Лотоцький Олександр Гнатович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лотоцький Олександр Ігнатович
Лотоцький О.jpg
Олександр Лотоцький
Народився 9 (21) березня 1870(1870-03-21)
Бронниця, Подільська губернія, Російська імперія
Помер 22 жовтня 1939(1939-10-22) (69 років)
Варшава, Генеральна губернія
Громадянство Російська імперіяУНРДруга Річ Посполита
Національність українець
Діяльність письменник, публіцист, науковець
Alma mater Київську Духовну академію
Мова творів українська
Партія Українська демократична партія

S:  Роботи у  Вікіджерелах

Олекса́ндр Ігна́тович Лото́цький (нар. 9 (21) березня 1870(18700321), Бронниця, Подільська губернія, Російська імперія — пом. 22 жовтня 1939, Варшава, Генеральна губернія) — український громадсько-політичний діяч, письменник, публіцист, науковець.

Біографія[ред. | ред. код]

Олександр Лотоцький народився 9 березня 1870 р. в с.Бронниці біля Могилева на Поділлі у сім'ї православного священика Гната Лотоцького. Лотоцькі належали до давнього боярського і військово-земянського роду, відомого з XV ст. та спорідненого з князями Друцькими, Соколинськими, Юрагами-Гедройцями ітд[1]. Мати — донька відомого протоієрея Северіяна Дложевського, вихованка приватного польського пансіону[2].

Закінчив Київську Духовну академію (1896).

У 1900-1917 рр. — урядовець державного контролю у Києві та Санкт-Петербурзі. Секретар благодійного товариства видання загальнокорисних і дешевих книг. Член Товариства Українських Поступовців. У 1917 — один з організаторів Української Національної Ради у Петрограді, російський губерніальний комісар Буковини та Покуття. Восени 1917 р. — генеральний писар Генерального Секретаріату України.

Співзасновник видавництва «Вік», ініціатор повного видання «Кобзаря» 1907 р. та рішення Російської Академії наук «Об отмене стеснения малорусского печатного слова» 1910 р.

На початку 1918 — Державний контролер УНР. В другій половині жовтня 1918 в результаті реорганізації Ради міністрів й включення до нового кабінету Ф. Лизогуба «групи національно свідомих діячів», міністром ісповідань став Олександр Гнатович Лотоцький.

У 19191920 рр. — голова дипломатичної місії УНР в Османській імперії. Як міністр ісповідань за Директорії домігся проголошення автокефалії Української православної церкви 1919 р.

У 19271930 рр. — міністр внутрішніх справ уряду УНР в екзилі. У 19291939 роках викладав історію слов'янських і румунської Православних Церков на Студіумі православного богослов'я Варшавського університету. Засновник і директор Українського Наукового Інституту у Варшаві (19301938). Друкувався у варшавському двомісячнику «Sprawy Narodowościowe», журналах «Przegląd Współczesny», «Elpis», «Тризуб», «Записки НТШ», «Духовна Бесіда» та інших.

Творчий доробок[ред. | ред. код]

Автор художніх творів «Батьків гріх», «Заручини», «Сестра», «Сільський сатирик»; мемуарів «Сторінки минулого» (1932—1934), «У Царгороді» (1939); казок для дітей «Пригоди Вовка неситого», «Зайчик-Побігайчик», «Лисичка-сестричка»; хрестоматії дитячої літератури «Вінок» (1905, 1911); перекладів грузинських поетів; праць «Життя Ісуса Христа» (1918), «Північний вогник. 1898—1918» (1918), «Українські джерела церковного права» (1931), двотомної праці «Автокефалія» (1935, 1938) та інших творів.

Окремі видання:
  • Лотоцький О. Українські джерела церковного права. — Варшава, 1931. — 320 с.
  • Лотоцький О. Державницький світогляд Т. Шевченка. — Львів, 1937.
  • Лотоцький О. Автокефалія. Том 1. Засади автокефалії. — Варшава, 1935. — 208 с.
  • Лотоцький О. Автокефалія. Том 2. Нариси історії автокефальних церков. — Варшава, 1938. — 560 с.
  • Лотоцький О. Автокефалія. Том 1. Засади автокефалії. Репринтне відтворення. Українська Православна Церква Київського Патріархату. — Київ, 1999. — 208 с.
  • Лотоцький О. Автокефалія. Том 2. Нариси історії автокефальних церков. Репринтне відтворення. Українська Православна Церква Київського Патріархату. — Київ, 1999. — 560 с.
  • Лотоцький-Білоусенко О. Зайчик-Побігайчик. — Торонто: Євшанзілля, 1974. — 64 с.
  • Лотоцький О. Сторінки минулого. — Варшава, 1932. — 277 с.
  • Лотоцький О. Сторінки минулого. Частина перша. Репринтне видання Української Православної Церкви в США, 1966. — 289 с.
  • Лотоцький О. Сторінки минулого. Частина друга. Репринтне видання Української Православної Церкви в США, 1966. — 488 с.
  • Лотоцький О. Сторінки минулого. Частина третя. Репринтне видання Української Православної Церкви в США, 1966. — 396 с.
  • Лотоцький О. Сторінки минулого. Частина четверта. В Царгороді. Репринтне видання Української Православної Церкви в США, 1966. — 178 с.
  • Лотоцький О. Листи до М. Коцюбинського // Листи до Михайла Коцюбинського / Упорядк. та комент. В. Мазного. — Ніжин, 2002. — Т. ІІІ: Карманський-Мочульський. — С. 265—271.

Сім'я[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Токаржевський-Карашевич Ів. Олександер Лотоцький як дипломат // Лицар праці і обов'язку: Зб. присв., пам'яті проф. Олександра Лотоцького-Білоусенка. Торонто; Нью-Йорк, 1983. С. 57.
  2. Українська культура: Лекції за редакцією Дмитра Антоновича / Упор. С. В. Ульяновська; Вст. ст. І. М. Дзюби; Перед. слово М. Антоновича; Додатки С. В. Ульяновської, В. І. Ульяновського. — К.: Либідь, 1993. — 592 с.; іл. («Пам'ятки історичної думки України») ISBN 5-325-00075-6.

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]