Олександр Олексійович Мусін-Пушкін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олександр Олексійович Мусін-Пушкін
Count Alexey Musin-Pushkin.jpeg
Народився 8 березня 1855(1855-03-08)
Помер 27 червня 1918(1918-06-27) (63 роки)
Київ, Українська Держава
Діяльність державний діяч
Alma mater Q23675254?
Рід Мусіни-Пушкіни
Нагороди
Орден Білого Орла орден Святої Анни I ступеня орден Святого Станіслава I ступеня орден Святого Володимира III ступеня Орден Святого Володимира IV ступеня

Олекса́ндр Олексі́йович Му́сін-Пу́шкін (18551918) — попечитель Одеської та Петербурзької учбових округ, сенатор (1913), гофмейстер.

Біографія[ред. | ред. код]

Син петербурзького повітового голови дворянства, гофмаршала графа Олексія Івановича Мусіна-Пушкіна (18251879) від шлюбу зі статс-дамою, графинею Любов'ю Олександрівною Кушелєвою-Безбородко (18331913), дочкою О. Г. Кушелєва-Безбородко.

Закінчив Санкт-Петербурзьку 3-ю гімназію (1875)[1] та історико-філологічний факультет Санкт-Петербурзького університету зі ступенем кандидата (1879).

З березня 1880 року був почесним попечителем Історико-філологічного інституту князя Безбородко у Ніжині.

З 4 березня 1882 року став помічником секретаря наукового комітету Міністерства народної освіти, потім - окружним інспектором Петербурзької учбової округи. З 1 січня 1889 року — в чині колезького радника.

У 18901899 роках — помічник попечителя Київського учбового округу, отримав звання камергера; з 29 листопада 1899 року — член Ради міністра народної освіти. З 1 січня 1893 року — статський радник; 1 січня 1901 отримав звання дійсного статського радника.

У період 19061907 років граф Мусін-Пушкін був попечителем Одеської учбової округи; у розпал революційного руху на півдні Росії він витримав атаку захоплених політикою професорів та відновив нормальний хід навчальних занять.

У 1907 році був призначений почесним опікуном Санкт-Петербурзької Опікунської ради відомства установ імператриці Марії.

У 19081913 роках — попечитель Петербурзького навчального округу. У 1911 році отримав звання гофмейстера.

О. О. Мусін-Пушкін є автором ряду робіт у галузі педагогіки: «Чем должна быть наша среднеобразовательная школа» (СПб, 1902), «О необходимости национального направления нашей школы» (Петроград, 1915), «Образовательная школа в России и ее значение» (Петроград, 1915) та ін.

21 січня 1913 року призначений сенатором, присутнім у Департаменті герольдії Урядового Сенату. Був обраний почесним громадянином посаду Малої Вішери Новгородської губернії. У його володінні було три будинки у Санкт-Петербурзі, дача біля Санкт-Петербурга і понад 80 тисяч десятин землі в Ярославській, Орловській, Херсонській, Чернігівській та Полтавській губерніях.

Помер у 1918 році в Києві, де і похований.

Сім'я[ред. | ред. код]

Був одружений з княгинею Марією Миколаївною Долгоруковою. Їхні діти:

Нагороди[ред. | ред. код]

Іноземні:

Твори[ред. | ред. код]

  • Высшие учебные заведения с интернатами в Германии и Франции. — Санкт-Петербург, 1882.
  • Эразм Роттердамский как сатирик и значение его сатиры для современного ему общества. — Санкт-Петербург, 1886.
  • Народное образование в Италии. — Санкт-Петербург, 1890.
  • Конгресс по среднему образованию в Брюсселе в сентябре 1901 года. — Санкт-Петербург, 1902.
  • О Нежинском историко-филологическом институте князя Безбородко. — Киев, 1902.
  • Подготовка учителей новых языков в Германии, Австрии, Франции и Швейцарии. — Санкт-Петербург, 1902.
  • Чем должна быть наша среднеобразовательная школа. — Санкт-Петербург, 1902.
  • К вопросу о реформе нашей средней школы. — Санкт-Петербург, 1904.
  • Сборник статей по вопросам школьного образования на Западе и в России. Том 1. — Санкт-Петербург, 1912.
  • Сборник статей по вопросам школьного образования на Западе и в России. Том 2. — Санкт-Петербург, 1912.
  • К вопросу о взаимных отношениях семьи и школы в педагогической литературе и школьной практике у нас и на Западе. — Санкт-Петербург, 1914.
  • Некоторые общие соображения по вопросу о задачах низшего, среднего и высшего образования. — Санкт-Петербург, 1914.
  • О необходимости национального направления нашей школы. — Петроград, 1915.
  • К вопросу об университетском преподавании. — Петроград, 1915.
  • Среднеобразовательная школа в России и ее значение. — Петроград, 1915.
  • Н. И. Пирогов, как педагог. — Петроград, 1917.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Пам'ятка колишнім учням Санкт-Петербурзькій 3-й гімназії. — Санкт-Петербург, 1911. — С. 47.
  2. Таланов О. І. Кавалергарди. Сторінками полкового літопису. Частина 2-га. 1825-1925. — М .: Рейтар, 1999. — С. 132.

Джерела[ред. | ред. код]