Гнилицький Олександр Анатолійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Олександр Анатолійович Гнилицький
Гнилицький Олександр Анатолійович.jpg
Дата народження 17 липня 1961(1961-07-17)
Місце народження Харків
Дата смерті 1 листопада 2009(2009-11-01) (48 років)
Місце смерті Київ
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Жанр інсталяція, живопис, графіка, скульптура, фотографія
Навчання

Харківське державне художнє училище

Українська державна академія мистецтв
Напрямок трансавангард

Олександр Анатолійович Гнилицький (17 липня 1961 р., Харків — 1 листопада 2009 р., Київ)  — український художник. В українському мистецтві Гнилицький в кінці 1980-х став піонером інсталяції і відеоарту у 1990-х. Разом із своєю дружиною, художницею Лесею Заяць, представляв Україну на Венеціанському бієннале в 2007 р.[1]

Біографія[ред.ред. код]

Олександр Гнилицький народився в Харкові в 1961 р. В 1980 р. закінчив Харківське державне художнє училище, факультет театрально-декораційного живопису. В 1981.1987 рр. навчався в Українській державній академії мистецтва в Києві на відділ монументального живопису у студії Чеканюка та Стороженка. Він став одним з активних учасників Київського мистецького угруповання «Паризька комуна». У 1996 р. разом з Лесею Заяць заснував громадську організацію «Інституція нестабільних думок». Останні роки життя проживав в Мюнхені, де працював дизайнером продукції для телебачення та кіно, а також митцем-коцептуалістом для анімації. Помер 1 листопада 2009 р. в Києві від раку шкіри.

Творчість[ред.ред. код]

Протягом свого творчого шляху, окрім головної ідеї – живопису, автор звертався до найрізноманітніших видів, жанрів і технік. Гнилицький опинився в числі перших українських художників, які звернулися до відео. На початку 90-х він екранізував власну поему-акцію «Спляча красуня в скляній труні». В 2000-них роках художник віддає перевагу сюжетному живопису, постмодерново перекодовуючи міфологеми персонажів культових мультфільмів, телесеріалів, казок і легенд (Чебурашка і Крокодил Гена, Штірліц і Мюллер, Фантомас, Кощій, Русалка), увіковічує дрібні побутові предмети – склянки, унітази, тенісні м’ячі, платівки – збільшуючи їх на картинах та вириваючи з оточуючого світу.[2]

Виставки[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]