючий у справах МВТУ [2].
З 1924 — бібліотекар бібліотеки МВТУ. Головний бібліотекар Державної науково-технічної і економічної бібліотеки при науково-технічному відділі ВРНГ [2].
З 1930 по 1940 — лаборант в лабораторії з очищення стічних вод при НІІ Наркомбуду [2].
З 1943 по 1945 завідувач канцелярією і секретар будівельного технікуму Мосбуду [2].
З 1945 — священник у храмі на Калитниківському цвинтарі.
У 1946 удостоєний сану протоієрея.
23 січня 1947 в Троїце-Сергієвій Лаврі намісником Лаври архімандритом Іоанном Разумовим пострижений у чернецтво з ім'ям Олександр [3].
24 січня в домашній церкві Патріарха Патріархом Алексієм I зведений в сан архімандрита [3].
В той же день в залі засідань Священного Синоду було проведене наречення архімандрита Олександра на єпископа Житомирського і Овруцького[3].
26 січня 1947 в Москві в Богоявленському Патріаршому соборі хіротонізований на єпископа Житомирського і Овруцького. Хіротонію здійснювали: Патріарх Московський і всієї Русі Алексій I, митрополит Крутицький Микола Ярушевич, архієпископ Орловський і Брянський Фотій Топіро, єпископ Іванівський і Шуйський Кирило Поспєлов, єпископ Краснодарський і Кубанський Флавіан Іванов[3].
У житті Олександр Виноградов був дуже простим, скромним, привітним, чуйним до нужденних.
13 грудня 1949 звільнений від управління єпархією через хворобу.
Помер 19 листопада 1951 в Москві від паралічу. Похований на Данилівському цвинтарі.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Выпускники Московской духовной академии. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 31 березня 2020.
- ↑ а б в г д е ж и Александр Васильевич Лапин Список выпускников и преподавателей ИМТУ, МММИ, МВТУ, МГТУ с 1865 до 2012 года. Ви [Архівовано 25 лютого 2020 у Wayback Machine.]
- ↑ а б в г Хроника/№05 май 1947/Архив Журнала Московской Патриархии с 1943 по 1954 год[недоступне посилання з Май 2018]
Посилання[ред. | ред. код]
Александр (Виноградов) на сайте «Русское православие»