Александр Рібо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Олександр Рібо)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Александр Рібо
фр. Alexandre Ribot
Alexandre Ribot 1913.jpg
Народився 7 лютого 1842(1842-02-07)[1][2][…]
Сент-Омер[4][5][6]
Помер 13 січня 1923(1923-01-13)[1][5][…] (80 років)
Париж, Франція[4]
Громадянство
(підданство)
Flag of France.svg Франція[5]
Діяльність політик, юрист, адвокат, інженер
Alma mater Правничий факультет Паризького університету[d]
Володіє мовами французька[2]
Членство Французька академія, Грецьке філологічне товариство Константинополя[d] і Академія моральних і політичних наук[7]
Посада сенатор Третьої Французької Республіки[d], голова Ради міністрів Франції[d], голова Ради міністрів Франції[d], голова Ради міністрів Франції[d], голова Ради міністрів Франції[d], депутат Національної асамблеї Франції, депутат Національної асамблеї Франції, депутат Національної асамблеї Франції, депутат Національної асамблеї Франції, депутат Національної асамблеї Франції, депутат Національної асамблеї Франції, депутат Національної асамблеї Франції, депутат Національної асамблеї Франції, міністр закордонних справ Франції[d], міністри закордонних справ країн світу[d], міністр закордонних справ Франції[d], Міністр внутрішніх справ Франції[d], Q36398361?, Minister of Justice[d], Q36398361?, Q36398361?, Q36398361?, міністр закордонних справ Франції[d] і міністр закордонних справ Франції[d]
Партія Opportunist Republicans[d]

Олександр Фелікс Жозеф Рібо (фр. Alexandre Félix Joseph Ribot; 7 лютого 1842, Сент-Омер, департамент Па-де-Кале — 13 грудня 1923, Париж) — французький політик і державний діяч, неодноразово очолював кабінет міністрів Франції.

Біографія[ред. | ред. код]

Александр Рибо, після отримання юридичної освіти працював адвокатом.

У 1878 році Рібо був вибраний в палату депутатів, де, приєднавшись до лівого центру, боровся проти амністії та повернення палат в Париж.

Як співробітник журналу «Parlement», виступив противником заходів, прийнятих по відношенню до духовних конгрегацій.

Рибо зайняв в палаті впливове становище і зробився одним з вождів і головним промовцем республіканської консервативної групи; він брав діяльну участь в обговоренні фінансових питань (був доповідачем бюджету 1883) і питань зовнішньої політики. Так, він сильно критикував тонкинску експедицію і сприяв падінню міністерства Феррі в 1885 році.

У 1890 році Рібо прийняв у кабінеті Фрейсіне портфель міністра закордонних справ, який зберіг і в міністерстві Лубе 1892.

Сприяв зближенню російської Імперії і Франції (відвідування Кронштадта адміралом Жерве).

Після падіння кабінету Лубе, Олександр склав, в початку 1893 року, новий кабінет, в якому, разом з посадою міністра-президента, взяв на себе портфель міністра внутрішніх справ.

Кабмін Рибо підтримував політику республіканської концентрації. Рибо провів закон про передачу судам виправній поліції справ про проступки у пресі проти іноземних урядів або їх представників.

У квітні 1893 міністерство Рібо було розпущене, внаслідок незгоди між палатою і сенатом з питання про бюджет.

У січні 1895 року, після падіння другого кабінету Дюпюї та виходу у відставку президента Казимира Пер'є, Рібо склав нове міністерство з радикальних і помірних елементів, і сам прийняв портфель міністра фінансів; але вже в жовтні того ж року міністерство розпустили, внаслідок викриттів у справі про південних залізницях.

Пізніше Рибо ще двічі очолював кабінет міністрів: з 9 червня по 13 червня 1914 року й з 20 березня по 12 вересня 1917 року.

Олександр Фелікс Жозеф Рібо помер 13 січня 1923 в Парижі.

Примітки[ред. | ред. код]